Ухвала суду № 39275686, 12.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 р.Справа № 818/749/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2014р. по справі № 818/749/14

за позовом ОСОБА_1

до Роменської виправної колонії №56 Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області

про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Роменської виправної колонії №56 управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, Роменська ВК №56 УДПСУ в Сумській області), в якій, уточнивши позовні вимоги просить стягнути з Роменської виправної колонії №56:

- заробітну плату за надурочні часи в сумі 12553 грн. 54 коп.;

- витрати від заниженого нарахування процентної ставки по обов'язковій надбавці до посадового окладу за максимальний рівень безпеки в сумі 2440 грн. 76 коп.;

- несплачену заробітну плату за нічні години в сумі 2220 грн. 38 коп.;

- несплачену суму індексації в розмірі 24023 грн. 72 коп.;

- грошову компенсацію в сумі 4000 грн. за завдану моральну шкоду та витрати пов'язані з явкою до суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року по справі №818/749/14 клопотання Роменської виправної колонії №56 управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Роменської виправної колонії №56 управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за період його роботи по 17.01.2014 року - залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року по справі №818/749/14, направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції в процесі розгляду справи норм п.2 ст.16 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», п.3,4 ч.1 ст.7, п.1 ст.11, ч.1 ст.49 КАС України. Зазначив, що в даному випадку підлягають застосуванню норми трудового законодавства як спеціального акта, тобто застосування судом першої інстанції при винесенні рішення ст.99 КАС вважає неправомірним.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 24 грудня 2007 року по 17 лютого 2014 року працював у відділі охорони Роменської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№56) .

Наказом Роменської виправної колонії управління ДПС України в Сумській області (№56) від 14.02.2014 року №11о/с, старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1, молодшого інспектора відділу охорони, звільнено зі служби в кримінально-виконавчій службі у запас Збройних Сил України за ст. 63 п. "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 17.02.2014 року.

Позивачем подано вищезазначений адміністративний позов до Сумського окружного адміністративного суду 15.03.2014 року.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить провести перерахунок та стягнути заробітну плату за надурочні години, витрати від заниженого нарахування процентної ставки по обов'язковій надбавці до посадового окладу за максимальний рівень безпеки, за нічні години, несплачену суму індексації за період з травня 2009 року по лютий 2014 року, вважаючи, що остання нараховувалась без дотримання законодавчих норм, передбачених для обрахунку роботи додаткових видів грошового забезпечення.

Представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за надурочні часи, витрат від заниженого нарахування процентної ставки по обов`язковій надбавці до посадового окладу за максимальний рівень безпеки, за нічні години, суму індексації, за період з травня 2009 року по 17.01.2014 року, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду за даний період.

Приймаючи рішення про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення грошового забезпечення за надурочні часи, витрат від заниженого нарахування процентної ставки по обов'язковій надбавці до посадового окладу за максимальний рівень безпеки, за нічні години, суму індексації з травня 2009 року по 17.01.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, встановлений ч.3 ст.99 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з даним рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами в даній справі, пов'язані з нарахуванням та виплатою позивачу заробітної плати з травня 2009 року по 17.01.2014 року, під час проходження позивачем публічної служби.

Питання, пов'язанні з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) законодавець урегулював спеціальними законами, в даному випадку Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

При цьому наявність спеціального закону не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних із проходженням громадянами публічної служби, окремих норм інших законів та норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальним законом.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, спір пов'язаний із оспорюванням особою протиправних дій суб'єкту владних повноважень щодо невиплати у належному розмірі заробітної плати службовця, є спором щодо недотримання законодавства про оплату праці, відтак при вирішенні такого спору субсидіарному застосуванню підлягають положення, ч. 2 ст. 233 КЗпП України, щодо строків звернення до суду, оскільки вказана норма є спеціальною.

Конституційний Суд України в Рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

З огляду на зазначене та положення ч. 3 ст. 99 КАС України, якими передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, колегія суддів вважає, що позивач має право звернутися до адміністративного суду за вирішенням вказаного спору без обмеження будь-яким строком незалежно від того чи були такі суми заробітної плати нараховані роботодавцем, відповідно до приписів ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального законодавства та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за період його роботи по 17.01.2014 року без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2014р. по справі № 818/749/14 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Роменської виправної колонії №56 Управління Державної панітенціарної служби України в Сумській області про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Присяжнюк О.В. Перцова Т.С.