Ухвала суду № 39270438, 10.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2014 рокусправа № 811/3874/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі № 811/3874/13-а за позовом селянського фермерського господарства «Ніколенко Г.В.» до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

Селянське фермерське господарство «Ніколенко Г.В.» звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії відповідача по зменшенню задекларованих податкових зобов'язань за травень 2012 року на 1915637 грн. без винесення відповідного податкового повідомлення-рішення; зобов'язати відповідача відновити в усіх електронних системах, у т.ч. в АІС "Деталізована інформація про платника ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України", у підсистемі "Аналітична система" інформаційної системи Міндоходів України "Податковий блок" показники податкових зобов'язань у розмірі 1915637 грн., задекларованих позивачем у травні 2012 року в розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі акт №117/22-10/23677066 від 03.10.2013 р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що самі результати перевірки, без прийняття відповідних рішень, не можуть бути підставою для коригування в електронній базі даних податкової звітності задекларованих платником податків.

Не погоджуючись з постановою суду, Маловисківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що задекларовані позивачем показники були відкориговані з огляду на акт, яким встановлено нереальність укладених правочинів, на підставі яких позивачем визначалися податкові зобов'язання. При цьому, заявник апеляційної скарги не наводить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для коригування в електронній базі даних податкової звітності задекларованих платником податків.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання з огляду на відсутність фінансування на відрядження. Вивчивши подане клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення

з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи. При цьому, колегія суддів враховую те, що з клопотання про відкладення розгляду справи не можливо встановити термін поновлення фінансування ДПІ, а відповідно і термін, на який необхідно відкласти справу. Відсутність належного державного фінансування держустанови не може бути підставою для порушення судом встановлених Законом строків розгляду справи.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 26.09.2013 року по 02.10.2013 року посадовими особами Маловисківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено позапланову невиїзну перевірку сільськогосподарського фермерського господарства «Ніколенко Г.В.», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.10.2013 року №117/22-10/23677066, в якому зроблено висновок порушення господарством п.209.2, п.209.6, ст.209 п.15 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість при здійсненні в травні 2012 р. операцій з реалізації сільськогосподарської продукції не власного вирощування та невідомого походження всього у сумі ПДВ - 1915637 грн. та всупереч п.15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, сформовано податковий кредит контрагентам-покупцям за травень 2012 року.

Вказані висновки акту стали підставою для коригування податковою службою податкових зобов'язань та податкового кредиту СФГ «Ніколенко Г.В.».

Факт коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не заперечувався відповідачем.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, які передбачені чинним податковим законодавством.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у ДПІ повноважень здійснювати коригування показників податкової звітності в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі складеного Акту перевірки.

З огляду на приписи п.71.1 ст.71, п.74.1, п.74.2 ст.74 ПК України, якими визначено поняття «податкова інформація» та порядок її зібрання, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" є інформаційною базою обробки та використання податкової інформації, а результати її опрацювання використовуються в своїй діяльності органами державної податкової служби.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (Наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року № 165). Наказом №165 затверджені нові програмні продукти такі як: підсистеми інформаційної системи "Податковий блок" - "Реєстрація ПП", "Обробка податкової звітності та платежів", "Податковий аудит", "Аналітична система", "Облік платежів"; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ "Митниця"; підсистема "Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС "Реєстри платників податків".

Самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" порушує права та інтереси платника, оскільки декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит платник податків має право, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам відображеним в електронній базі податкової звітності.

У відповідності до п.4.9, 5.1, 5.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 р. №516, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється, а дані податкової звітності вносяться до електронної бази районного рівня. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом приймання та обробки податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків на паперових (електронних) носіях, несуть відповідальність підрозділи, що приймають податкову звітність.

Отже, із системного аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язок платника податків щодо подання податкової декларації за звітний період кореспондується з обов'язком податкового органу щодо прийняття такої декларації та, у випадку відсутності зауважень до її оформлення, відображення показників декларації у відповідних базах податкової звітності. При цьому, до електронної бази податкової звітності органу ДПС посадовими особами податкового органу вносяться задекларовані показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків.

Таким чином, вирішуючи питання щодо наявності обставин, які свідчать про порушення прав позивача у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у автоматизованій системі «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» порушує права та інтереси позивача, оскільки фактичною є зміною показників декларації платника податків, здійсненою поза межами компетенції податкового органу з огляду на зміст ст..49 ПК України, якою визначено порядок подання декларацій до органів державної податкової служби.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які, зокрема, визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

Відповідно до ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та спосіб реалізації результатів перевірок визначено Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України).

При цьому, Податковим кодексом України не передбачено повноважень податкової служби щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі акту перевірки (зустрічної звірки), в якому відображені висновки про заниження (завищення) податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про те, що такі дії вчинені ДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач посилається фактично на обставини, які були встановлені в акті перевірки, натомість, такі обставини не були підставою для ухвалення судом першої інстанції рішення, судом першої інстанції задоволено позов з огляду на відсутність правових підстав для вчинення відповідачем оскаржених дій.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції від ДПІ надійшло клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на розгляд кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.212 КК України. За позицією ДПІ, за результатами розгляду кримінальної справи будуть встановлені обставини, які свідчать про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

Вказане клопотання колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки як зазначено вище, судом першої інстанції ухвалено рішення не з огляду на відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства, а у зв'язку з відсутністю правових підстав для вчинення відповідачем оскаржених дій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі №811/3874/13-а- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 12.06.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк