Ухвала суду № 39272790, 09.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 червня 2014 року Справа № 910/15363/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Грейц К.В., суддів:Бакуліної С.В., Волковицької Н.О., Добролюбової Т.В., Мачульського Г.М.,розглянувши заяву Асоціації "Дім акторів музики в Україні"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 11.03.2014у справі№ 910/15363/13за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група"доАсоціації "Дім авторів музики в Україні"

простягнення 459597,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з асоціації "Дім авторів музики в Україні" 487277,84 грн на виконання зобов'язання за укладеним сторонами договором та зобов'язання відповідача підписати акти виконаних робіт за Договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 487277,84 грн; у решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2014 у справі №910/15363/13 судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

Асоціація "Дім авторів музики в Україні" звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.03.2014 у справі № 910/15363/13, в якій просить скасувати зазначену постанову та судові рішення попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2010 у справі №22/232/09, від 28.10.2010 у справі №19/207, від 27.07.2011 у справі №29/182-09-4358, від 12.03.2012 у справі №9/112, від 05.12.2013 у справі №911/2198/13, від 18.07.2013 у справі №917/122/13-г; від 26.03.2013 у справі №18/1427/12, постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.03.2005 та від 09.12.2008, мотивовано неоднаковим застосуванням норм матеріального права, а саме частини третьої статті 203 Господарського процесуального кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 910/15363/13 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 11.03.2014 у справі №910/15363/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу, оскільки встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи свідчать про наявність заборгованості відповідача за договором у заявленій позивачем сумі. При цьому, в частині, що стосується доводів заявника, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав, встановлених статтею 601 ЦК України, для припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних вимог щодо членських внесків позивача до асоціації за рішенням загальних зборів відповідача, так як такі вимоги не є однорідними з вимогами позивача щодо сплати обумовлених договором роялті, належне суб'єктам авторського права, ні за своєю правовою природою, ані за матеріальним змістом.

У постанові від 04.08.2010 у справі №22/232/09, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції в частині, що стосується доводів заявника, погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що здійснення заліку у даному випадку є неправомірним у зв'язку з недоведеністю наявності зустрічних вимог між сторонами, оскільки будь-яких документальних доказів, первинних документів, які б підтверджували заборгованість позивача перед відповідачем, не надано.

У постанові від 28.10.2010 у справі №19/207, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції в частині, що стосується доводів заявника, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки судами попередніх інстанцій встановлена необґрунтованість цих вимог з огляду на те, що зарахування згідно з заявою відповідача №02/318 від 12.09.2006 про зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося за дійсними однорідними вимогами, строк виконання яких настав. Крім того, правомірність проведеного заліку за вказаною заявою була встановлена господарськими судами при розгляді інших справ між тими ж сторонами.

У постанові від 27.07.2011 у справі №29/182-09-4358, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції в частині, що стосується доводів заявника, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо визнання недійсним одностороннього правочину з припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, оформленого у вигляді заяви відповідача, оскільки його твердження про спричинення позивачем шкоди на суму, що перевищує його борг перед останнім за кредитним договором, не підтверджені жодним доказом.

У постанові від 12.03.2012 у справі №9/112, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позову щодо стягнення безпідставно отриманих коштів, оскільки останні отримані відповідачем на виконання договору, зобов'язання за яким припинились внаслідок погашення заборгованості. При цьому суд касаційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність в даному випадку підстав для зарахування спірних коштів за зустрічними однорідними вимогами відповідача, оскільки останнім не подано, а судами попередніх інстанцій не встановлено доказів існування у позивача заборгованості перед відповідачем по іншим договорам чи з інших підстав, а відтак така заборгованість не є безспірною, що є однією з умов для зарахування зустрічних однорідних вимог.

У постанові від 05.12.2013 у справі №911/2198/13, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції в частині, що стосується доводів заявника, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову про стягнення пені, 3% річних та інфляційний збитків, а щодо основного боргу за договором поставки природного газу провадження у справі припинено у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки в частині стягнення суми основного боргу спір врегульовано шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача за іншими договором поставки природного газу, по якому рахується переплата, яка позивачем безпідставно не повернена, хоча була ним зафіксована в акті звірки.

У постанові від 18.07.2013 у справі №917/122/13-г, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції в частині, що стосується доводів заявника, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутні підстави, встановлені статтями 203 Господарського кодексу України та 601 Цивільного кодексу України, для припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки предметом даного спору є стягнення суми інфляційних та 3% річних, які за своєю правовою природою є додатковою відповідальністю за порушення виконання грошових зобов'язань.

У постанові від 26.03.3013 у справі №18/1427/12, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про припинення провадження у справі, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на дану постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах встановлених судом різних фактичних обставин справи, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

Також не можуть бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.03.2005, від 09.12.2008, оскільки до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, адже відповідно до положень глав 4, 5 розділу ІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а не судом касаційної інстанції.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11114, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Асоціації "Дім авторів музики в Україні" у допуску справи № 910/15363/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяК.Грейц Судді: С.Бакуліна Н.Волковицька Т.Добролюбова Г.Мачульський