Ухвала суду № 39273188, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/66879/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком»

до відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

29.08.2013р. товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі Нацкомісія) та про зобов'язання відповідача прийняти рішення про продовження дії ліцензії. Свої вимоги позивач мотивував тим, що Товариство отримало ліцензії з надання послуг телефонного зв'язку. У липні 2013р. позивач звернувся до Нацкомісії із заявою про продовження строку дії ліцензій, проте відповідач прийняв рішення рекомендувати Товариство отримати ліцензії на інші види послуг. Вважаючи дії Нацкомісії такими, що не відповідають чинному законодавству, товариство просило задовольнити позов.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Нацкомісія звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях Товариство вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство здійснює господарську діяльність з надання телекомунікаційних послуг та має ліцензію серії АА №223393 від 6.12.2002р. на надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) на території м. Києва, м. Одеси та Одеської області, м. Донецька та Донецької області, м. Харкова та Харківської області, м.Львова та Львівської області, м. Дніпропетровська та Дніпропетровської області та ліцензію серії АА №223394 від 6.12.2002р. на надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) на території України (крім м. Києва, м. Одеси та Одеської області, м.Донецька та Донецької області, м. Харкова та Харківської області, м. Львова та Львівської області, м. Дніпропетровська та Дніпропетровської області).

Вказана діяльність здійснювалась у відповідності до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.02.2001р. N33/16.

В зв'язку зі зміною в законодавстві, вищенаведені Ліцензійні умови станом на липень 2013р. втратили чинність.

Через закінчення строку дії ліцензій позивач звернувся до Нацкомісії із заявами про продовження їх дії.

Правові засади діяльності Нацкомісії внормовано Конституцією України, Законом України «Про телекомунікації» (далі Закон №1280-IV) та Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (затв. Указом Президента України від 23.11.2011р. №1067/2011).

Розглянувши заяви Товариства про продовження строку дії ліцензій серії АА №223393 та серії АА №223394, Нацкомісія дійшла висновку, що Закон №1280-IV не передбачає таких послуг як надання комутованого телефонного зв'язку. На цій підставі відповідач запропонував Товариству отримати нові ліцензії, зміст яких буде відповідати вимогам чинного законодавства.

Здійснивши аналіз обставин справи, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав, які, відповідно до приписів Закону №1280-IV, унеможливлюють задоволення заяв Товариства про продовження строків дії ліцензій серії АА №223393 та серії АА №223394.

При цьому, в судових рішеннях наведено мотиви, з яких суди виходили при їх прийнятті, мотиви неврахування доводів відповідача та положення закону, яким керувались суди при прийнятті своїх рішень.

Висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону №1280-IV, і доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують та не дають підстав для скасування судових рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації залишити без задоволення, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз