Ухвала суду № 39275003, 18.06.2014, Приазовський районний суд Запорізької області

№ 1-кп/325/05/2014

325/22/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., при секретарі Орманджи Д.К., за участю прокурора Дедер Ю.О., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, у відкритому підготовчому судовому засіданні, проведеному в залі Приазовського районного суду в смт.Приазовське Запорізької області у кримінальному провадженні №32013080280000047 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Приазовського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32013080280000047 відносно ОСОБА_2, за обвинуваченням останнього у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Дедер Ю.О. вважає необхідним призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта, який відповідає вимогам закону, в зв'язку з відсутністю підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Представник цивільного позивача Приморської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Запорізькій області в судове засідання не прибув, начальник ОДПІ надіслав заяву про розгляд справи без участі представника, зазначивши, що пред'явлений цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Захисник ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з тих підстав, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки фактичні обставини та обвинувачення викладені не зрозуміло, не повно, неконкретно. А саме, захисник вказав, що йому та підзахисному є не зрозумілим якими є договори, які укладав ОСОБА_2 нікчемними чи не дійсними, так як не викладені законні підстави їх нікчемності чи недійсності. Взагалі із обвинувального акту їм незрозумілий механізм утворення суми збитків та в чому полягає ухилення обвинуваченого від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Обвинувачений ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Суд, заслухавши учасників процесу, перевіривши обвинувальний акт, дійшов висновку про необхідність його повернення прокурору на підставі п.3ч.3 ст. 314 КПК та у зв'язку з наступним.

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування.

Пунктами 1,2 ч.1 ст.91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування вищезазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

За положеннями п. "а" ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Тобто, викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення повинне бути в однозначно зрозумілій формі.

Даний обвинувальний акт складений без дотримання положень п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, тому що фактичні обставини кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення викладені суперечливо, неоднозначно, неконкретно та неповно.

Так, на аркуші 13 обвинувального акту при формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_2 вчинив умисне ухилення від сплати податків, а також зборів (обов'язкових платежів). При цьому, в обвинувальному акті відсутній виклад фактичних обставин кримінального правопорушення в частині ухилення від сплати зборів (обов'язкових платежів) ОСОБА_2

Щодо ухилення обвинуваченого від сплати податків в обвинувальному акті (на сторінках 2-13) вказано, що ФОП ОСОБА_2 у період часу з червня 2010 року по вересень 2011 року (включно) укладав нікчемні угоди з іншими суб'єктами підприємницької діяльності - ПП "Житниця-09", ТОВ "Євротурбіна", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Аркада і К", ТОВ "Гігапрон" і внаслідок чого відбулося ухилення від сплати різних видів податків: податку на додану вартість в сумі 2567176,00 грн. та податку з доходів фізичних осіб в сумі 377361, 80 грн. (сторінка 13 обвинувального акту). При цьому не вказано: яким чином де і коли ОСОБА_2 укладав нікчемні угоди.

Із змісту обвинувального акту вбачається, що в різний час на протязі більше року були вчинені певні діяння, що привели до ухилення від сплати різних видів податків.

Всупереч зазначених вище вимог КПК та правових висновків, викладених в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08.10.2004 року "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів", в обвинувальному акті не викладені обставини про наявність чи відсутність у діяннях ОСОБА_2 ознаків єдиного продовжуваного злочину протягом вказаного періоду часу з єдиним умислом на ухилення від сплати різних податків в особливо великих розмірах.

Згідно п.15 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, злочин, передбачений ст. 212 КК, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто, сум узгоджених податкових зобов'язань), а саме - з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж. Якщо закон пов'язує строк сплати з виконанням певної дії, то злочин вважається закінченим з моменту фактичного ухилення від сплати. Умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов'язань (податку, збору, іншого обов'язкового платежу, нарахованих контролюючими органами в порядку і на підставах, визначених законом) утворює закінчений склад злочину з моменту закінчення граничного строку, в який мали бути сплачені нараховані (донараховані) такими органами суми зазначених зобов'язань.

Відповідно до положень Податкового кодексу (ПК) України - статті 54 "Визначення сум податкових та грошових зобов'язань", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках. За положеннями статті 58 ПК України таке визначення контролюючим органом сум податкових та грошових зобов'язань підтверджується оформленим та узгодженим, в установленому законом порядку, податковим повідомленням-рішенням.

В даному обвинувальному акті обставини про наявність чи відсутність, складених контролюючим органом та узгоджених в установленому законом порядку, податкових повідомлень-рішень, в порушення вимог ст. 291 КПК, не викладені. Але, ці обставини підлягають зазначенню в обвинувальному акті для встановлення моменту закінчення злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, та визначення розміру шкоди, завданої злочином.

Тобто, в цій частині викладення встановлених на досудовому слідстві обставин, відсутнє.

Окрім того, при викладенні обставин злочину, передбаченого ч.3ст.212 КК, в обвинувальному акті по кожному із суб'єктів підприємницької діяльності, з якими ФОП ОСОБА_2 укладав протягом 2010 - 2011 років угоди, зазначені дані про суми цих угод, в тому числі ПДВ, по наведеним далі податковим накладним, і дослівно вказано: "згідно з первинними бухгалтерськими документами" (чиїми документами не зазначено). Нижче наведені інші дані про суми угод та ПДВ, як зазначено: "згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

На думку суду, при викладенні таким чином обставин, є не зрозумілим співвідношення цих різних даних про суми угод і ПДВ, для чого вони наведені та які обставини встановлюють чи підтверджують.

Тобто, таке викладення обставин вчинення злочину, а також механізм утворення зазначеної в обвинуваченні суми шкоди є не зрозумілим.

На сторінці 12 обвинувального акту викладено: "ОСОБА_2, усвідомлюючи, що у звітних періодах з червня 2010 року по вересень 2011 року за наслідками фінансово-господарської діяльності ФОП виникають податкові зобов'язання з ПДВ, діючи умисно, з метою ухилення від сплати ПДВ до бюджету, при складанні податкових декларацій з ПДВ й визначенні складу податкового кредиту, у порушення вимог...(наведені норми законів), у результаті укладення нікчемних угод, які фактично не укладалися та не виконувалися з ПП "Житниця-09", ТОВ "Євротурбіна", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Аркада і К", ТОВ "Гігапрон", що призвело до заниження ПДВ в період червня 2010 року по вересень (включно) 2011 року на загальну суму 2567176,00 грн."

Суд переконаний, що зміст даного абзацу обвинувачення є не зрозумілим, із-за неповної та некоректної смислової побудови речення (дієслово у реченні відсутнє), тому, є не зрозумілим які ж дії чи бездіяльність вчинив ОСОБА_2

При цьому, в даному абзаці обвинувачення перераховані норми податкового законодавства - п.3.1. ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункти 198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, які визначаютьлише загальні поняття про витрати, об'єкт оподаткування, валовий доход, порядок визнання доходів, валові витрати, склад витрат та порядок їх визнання. Зміст конкретної норми, яка порушена обвинуваченим, в обвинуваченні не розкрито, тоді як диспозиція ч.3 ст.212 КК є бланкетною.

Вказуючи в обвинувальному акті про те, що укладені ОСОБА_2 угоди є нікчемними, слідчий посилається на частини 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, що визначають: підстави недійсності правочинів, які можуть бути визнані такими тільки судом та підстави нікчемності правочинів, недійсність яких встановлена законом.

Тобто, із обвинувального акту не зрозуміло якими є угоди, що укладені ОСОБА_2 - недійсні чи нікчемні. Якщо вони є недійсними, то не зазначені рішення судів про визнання правочинів недійсними, а якщо вони є нікчемними, то не зазначений закон, яким встановлена їх недійсність, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Узагальнюючи вище викладене, всупереч п.5ч.2ст.291 КПК, обвинувальний акт в наведеній частині не містить викладу фактичних обставин справи - змісту діяння, вчиненого обвинуваченим, щодо ухилення від сплати податку на додану вартість.

Такі ж порушення закону встановлені при вивченні обвинувального акту в частині обвинувачення ОСОБА_2 в ухиленні від сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 377361,80 грн. (сторінка 12 обвинувального акту), так як викладення обставин вчинення злочину в цій частині взагалі відсутнє.

Так, в обвинувальному акті одним абзацом зазначено, що ФОП ОСОБА_2, діючи умисно, з метою ухилення від сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, у порушення вимог ст. 3,5,19 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» затвердженою наказом Головної ДПІ України від 21.04.1993 року № 12 (зі змінами і доповненнями), п.п. 9.12.1 п.9.12 ст. 9 п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889 -ІV (зі змінами та доповненнями), ст. 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 06.12.1992 №13-92 (зі змінами та доповненнями), п.п.5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (зі змінами та доповненнями), ст. 163, 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) у період часу з 3 та 4 кварталів 2010 року, у результаті укладання нікчемних угод з ПП «Житниця-09» та ТОВ «Євротурбіна» занизив податок з доходів фізичних осіб у сумі 377 361,80 гривень.

В порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не вказано коли саме, де і яким чином ОСОБА_2 занизив податок з доходів фізичних осіб (чи це було подання або неподання відповідного платіжного документа, податкової звітності чи інші обставини), коли і де укладалися нікчемні угоди з ПП «Житниця-09» та ТОВ «Євротурбіна», як утворилась зазначена в обвинувальному акті сума заниження податку з доходів фізичних осіб - 377 361,80 гривень, якими конкретно діями чи бездіяльністю ОСОБА_2 порушив перераховані в обвинувальному акті норми податкового законодавства.

Крім того, в даному абзаці вказується про порушення ОСОБА_2 вимог податкового законодавства,яке не було чинним в період часу, за який обвинувачується ОСОБА_2, або яке взагалі не має відношення до регулювання оподаткування доходів фізичних осіб.

Так, Інструкція «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» затверджена наказом Головної ДПІ України від 21.04.1993 року № 12 взагалі не містить статей 3, 5, 19, так як вони були виключені ще з 01.01.2004 року наказом ДПА України № 352 від 16.07.2003 року.

Пункт 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV за змістом є бланкетною нормою, яка відсилає до спеціального законодавства, а п. 22.10 ст. 22 цього ж закону містить перерахування нормативних актів, які втратили чинність, інші ж нормативні акти містять загальні поняття об'єкту оподаткування, валових витрат, перелік витрат, які не включаються до валових витрат.

Також, вказано про порушення ОСОБА_2 ст. 163, 164, 177 Податкового кодексу України № 2255-VI від 02.12.2010 року, який набрав чинності лише з 01.01.2011 року, а ОСОБА_2, згідно обвинувального акту, ухилявся від сплати податку з доходів фізичних осіб в період 3-4 кварталів 2010 року, тобто до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, і в цій частині обвинувального акту є не викладеним зміст норм закону, які порушив обвинувачений, тоді як ч.3 ст.212 КК України є бланкетною нормою (це норма, яка, не називаючи конкретних ознак злочину або називаючи тільки частину з них, відсилає для встановлення їх змісту до інших нормативних актів, що не є кримінальними законами (законів, наказів, правил, статутів, положень тощо).

Із зазначеного, суд приходить до висновку, що обставини вчинення злочину в частині ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб, в обвинувальному акті взагалі не викладені, формулювання обвинувачення відсутнє.

Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (сторінка 13 обвинувального акту), органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він у період з червня 2010 року по вересень (включно) 2011 року, з метою приховування незаконної діяльності по ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах, діючи умисно, використовував завідомо підроблені документи, виписані від імені ПП «Житниця-09», ТОВ «Євротурбіна», ТОВ «Доміно-2010», ТОВ «Аркада і К», ТОВ «Гігапрон», ТОВ «Агропульсар».

Нижче слідчим наведено, - які саме ОСОБА_2 використовував завідомо підроблені документи від імені ПП «Житниця-09», ТОВ «Євротурбіна», ТОВ «Доміно-2010», ТОВ «Аркада і К», але щодо зазначених раніше товариств «Гігапрон» і «Агропульсар» викладення обставин у обвинувальному акті відсутнє.

Відсутнє також викладення обставин про те, яким чином використовувались підроблені документи при складанні декларацій (внесення реквізитів документів до декларацій чи до їх додатків, або інше). Не вказано також які саме документи використовувались для складання тієї чи іншої з 13 зазначених на сторінці 23 обвинувального акту декларацій. Не викладені обставини завідомості підроблених документів, тобто при яких обставинах ОСОБА_2 завідомо усвідомлював неправдивий характер документів, які ним використовувалися.

Підозрюваний (обвинувачений), відповідно до ст.42 КПК, так як і інші учасники процесу, законом не наділені правом під час судового розгляду задавати питання прокурору для уточнення, роз'яснення обвинувачення і обставин, які слідчим і прокурором встановлені під час досудового слідства.

За таких обставин, суд вважає, що в обвинувальному акті відсутні: виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень і належне формулювання обвинувачення, що порушує право на захист.

Таким чином, в порушення названих вище норм КПК та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обвинувачений ОСОБА_2 позбавлений права бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Суд приходить до висновку, що складений обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 за змістом не відповідає вимогам, зазначеним в ст. 291 КПК України і без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначено до судового розгляду. Тому, обвинувальний акт, на підставі п.3ч.3 ст. 314 КПК, підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись п.3 ч.3 ст. 314, ст.ст. 370, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32013080280000047 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України, повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.П. Пантилус