Ухвала суду № 39272725, 06.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 червня 2014 року Справа № 914/2316/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддів:Бакуліної С.В., Волковицької Н.О., Грейц К.В., Мачульського Г.М.,розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 10.02.2014у справі№914/2316/13за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Закарпаття"до1. Приватного акціонерного товариства "Калина-ЛТД" 2. Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"провизнання припиненим договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2013 у справі №914/2316/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013, позов задоволено: - визнано припиненими з 12.04.2011 договори іпотеки №22.1/317-3.2.-08 від 12.03.2009, №22.1/317-3.3.-08 від 12.03.2009, №22.1/317-3.4.-08 від 12.03.2009, №22.17317-3.6.-08 від 12.03.2009, №22.1/317-3.7.-08 від 12.03.2009, укладені Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина-ЛТД"; - зобов'язано вилучити внесені до Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на підставі зазначених договорів іпотеки відповідні записи.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2014 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2014 у справі №914/2316/13, в якій заявник просить скасувати вказану постанову, прийняти нове рішення, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 604 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2006 у справі №16/155, від 09.06.2010 у справі №13/40-799, від 15.04.2010 у справі №10/407/09 та від 05.02.2014 у справі №908/2879/13.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 10.02.2014 у справі №914/2316/13, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову, а саме визнання припиненими договорів іпотеки та зобов'язання вилучити майно, внесене до Єдиного державного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на підставі спірних договорів. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що ухвалою суду у іншій господарській справі було затверджено мирову угоду, умовами якої сторони підтвердили розмір заборгованості за кредитним договором та визначили порядок її сплати, також домовились щодо зняття обтяження та виведення з Державного реєстру заборони відчужень нерухомого майна та Державного реєстру іпотек майна, що було передано позивачем за спірними іпотечними договорами в забезпечення зобов'язань за кредитним договором, також зобов'язано відповідача-1 передати відповідачу-2 в іпотеку земельні ділянки; умови зазначеної мирової угоди є домовленістю між сторонами щодо нового порядку погашення заборгованості за кредитним договором, тобто відбулась заміна первісного зобов'язання новим (новація), а відтак з моменту затвердження мирової угоди, припинило дію старе зобов'язання за кредитним договором та виникло нове зобов'язання, визначене мировою угодою, у зв'язку з чим припиняється і обтяження майна.

Водночас у постанові від 05.02.2014 по справі №908/2879/13 суд касаційної інстанції підтримав висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у позові про спонукання до виконання умов мирової угоди, виходячи з того, що позивач звернувся до суду з відповідним позовом після спливу встановленого статтею 257 загального строку позовної давності. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не встановлено, що з укладенням мирової угоди у даній справі між сторонами виникло нове зобов'язання, тобто її умови фактично відстрочили виконання вже існуючого зобов'язання відповідача.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2006 у справі №16/155, від 09.06.2010 у справі №13/40-799, від 15.04.2010 у справі №10/407/09 не можуть бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, з огляду на відмінність предметів позовів у вказаних справах у порівнянні зі справою, про перегляд постанови у якій просить заявник, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України. Так, у справі №914/2316/13 позов заявлено про визнання припиненим договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії (зобов'язання вилучити майно, внесене до Єдиного державного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на підставі спірних договорів), в той час як предметом спору у справі №16/155 є вимоги про зобов'язання укласти договір оренди; у справі №13/40-799 первісний позов заявлено про виселення з орендованих нежитлових приміщень та стягнення за договорами оренди, а зустрічний позов - про визнання недійсними договорів оренди нежитлових приміщень; у справі №10/407/009 предметом спору є вимоги про визнання недійсним договору. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що питання застосування положень про новацію відносно мирових угод, затверджених судом, не було предметом перегляду у зазначених справах.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Родовід Банк" у допуску справи №914/2316/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Т.Добролюбова Судді С.Бакуліна Н.Волковицька К.Грейц Г.Мачульський