Ухвала суду № 39274735, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/636/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, третя особа - Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» про визнання протиправними дій та зобов'язання звільнити майно з податкової застави і виключити з реєстру обтяжень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія» «Надра України» (далі - ПАТ «НАК «Надра України») звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо складання актів опису майна, що знаходиться у користуванні Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» (далі - ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія») та перебуває у власності позивача, у податкову заставу та зобов'язати його звільнити це майно із податкової застави, вчинити дії щодо виключення такого з державного реєстру обтяжень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що спірні дії відповідача щодо складання актів опису майна є неправомірними, оскільки описане майно не належить боржнику (ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія») на праві власності.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем в особі податкового керуючого на підставі рішення від 25.07.2013 року № 3 про опис майна у податкову заставу було складено акти опису майна ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» від 29.07.2013 року № 3 та від 23.01.2014 року № 17/15, підписані податковим керуючим Березовським Д.В., заступником директора та директором ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія».

Про наявність вказаних актів позивач дізнався з листа третьої особи від 24.01.2014 року №19/62, в якому ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» повідомило ПАТ «НАК «Надра України» про наявну за дочірнім підприємством податкову заборгованість та про вжиті податковим органом заходи щодо її погашення шляхом складення актів опису майна, яким користується це підприємство, у податкову заставу. Зі змісту цього листа слідує, що дочірнє підприємство стверджує, що описане у податкову заставу вищевказаними актами майно належить позивачу на праві власності.

Зважаючи на те, що наявність у ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» податкової заборгованості не оспорюється в даній справі, колегія суддів не досліджує правомірність проведеного опису майна у податку заставу з точки зору наявності підстав для вжиття відповідних заходів з метою погашення податкового боргу.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що позивач оскаржує дії податкового органу, посилаючись на те, що описане майно ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» у дійсності належить на праві власності виключно ПАТ «НАК «Надра України», а тому намагання погасити податковий борг третьої особи за рахунок такого майна є неправомірним.

Обговорюючи доводи позивача, колегія суддів зважає на наступне.

Погашення податкового боргу платника податків здійснюється у відповідності до Глави 9 Податкового кодексу України.

Статтею 87 вказаної Глави ПК України визначені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. п. 87.1 (абз. 1), 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Окрім того, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Так, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 ПК України).

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (абз. 1).

За положеннями пункту 89.3 статті 89 Кодексу майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Такий опис здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Даний акт опису складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з приписами пункту 91.3 статті 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Враховуючи приведені норми, колегія суддів доходить висновку, що учасниками правовідносин, пов'язаних із передачею майна платника податків, що має податковий борг, у податкову заставу є податковий орган, відповідний податковий керуючий та зазначений платник. При цьому, у податкову заставу описується лише те майно, яке перебуває у власності згаданого платника, або ж на правах господарського відання чи оперативного управління.

Із матеріалів справи вбачається, що Національна акціонерна компанія «Надра України» створена відповідно до указу Президента від 14.06.2000 року № 802 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвитку надр» та постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України» від 14.07.2000 року № 1128.

17.08.2000 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 1273 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України», згідно п. 4 якої вирішено передати до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України» майно державних підприємств згідно з додатком № 3 із наступним їх перетворенням у дочірні підприємства компанії. У переліку підприємств згідно з додатком №3 значиться Державне геологічне підприємство «Чернігівнафтогазгеологія».

На виконання вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів України у травні 2001 року було прийнято спільний наказ Міністерства екології та природних ресурсів України про передачу ДГП «Чернігівнафтогазгеологія» до складу НАК «Надра України» та його майна до статутного фонду компанії. Факт передачі всього майна колишнього ДГП «Чернігівнафтогазгеологія» як цілісного майнового комплексу до статутного фонд Компанії підтверджується актом передавання-приймання № 1.

Відповідно до наказу Національної акціонерної компанії «Надра України» № 93 від 06.08.2001 року «Про передачу майна НАК «Надра України» ДП «Чернігівнафтогазгеологія» майно компанії було передано підприємству в користування на праві господарського відання, згідно актів передавання-приймання № 1 та № 2 від 06.08.2001 та передавального балансу.

Разом з тим, згідно наказу Національної акціонерної компанії «Надра України» № 153 від 27.07.2007 року «Про відображення змін порядку формування та складу статутних фондів ДП» та наказу № 236 від 18.12.2007 року «Щодо внесення змін до наказу № 153 від 27.07.2007» були прийняті нові редакції статутів дочірніх підприємств в тому числі і ДП «Чернігівнафтогазгеологія», в яких змінено право господарського відання на право користування майном та складено 05.09.2007 року акт приймання-передачі майна, право користування яким внесено НАК «Надра України» до статутного фонду ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія».

Відповідно до п. 5.7 статуту ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» підприємство не може відчужувати, передавати у заставу, в користування, управління належні йому майнові (речові) права та майно, передане засновником, будь-якій іншій юридичній особі, передавати їх до статутних фондів, створювати з його участю суб'єктів господарської діяльності, а також до спільної діяльності (простого товариства) без згоди засновника.

Згідно п. п. 5.2, 5.3 статуту ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» майно, право користування яким передане підприємству, як внесок до статутного фонду, та майно, набуте підприємством в результаті його господарської діяльності, є власністю засновника, тобто Національної акціонерної компанії «Надра України», яка має право вилучити вищенаведене майно, що перебуває у користуванні дочірнього підприємства.

Враховуючи викладене, право власності на описане відповідачем у податкову заставу майно дійсно належить позивачу. При цьому, у ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» воно перебуває на правах користування.

За визначенням ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 статті 317 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи приведені норми, складання спірних актів опису майна, яким користується ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», та яке належить на праві власності позивачу, у податкову заставу є неправомірним. Відтак, це майно належить звільнити з податкової застави, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а рішення місцевого суду постановлене без помилкового застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М