Рішення № 39274863, 12.06.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/5530/13-ц Провадження № 22-ц/772/1323/2014Головуючий в суді першої інстанції:Ковганич С. В.Категорія: 41 Доповідач: Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Нікушина В.П.,

суддів: Іващука В.А. Денишенко Т.О.

при секретарі Іщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком, який належить на праві власності і виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.03.2014 року, ухвалене по даній справі, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з вказаним позовом до ОСОБА_3

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власницею будинку, розташованого в АДРЕСА_2 На момент звернення в суд з вказаним позовом в ньому крім неї проживають її донька ОСОБА_4, її чоловік ОСОБА_3, його син від першого шлюбу ОСОБА_5 та їх спільний син ОСОБА_6.

Відносини в неї з її зятем ОСОБА_3 не склались. Проживаючи в її будинку без реєстрації, він чинить їй перешкоди в користуванні будинком, застосовував до неї фізичне насильство. З приводу нанесення їй тілесних ушкоджень було відкрито кримінальне провадження.

В зв'язку з цим, вона звернулась в суд з позовом про зобов'язання ОСОБА_3 та його неповнолітнього сина ОСОБА_5 не чинити перешкод в користуванні будинком та виселити їх без надання іншого житла.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, але з ним не погодився ОСОБА_3 і оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі він просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На підтвердження вимог апеляційної скарги наведені доводи про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і як наслідок рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилається на те, що судом не встановлено системності в порушенні ним правил співмешкання, питання застосування за порушення цих правил до нього заходів впливу взагалі залишено поза увагою.

ОСОБА_3 вважає, що оскаржуване рішення суперечить принципам справедливості і розумності, оскільки ухваливши рішення про його виселення, суд у такий спосіб розлучає його з дружиною, яка приходиться позивачці донькою та позбавляє його можливості займатись вихованням сина ОСОБА_6. Такі дії суперечать нормам національного сімейного законодавства та нормам міжнародного права, яке стосується захисту інтересів дітей та сім'ї.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника ОСОБА_3, прокурора, ОСОБА_2, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, а також законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, прийшла до наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права і зокрема положень ч. 1 ст. 116 ЖК України знайшли своє підтвердження і за своїми наслідками тягнуть скасування оскаржуваного рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив із того, що ОСОБА_3 систематично порушував правила співмешкання і унеможливлював спільне проживання. При цьому судом розцінені як заходи запобігання та громадського впливу неодноразові попередження самої позивачки та інших її родичів про недопустимість порушення правил співмешкання, та визнано ОСОБА_3 таким, що має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 де він зареєстрований.

Проте, з такими висновками погодитись не можна, зважаючи на наступні обставини, встановлені по справі.

ОСОБА_3 та його син від першого шлюбу поселився до будинку, який належить ОСОБА_2 на праві власності за її згодою в 2003 році, після укладення шлюбу з донькою позивачки, де проживає до цього часу. За час проживання в одному будинку між сторонами по справі склались неприязні стосунки і цей факт ними визнаний. Однак, доказів того, що ОСОБА_3 та його син ОСОБА_5, про виселення, яких ставить питання позивачка, через систематичне порушення правил співжиття, не здобуто. Також відсутні докази, які б вказували на застосування до відповідача та його неповнолітнього сина заходів запобігання і громадського впливу.

Висновки суду першої інстанції про систематичне порушення ОСОБА_3 правил співжиття є необґрунтованими і такими, що не відповідають встановленим по справі обставинам.

Хибними є висновки суду про те, що до ОСОБА_3 неодноразово застосовувались заходи запобігання і громадського впливу, якими були розцінені неодноразові попередження самої позивачки, її сина та брата. Проте в розумінні ч. 1 ст. 116 ЖК України такі заходи запобігання і громадського впливу застосовуються громадськими організаціями та відповідними органами державної влади, на що звернуто увагу в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України».

Встановлено, що ОСОБА_3 та його син ОСОБА_5 проживають постійно в будинку ОСОБА_2, як члени сім'ї її доньки ОСОБА_4 понад 10 років, а саме з 2003 року. А відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місце проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Тому за обставин, встановлених по справі висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання за місцем його реєстрації АДРЕСА_1 є помилковими, оскільки протягом 10 останніх років його місцем постійного проживання є будинок АДРЕСА_2 власником якого є ОСОБА_2

Наведені обставини в цілому вказують на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням вимог ч. 1 ст. 213 ЦПК України, про законність та обґрунтованість, а тому воно не може залишатись в законній силі і підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 березня 2014 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком, який належить на праві власності і виселення, скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком і виселення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий-суддя:(підпис) В.П. Нікушин Судді:(підпис) Т.О. Денишенко (підпис)В.А. Іващук З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду Вінницької області ___ В.П. Нікушин