Рішення № 39270285, 16.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р. Справа № 911/1990/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр»до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»про стягнення 611 644, 48 грн.за участю представників:

від позивача: Тищенко К.А., Кибальник Я.М.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 611 644, 48 грн. заборгованості за договором поставки № BHC-AL-14 від 17.12.2013 р., з яких: 577 007, 30 грн. - основного боргу, 13 187, 44 грн. - пені, 2 408, 50 грн. - 3 % річних та 19 041, 24 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.06.2014 р.

27.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову б/н б/д (вх. № 42/14 від 27.05.2014 р.), у якій позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу - Приватному акціонерному товариству «Альба Україна» (08300, Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вулиця Шевченка, будинок 100, ідентифікаційний код - 22946976) в сумі 611 644, 48 грн. на поточних рахунках відповідача в банківських установах.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов супровідний лист № 1990 від 03.06.2014 р. (вх. № 11058/14 від 10.06.2014 р.), до якого додано документи по справі.

13.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 11364/14 від 13.06.2014 р.), до якого додано витребувані судом документи.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву позивача про забезпечення позову та матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на те, що позивач належним чином не обґрунтував, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову та не надав належних та допустимих доказів щодо цього, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову б/н б/д (вх. № 42/14 від 27.05.2014 р.).

Присутні у судовому засіданні 16.06.2014 р. представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення 02.06.2014 р., у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.06.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17.12.2013 р. між сторонами укладено договір поставки № BHC-AL-14, предметом якого є поставка позивачем відповідачу лікарських засобів, виробів медичного призначення та інших товарів лікувального, косметичного та медичного призначення (надалі - товар) у кількості згідно заявок відповідача за ціною, асортиментом та на умовах, встановлених цим договором та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною. Відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку і на умовах передбачених договором та нормами чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.1 договору назва, базова ціна одиниці, кількість товару та загальна сума договору наводяться у Специфікації - Додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору кількість, асортимент, ціна одиниці товару, а також вартість кожної поставки зазначається у відповідних накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата вартості товару здійснюється в національній валюті України шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 2.4 договору оплата вартості товару, зазначеного у табл. 1 Додатку № 1 до даного договору здійснюється на умовах: 100% передплати або на умовах відстрочення платежу строком до 45 календарних днів від дати поставки товару виключно за умови надання позивачу банківської гаранті, яка буде відповідати п. 2.5 даного договору. Датою поставки є дата підписання накладної на товар відповідачем. При оплаті товару на умовах відстрочення платежу термін такого відстрочення та кінцева дата оплати отриманого товару вказується в накладній.

Згідно з п. 2.6 договору позивач надає право відповідачу закуповувати окремий асортимент товару, що зазначений у Табл. 2 Додатку № 1, на умовах відстрочення платежу. Оплата товару на умовах відстрочення платежу здійснюється не пізніше 45 календарних днів з дати поставки товару, в цьому випадку надання відповідачу банківської гарантії не є обов'язковим.

Умовами п. 2.7 договору встановлено, що товар вважається оплаченим на день надходження платежу на розрахунковий рахунок позивач або на день узгодження зарахування частини переплати, яка виникла після надання знижок.

Відповідно до п. 3.1 договору умови поставки - EX Works відповідно до Правил Інкотермс 2010 (самовивіз товару відповідачем зі складу позивача).

Згідно з п. 5.1 договору позивач при здійсненні поставки надає відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру; специфікацію; накладну; реєстр лікарських засобів (затверджена форма) за потреби; а також при поставці лікарських засобів; копію сертифіката якості заводу виробника (українською або російською мовами або англійською мовою з перекладом) та/або сертифікат імпортера, завірені печаткою позивача на паперових та/чи скановані копії на електронних носіях; копії висновків про якість лікарських засобів Державної служби з лікарських засобів України, як передбачено діючим законодавством України, завірені печаткою позивача на паперових та/чи скановані копії на електронних носіях.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язався оплатити товар, посилаючись у платіжному дорученні на рахунок-фактуру позивача та на відповідну накладну, згідно якої було отримано товар, вартість якого сплачується.

Відповідно до п. 6.1 договору приймання товару по кількості транспортних місць проводиться відповідачем в момент його передачі (поставки) за такими критеріями: кількість та асортимент товару (відповідно до накладної); приймання-передача товару оформлюється накладною на відпуск товару, згідно з довіреності від відповідача. Накладна підписується уповноваженими представниками сторін в 5-х оригінальних примірниках: 1 примірник - відповідачу, 4 примірника-позивачу.

Згідно з п. 8.5 договору за несвоєчасну оплату вартості товару, поставленого на умовах відстрочення платежу, відповідач сплачує на користь позивач пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом строку прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 13.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2014 р., включно.

Додатком № 1 сторони визначили основну специфікацію до договору поставки № BHC-AL-14 від 17.12.2013 р., в якій визначено назву, ціну, кількість та суму товару.

Додатком № 2 до договору поставки № BHC-AL-14 від 17.12.2013 р. сторони визначили, що оплата товару здійснюється на наступних умовах за вибором відповідача: 100 % передоплата або оплата протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на умовах викладених у розділі 2 договору поставки.

На виконання умов договору поставки № BHC-AL-14 від 17.12.2013 р. позивач по накладних № 8782400803 від 31.01.2014 р. на суму 283 815, 48 грн., № 8782400791 від 29.01.2014 р. на суму 25 960, 00 грн., № 8782400790 від 29.01.2014 р. на суму 2 008, 23 грн., № 8782400789 від 29.01.2014 р. на суму 59 405, 65 грн., № 8782401358 від 14.02.2014 р. на суму 80 177, 39 грн., № 8782401614 від 21.02.2014 р. на суму 125 640, 55 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 577 007, 30 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № А 52138 від 29.01.2014 р., № А 52427 від 13.02.2014 р., № А 52545 від 21.02.2014 р. вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Разом з тим, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого товару на загальну суму 577 007, 30 грн., а саме: рахунки-фактури № 8213002533 від 29.01.2014 р. на суму 25 960, 00 грн., № 8213002531 від 29.01.2014 р. на суму 59 405, 65 грн., № 8213002532 від 29.01.2014 р. на суму 2 008, 23 грн., № 8213002584 від 31.01.2014 р. на суму 283 815, 48 грн., № 8213002662 від 14.02.2014 р. на суму 80 177, 39 грн., № 8213002698 від 18.02.2014 р. на суму 125 640, 55 грн., примірники яких залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений позивачем товар за вищезазначеними накладними та рахунками-фактури не розрахувався, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за договором поставки № BHC-AL-14 від 17.12.2013 р. не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за зазначеними договором суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що поставка товару була здійснена на виконання умов договору поставки № BHC-AL-14 від 17.12.2013 р., строк оплати відповідно до даного договору настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 577 007, 30 грн. основного боргу за договором № BHC-AL-14 від 17.12.2013 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 8.5 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом строку прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 13 187, 44 грн. за період з 16.03.2014 р. по 13.05.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом перевірено розрахунок пені здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 16.03.2014 р. по 13.05.2014 р. складають 2 408, 50 грн., інфляційні втрати за період з 16.03.2014 р. по 13.05.2014 р. складають - 19 041, 24 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 611 644, 48 грн. заборгованості за договором поставки № BHC-AL-14 від 17.12.2013 р., з яких: 577 007, 30 грн. - основного боргу, 13 187, 44 грн. - пені, 2 408, 50 грн. - 3 % річних та 19 041, 24 грн. - інфляційних втрат є доведеними, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову б/н б/д (вх. № 42/14 від 27.05.2014 р.).

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр» задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Шевченка, будинок 100, ідентифікаційний код - 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр» (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 4-Б, ідентифікаційний код - 22911794) 577 007 (п'ятсот сімдесят сім тисяч сім) грн. 30 коп. - основного боргу, 13 187 (тринадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 44 коп. - пені, 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 50 коп. - 3 % річних, 19 041 (дев'ятнадцять тисяч сорок одна) грн. 24 коп. - інфляційних втрат та 12 232 (дванадцять тисяч двісті тридцять дві) грн. 89 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 18.06.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак