Постанова № 39275475, 05.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 р. Справа № 804/5813/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Наталії Василівни розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екліпс Алюмініум" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУМ у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003412203 від 04.04.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екліпс Алюмініум» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУМ у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003412203 від 04.04.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, яке виніс відповідач є незаконними та такими, що порушило права та законні інтереси позивача, тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки господарські операції були реально здійсненні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, яке міститься в матеріалах справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. В тому числі, представником відповідача були наданні письмові заперечення на адміністративний позов.

Згідно статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екліпс Алюмініум» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУМ у Дніпропетровській області, як платник податків.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУМ у Дніпропетровській області на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Екліпс Алюмініум» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ з контрагентом ПП «Ванцдорф Компані» за травень 2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 18.03.2014 року за №935/22-05/36206791, згідно із висновками якого встановлено порушення п.п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за травень 2013 року на суму 566 666,67 грн..

На акт перевірки позивачем були поданні заперечення, згідно статті 86 Податкового кодексу України, однак акт перевірки залишений без змін, згідно листа від 01.04.2014 року №11182/10/04-63/22-05.

На підставі акту перевірки від 18.03.2014 року за №935/22-05/36206791 винесено податкове повідомлення-рішення №0003412203 від 04.04.2014 р., яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 566 666,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 141666,67 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В ході документальної перевірки встановлено, що між ТОВ «Екліпс Алюмініум» (покупець) та ПП «Ванцдорф Компані» (постачальник) було укладено договір поставки №01/05-13 від 01.05.2013 р., за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар: керамічну плитку загальною кількістю 3958 кв.м.: асортимент: керамічна плитка бежева і коричнева. Яка є власністю постачальника, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити його на умовах, передбачених договором. Ціна договору складає 3 400 000 грн., в т.ч. ПДВ 566 666,67 грн..

До перевірки та до суду на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності позивачем надано первинні документи, а саме: договір, видаткові та податкові накладні, сертифікати якості продукції, платіжні доручення на підтвердження сплати товару, перелік яких міститься в акті перевірки.

Придбаний товар зберігався підприємством ПП «Екліпс Буд» (зберігач) на складі, що підтверджується договором між ТОВ «Екліпс Алюмініум» (особа яка дає на зберігання) та ПП «Екліпс Буд» (зберігач) відповідального зберігання №01/05 від 01.05.2013 року, за яким зберігач приймає на себе зобов'язання по зберіганню майна, яке належить власнику ТОВ «Екліпс Алюмініум» на праві власності. Перелік майна, що передається на зберігання визначений в додатку №1 , який є невід'ємною частиною даного договору.

До перевірки також надано інвентаризаційний опис товарів, які зберігаються на складі ТОВ «Екліпс Алюмініум» станом на 31.05.2013 року, тобто на момент перевірки плитку керамічну реалізовано не було і вона значиться в залишках ТМЦ підприємства, що підтверджено даними рахунку бухгалтерського обліку.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки податковий орган вказує на не реальність здійснення господарської операції, зазначає про її безтоварність, посилаючись на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 04.11.2013 року за №2069/26-55-22-07/38347454 про нереальність господарських операцій за травень 2013 року по ПП «Ванцдорф Компані» та не надання відповідачу доказів транспортування товару.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, товар був придбаний для використання у власній господарській діяльності, а саме позивач має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України №183164 від 08 лютого 2013 року та виконує будівельні та монтажні роботи. Також до суду наданні документи, що підтверджують використання товару у власній господарській діяльності.

Щодо товарно-транспортних накладних слід зазначити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Така правова позиція суду узгоджується з позицією ВАСУ, що висловлена в ухвалі від 26.03.2013 року по справі №К/9991/39347/11.

При цьому товарно-транспортні накладні надані до суду, в яких зазначено пункт навантаження: м.Дніпропетровська Набережна Заводська 9А та пункт розвантаження: м.Дніпропетровськ, Аеропорт 211, а Замовником та вантажовідправником: ПП «Ванцдорф Компані». Ненадання ТТН під час перевірки не може слугувати самостійною підставою для встановлення нереальності угоди.

Таким чином, до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій. За даними договорами було отримано товар, відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, також не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності та йому мало бути відомо про порушення податкового законодавства з боку його контрагентів. Судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача або його контрагентів. Висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Позиція суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка викладена в рішеннях по справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України".

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0003412203 від 04.04.2014 року, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екліпс Алюмініум» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУМ у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003412203 від 04.04.2014 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУМ у Дніпропетровській області №0003412203 від 04.04.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екліпс Алюмініум» (код ЄДРПОУ 36206791) судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімсот сім) гривень 20 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко