Ухвала суду № 39273438, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/9991/8949/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі №2а-20846/10/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Донецькобленерго») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2010 №0001091312/0/28417/10/15-16-23/3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.08.2010 №0001091312/0/28417/10/15-16-23/3 в частині визнання позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 20259,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6077,94 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 21.07.2010 №966/15-16-23/3-00131268.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 4.5.3 п. 4.5 ст. 4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість по декларації за травень 2010 року у розмірі 23194,00 грн.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2010 №0001091312/0/28417/10/15-16-23/3 про визначення податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на суму 30152,50 грн.

Також судами встановлено, що 21.06.2010 позивачем була подана декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року, яка була зареєстрована податковим органом за №9002267524.

В додатку №1 до вказаної декларації «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість» в рядках 37 та 38 позивачем відкориговане податкове зобов'язання по взаємовідносинах з кінцевими споживачами в сторону зменшення на суму 2933,86 грн. з підставою коригування «зміна призначення платежу».

Відповідно до пп. 4.5.3 п. 4.5 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише: а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості; б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів.

З таких підстав колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що, твердження відповідача про порушення позивачем приписів пп. 4.5.3 п. 4.5 ст. 4 Закону №168/97-ВР є законним та обґрунтованим.

Щодо вимог позивача про безпідставність висновків про порушення пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР та доводів відповідача, судами зазначено наступне.

В додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту» до податкової декларації за травень 2010 року позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним попередніх періодів, а саме: №133 від 25.01.2008; №1802 від 08.07.2008; №2725 від 29.02.; №124 від 30.11.2007; №3430 від 05.11.2008; №2549 від 03.10.2007; №2547 від 05.10.2007.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту - Закон №2181-ІІІ) не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення. Під податковим роз'яснення у цьому Законі розуміються роз'яснення окремих положень податкового законодавства, які надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткування», та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2010 Державна податкова адміністрація України у листі №16847/7/16-1517-26 надала роз'яснення щодо особливостей податкового обліку податкових накладних, отриманих у періодах, відмінних від періодів їх виписки. Відповідно до цих роз'яснень податкові накладні, обґрунтовано отримані у періодах, наступних за періодами їх виписки, відображаються у розділі I реєстру отриманих та виданих податкових накладних за датою їх отримання. Податковий кредит, сформований на підставі таких податкових накладних, розшифровується у розділі II додатка 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість із зазначенням періоду виписки податкових накладних і відповідно декларується у рядку 10.1 податкової декларації.

Судами зазначено, що позивачем були надані виписки з журналу реєстрації вхідних податкових накладних з яких вбачається, що спірні податкові накладні були обґрунтовано отримані ним у періодах, наступних за періодами виписки цих податкових накладних.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач обґрунтовано включив в травні 2010 року до складу податкового кредиту суми податку, вказані в спірних податкових накладних.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров