Постанова № 39270237, 16.06.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2014 року Справа № 5005/3266/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати від 13.06.2014р.)

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача - Виприк С.О., дов. № 10/28-06 від 08.01.2014р., представник;

відповідача - Симоненко Г.Г., дов. № 250/2-336 від 16.12.2013р., представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім..Петровського», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року по справі № 5005/3266/2011

за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», м.Дніпропетровськ

про стягнення 599 073,35 грн.

В судових засіданнях були оголошені перерви до 04.06.2014р., до 16.06.2014р. (ст.77 ГПК України).

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року у справі № 5005/3266/2011 (суддя Манько Г.В.) за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», м.Дніпропетровськ про стягнення 599 073,35 грн. позов було задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 559 941,37 грн. суми заборгованості за скид стоків, 30 796 грн. 78 коп. - сума боргу з урахуванням індексу інфляції, 7915 грн. 88 коп. - 3% річних, 5986 грн. 54 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.179-182, т.3).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті за скид стоків; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.526, 530, 625 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - ПАТ «ЄВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського», посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом зроблено невірний висновок щодо задоволення позову, оскільки відповідно до Графіку лабораторного контролю, укладеного між сторонами, включення до розрахунку позивача показників, які відповідно до Графіку є не обов`язковими - є безпідставним;

- крім того, господарським судом неправомірно, в порушення ст.4-2 ГПК України, прийняті до уваги лише доводи позивача та не взяті до уваги паралельні дослідження, проведені відповідачем;

- також господарським судом не були взяті до уваги доводи скаржника про те, що позивачем були порушені Правила відбору проб, відповідно висновки за ними не можуть дати достовірних результатів;

- господарським судом також не враховані висновки експертизи Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, оскільки в ньому також зазначається, що позивачем були здійснені порушення у відборі проб;

- господарським судом не звернено уваги на той факт, що матеріали справи не містять жодного доказу направлення відповідачу рахунку на оплату оспорюваної суми заборгованості, тобто, позивачем не дотримані умови договору, укладеного між сторонами, а згідно приписів законодавства не настав строк для сплати зазначеної заборгованості та похідних від неї вимог, тому у відповідач відсутній обов`язок по сплаті сум позиву.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зазначаючи, що лабораторія позивача проводить проби на всіх підприємствах незалежно від переліку проб, затвердженого для цих підприємств та тих, що зазначені в Графіку лабораторного контролю відповідача на 2009 рік; також позивач заперечує належне проведення скаржником паралельних проб та їх якісних показників.

Також в поясненнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що отримання рахунків у позивача є обов`язком відповідача, 10.11.2009р. на адресу останнього було направлено лист про порушення правил прийому стічних вод з наведеними розрахунками, а 25.05.2010р. - надіслано претензію № 5486/53-01 на суму позову, тобто, відповідач був обізнаний з фактом та сумою нарахованої плати в повному обсязі та усвідомлював обов`язок їх відшкодування.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2003р. між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м.Дніпропетровська («водоканал» за договором, позивач по справі), правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ та ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» м.Дніпропетровськ ("абонент" за договором, відповідач по справі, скаржник), правонаступником якого є ПАТ «ЄВРАЗ- Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» був укладений договір № 0001, відповідно до предмету якого "водоканал" зобов'язався надати «абоненту» послуги з водопостачання та водовідведення, а "абонент" зобов'язався сплатити надані послуги (п.п.1.1 р.1 договору (а.с.14-17, т.1)). Факт правонаступництва зазначених юридичних осіб не спростовується обома сторонами, визнається в ході розгляду справи.

Пунктами 2.1, 2.6 розділу 2 договору сторони погодили, що кількість використаної «абонентом» води та стоків визначається за показниками повірених та опломбованих засобів обліку використання води та стоків за умови їх роботи в діапазоні вимірів з нормованою погрішністю; по нижньому кордону діапазону вимірів, в разі виходу за його межі; у відповідності до пункту 9.6 Правил в разі виходу за верхню межу; у всіх інших випадках при визначенні об`єму послуг, які надаються «абоненту», сторони керуються відповідним розділом Правил.

Пунктом 4.2.4 розділу 4 договору сторони узгодили, що «абонент» зобов`язаний допускати за службовими посвідченнями представників «водоканалу» на територію об`єкту водопостачання для дослідження водопровідних та каналізаційних систем «абонента», засобів та пристроїв на них, здійснення перевірок технічного стану та зняття показників засобів обліку використаної води та стоків, перевірки допустимих концентрацій у стічних водах «абонента».

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 розділу 5 договору сторони передбачили, що розрахунки за надані послуги здійснюються у відповідності з діючим законодавством України на підставі рахунків по затвердженим відповідним органом тарифам; в разі зміни тарифів,діючих на момент укладення договору, оплата «абонентом» наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов даного договору; оплата послуг здійснюється «абонентом» шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «водоканалу» або в інших формах, передбачених діючим законодавством України; розрахунковий період оплати послуг водопостачання та водовідведення - один календарний місяць.

Пунктами 6.1, 6.2, 6.5 розділу 6 договору сторони передбачили, що «водоканал» несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України за невиконання або неналежне виконання умов даного договору; скид «абонентом» стоків з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин (ПДК) оплачується по завищеному тарифу за весь обсяг стічних вод, скинутих «абонентом» протягом місяця, коли було зафіксовано перевищення ПДК; завищений тариф застосовується у відповідності з кратністю перевищення допустимих концентрацій по кожному виду забруднення; максимальний розмір завищеного тарифу по одному виду забруднення - 5; при перевищенні ПДК одночасно по кільком видам забруднень кратність шумується; дія завищеного тарифу припиняється в тому разі, коли якість строків відповідає вимогам Правил приймання (Додаток № 3).

Пунктами 9.1, 9.2 розділу 9 договору сторони домовились, що договір діє з моменту підписання - 19.05.2003р. - і діє в частині надання послуг водопостачання та водовідведення до 19.05.2004р., а в частині розрахунків - до повного погашення заборгованості; якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про намір внести в нього зміни, доповнення або відмовиться від даного договору він діє на наступний рік. Отже, вищезазначені умови договору, укладеного між сторонами дають підстави вважати, що сторони передбачили можливість щорічного продовження терміну дії договору, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про відмову від договору. Тобто, на час виникнення спірних правовідносин діяв саме цей договір, яким було регламентовано правовідносини сторін.

Також 19.05.2003р. сторонами був підписаний додаток № 3 до договору № 0001 про допустимі концентрації забруднень у виробничих стічних водах перед скидом в міську каналізацію з переліком речовин та їх граничних показників (а.с.18, т.1).

Сторонами було підписано додаткову угоду до договору № 0001 від 19.05.2003р., якою були враховані умови нових Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств в систему каналізації м.Дніпропетровська, затверджені виконкомом Дніпропетровської міської ради № 1939 від 17.07.2003р. (п.1, 1.1 додаткової угоди) та змінений додаток № 3 з переліком нових допустимих концентрацій забруднень в виробничих водах (п.1.2 додаткової угоди); також замінено назву позивача на Міське комунальне виробниче підприємство «Дніпроводоканал», змінений п.5.3 договору про порядок оплати послуг та п.6.2 про нарахування пені, решта договору залишилась незмінною (а.с.41, т.1).

Докази визнання недійсними, розірвання, внесення будь-яких інших змін в встановленому законом порядку до договору № 0001 від 19.05.2003р., додаткової угоди до цього договору відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

08.10.2009р. актом, підписаним сторонами, складеним за участю представника відповідача - зав. лабораторією ООС Винницького В.А., було зафіксоване взяття 8 проб стічних вод на ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» (а.с.19, т.1) та за результатами вимірювання показників складу та властивостей стічних вод, проведених лабораторію по контролю якості стічних вод підприємств МКВП «Дніпроводоканал», виявилось, що останні не відповідають гранично допустимим концентраціям шкідливих речовин, наведених в «Правилах приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м.Дніпропетровськ», затверджених рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 17.07.2003р. № 1939 (а.с.20-24, т.1). Слід зазначити, що будь-яких зауважень з боку представника відповідача зазначений акт від 08.10.2009р. не містить, отже, акт від 08.10.2009р. підписаний представником відповідача без будь-яких зауважень щодо порядку , умов, кількості відбору проб тощо.

Так, на підставі лабораторних вимірювань (а.с.20-24, т.1) позивачем було здійснено і оформлено 08.10.2009р. розрахунки плати за скид стічних вод з понаднормовим забрудненням (а.с.25-31, т.1) та відповідачу 10.11.2009р. був надісланий лист-претензія № 11536/12-07, в якому позивач повідомив відповідача про те, що йому буде нарахована додаткова плата за скид понаднормових забруднень в розмірі 559941,37 грн., запропоновано вирішити питання по усуненню порушення Правил приймання (а.с.32-34, т.1). Зазначений лист позивача від 10.11.2009р. було отримано відповідачем, що підтверджується змістом відзиву відповідача на позов (а.с.93, т.1), не спростовується в ході розгляду справи жодним доказом.

09.02.2010р. листом № 626 ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» відповіло на претензію МКВП «Дніпроводоканал», в якому зазначило, що підприємством відповідача були проведені паралельні проби, які не виявили перевищень показників забруднень; крім цього, відповідач зазначив, що лист-претензію було надіслано з пропуском встановленого терміну, що є порушенням п.7.12 Правил (а.с.66-67, т.1), а факт паралельного відбору проб відповідачем зафіксовано протоколом від 08.10.2009р. (а.с.63-65, т.1).

25.05.2010р. на адресу відповідача позивач направив претензію (а.с.105, т.1) з вимогою про оплату 559 941 грн. 37 коп. плати за скид стічних вод з понаднормовим забрудненням. Докази направлення долучено до матеріалів справи (а.с.106, т.1).

29.07.2010р. позивач направив до господарського суду для долучення до справи рахунок № 430589 від 30.11.2009р. (а.с.98-99, т.1).

В зв`язку з неоплатою вищевказаної спірної суми, позивач 31.05.2010р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, відповідно до прохальної частини якого просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 559 941 грн. 37 коп. суми боргу за скид понаднормових забруднень, 30 796 грн. 78 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 8335 грн. 20 коп. - 3% річних. В якості норм матеріального права позовні вимоги було обґрунтовано ст..ст.525, 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст..ст.193, 229 Господарського кодексу України. Отже, фактично позивач просив задовольнити позовні вимоги, як 559 941 грн. 37 коп. суму збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 0001 (а.с.2-5, т.1), що також визнано представником позивача в ході розгляду справи апеляційним господарським судом.

30.07.2010р. в порядку ст.22 ГПК України позивач направив до господарського суду Дніпропетровської області заяву про уточнення позовних вимог (а.с.107-108, т.1), в якій просив господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача 559 941 грн. 37 коп. плати за скид стоків з перевищенням допустимої концентрації забруднень, 30 796 грн. 78 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 7915 грн. 88 коп. - 3% річних. При цьому нормативно-правове обґрунтування позовних вимог залишилось незмінним. Зазначену заяву позивача було прийнято до розгляду господарським судом. Будь-які інші заяви позивача про зміну підстав або предмету позову відсутні в матеріалах справи, до господарського суду не надходили.

30.07.2010р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області по цій справі в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі в зв`язку з тим, що позивачем не було доведено належними доказами факт направлення (отримання) відповідачем рахунку на оплату суми 559 941 грн. 37 коп.

18.11.2010р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по цій справі рішення господарського суду було залишено без змін.

09.02.2011р. постановою Вищого господарського суду України по цій справі постанову суду апеляційної інстанції від 18.11.2010р. та рішення господарського суду від 30.07.2010р. були скасовані, справу було направлено на новий розгляд. При цьому, в постанові суду касаційної інстанції зазначалось, що при новому розгляді справи господарському суду слід з`ясувати:

- чи підписувався акт від 08.10.2009р. представником відповідача та чи не вносились до цього акту зазначеним представником будь-які зауваження;

- у випадку, якщо суди дійдуть висновку про неправомірність дотримання порядку взяття проб не усередненим, а разовим методом за наявності протоколу вимірювання проб лабораторією відповідача, яка має відповідну атестацію, то суд за наявності двох суперечливих висновків спеціалістів відомчих лабораторій обох сторін не позбавлений права призначення відповідної експертизи у відповідності до ст.41 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, у відповідності до прохальної частини позовної заяви, доповнень до неї, позивач саме наполягав на стягненні збитків, зокрема, на підставі ст.ст.610, 611 ЦК України, ст.229 Господарського кодексу України (а.с.4, т.1).

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст.614 ЦК України регламентовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначене відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Даючи правову оцінку правовідносинам сторін, змісту позовних вимог, поданим доказам та обставинам справи, слід зазначити, що притягнення до цивільно-правової відповідальності у формі збитків можливо лише за наявності певних умов, які є складом цивільного правопорушення, зокрема, суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона.

При цьому, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідношення, в які вступають боржник та кредитор. Суб'єктивну сторону правопорушення складає вина (ст.614 ЦК України).Об'єктивну сторону правопорушення складають: по-перше, наявність факту спричинення збитків, по-друге, противоправна поведінка боржника, яка виразилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником своїх зобов'язань, по-третє, причинно-слідчий зв'язок між противоправною поведінкою боржника та збитками, їх розміром.

Відсутність хоча б одного із вищенаведених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, не може бути підставою для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі збитків.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991р. № 1264-ХІІ (в редакції Закону України від 16.10.2012р. № 5456-VІ, що діяла на час прийняття оскаржуваного судового рішення) державній охороні та регулюванню використання підлягають на території України, зокрема, земля, надра, вода та інше.

Згідно зі ст.15 цього Закону місцеві ради в межах своєї компетенції, зокрема, забезпечують реалізацію екологічної політики України, здійснюють контроль за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також здійснюють інші повноваження відповідно до цього закону та інших законів України.

Частиною 4 ст.33 цього Закону (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного судового рішення) передбачено, що нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиним для всієї території України.

Відповідно до пп.5 п."а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.07.2003 р. № 1939, на виконання пп.1.5, 1.6 Правил прийняття стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 р. за № 403/6691), п.2.3 Інструкції про встановлення та стягнення плати та скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за N 402/6690), затверджено Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська.

Зазначеними Правилами встановлені ДВП забруднюючих речовин в стічних водах, що приймаються від абонентів. При цьому, контроль за виконанням підприємствами місцевих Правил приймання і вимог договору, в силу п.2.2. Правил, покладено на позивача.

Відповідно до п.п.7.4, 7.5, 7.8 Правил позивач також здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають підприємства. З метою контролю якості стічних вод підприємств позивач здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками позивача, що фіксується у спеціальному акті, який підписують як представники позивача, так і представник підприємства -абонента.

Ксерокопію зазначених Правил та рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 17.07.2003р. № 1939 долучено до матеріалів справи.

Пунктом 7.10, 7.11 цих Правил передбачено, що при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин підприємства повинні сплачувати водоканалу додаткову плату за скид, які нараховуються за нормативом плати та розраховуються згідно з вищевказаною Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид стічних вод, затверджену наказом Держбуду України 19.02.2002р. № 37.

Пунктом 7.6 цих Правил регламентовано, що для визначення вмісту забруднень у стічних водах використовуються як дані лабораторії водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації. Тобто, фактично цей пункт Правил надає право здійснити незалежні дослідження забруднень.

Таким чином, враховуючи зазначені приписи Закону та вищевказаних нормативних актів, обов`язкових для сторін, слід дійти висновку про те, що ні Законом, ні договором, укладеним між сторонами, ні вищевказаними Правилами не передбачена можливість використання паралельних досліджень саме лабораторії відповідача, тоді як докази про те, що за зверненням відповідача такі дослідження робили інші незалежні або не підпорядковані відповідачеві лабораторії відсутні (лабораторії Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища тощо).

За цих обставин не можуть бути прийняті до уваги в якості доказів, що спростовують факт забруднення, дані лабораторних досліджень відповідача, оскільки така лабораторія і за наявності певної акредитації підпорядкована та є підрозділом підприємства відповідача.

Також не приймаються до уваги і доводи відповідача щодо відбору разових проб позивачем, оскільки вибіркові проби можуть також здійснюватись лише у відповідності до п.7.6 Правил лабораторіями вищевказаних органів, які є незалежними та не підпорядкованими відповідачу.

Щодо складання акту від 08.10.2009р., то як вже зазначалось, його складено та підписано за участю повноважного представника відповідача без будь-яких зауважень.

Щодо порушення порядку відбору проб 08.10.2009р., то ці доводи скаржника також не приймаються з цих же підстав, а доводи щодо невизначеності умов, в яких перебували зразки скидів відібрані 08.10.2009р. до проведення лабораторних досліджень позивачем, то ці доводи не приймаються, оскільки і зразки було відібрано 08.10.2009р., і складено розрахунки вже 08.10.2009р., тобто в один день (а.с.19, 25-31, т.1), що виключає можливість пошкодження та погіршення якості відібраних зразків і взагалі необхідність їх зберігання протягом періоду часу.

Таким чином, зазначені обставини, докази по справі дозволяють зробити висновок про те, що об`єктивна сторона правопорушення відповідача є повністю доведеною відповідно до ст.33 ГПК України, а між діями відповідача існує певний причинно-слідчий зв`язок з виявленим фактом понаднормового забруднення стоків, які знаходяться на охоронюваній території підприємства відповідача.

Щодо обов`язковості направлення позивачем рахунку на оплату відповідачу за скид забруднених вод, то суд апеляційної інстанції вважає, що оформлення та направлення такого рахунку є правом, а не обов`язком позивача, що чітко регламентовано п.2.1 вищенаведених Правил, тоді як договором (розділ 5) не передбачений обов`язок позивача направляти саме рахунки за скид забруднюючих речовин, тобто, доведеність факту направлення (отримання) такого рахунку відповідачу неможливо віднести до однієї із складових об`єктивної сторони правопорушення.

Щодо відсутності доказів вини відповідача (ст.614 ЦК України), то відповідачем в ході розгляду справи в судах обох інстанцій не надано жодного доказу, підтверджуючого факт відсутності його вини, такі докази відсутні в матеріалах справи.

Також, ніяким чином відповідачем не спростовано розрахунок збитків, нарахованих позивачем в сумі 559 941 грн. 37 коп., будь-які контррозрахунки в матеріалах справи відсутні, як і відсутні будь-які докази, підтверджуючи факт сплати відповідачем 559 941 грн. 37 коп.

Щодо висновків та факту проведення експертизи, призначеної місцевим господарським судом, то колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.5 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами ст.43 ГПК України, відхилення такого висновку повинно бути мотивованим у рішенні. Враховуючи вищевикладені обставини, докази по справі, якими доведено усі складові цивільного правопорушення зі сторони відповідача, а також те, що призначення і проведення судових експертиз господарським судом обумовлене виникненням питань, що потребують спеціальних знань, а також те, що повторний відбір одних і тих же проб стічних вод є фактично неможливим, то суд апеляційної інстанції не може прийняти висновок експертизи, що міститься у справі, як такий, що доводить або спростовує відсутність вини відповідача, або спростовує сам факт понаднормового скиду забруднюючих речовин.

За цих підстав позовні вимоги слід визнати такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в сумі 559 941 грн. 37 коп.

Щодо решти вимог про стягнення на підставі ст.625 ЦК України суми збитків з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, то господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що такі вимоги також підлягають задоволенню, оскільки індексація збитків та плати у виді річних не передбачені ні умовами укладеного між сторонами договору, ні діючим законодавством, зокрема, Цивільним або Господарським кодексами України, а обов`язок відшкодування збитків, не є грошовим зобов`язанням в розумінні ст.625 ЦК України.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду від 25.03.2014р. по цій справі слід змінити, відмовив в задоволенні цієї частини вимог позивача.

Керуючись ч.3-5 ст.49, ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « ЄВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського», м.Дніпропетровськ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року у справі № 5005/3266/2011 - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014р. по справі № 5005/3266/2011 в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського», м.Дніпропетровськ на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ 559 941 грн. 37 коп. суми збитків, 5599 грн. 41 коп. судового збору та 219 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позову - відмовити.»

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ на користь Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського», м.Дніпропетровськ 209 грн. 26 коп. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області згідно зі ст.ст.117-118 ГПК України.

Повернути Публічному акціонерному товариству «ЄВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського», м.Дніпропетровськ із Державного бюджету України 2993,00 грн. надмірно сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 7506 від 04.04.2014р., оригінал якого знаходиться в матеріалах цієї справи (а.с.198, т.3).

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.06.2014 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко