Ухвала суду № 39270012, 12.06.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/398/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Гура А. О.Номер провадження 11-кп/788/257/14 Суддя-доповідач - Яременко Категорія - 18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Яременка Г. М.,

суддів - Литовченко Н. О., Гончарова М. В.,

з участю секретаря судового засідання - Сокол О.В.,

прокурора - Савостьянової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013200090000733 від 05 грудня 2013 року, за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 20 березня 2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК України не судимого,

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Пристайлове Лебединського району Сумської області, зареєстрованого в АДРЕСА_2 фактично проживаючого в АДРЕСА_3 раніше судимого: 02.09.2013 року Лебединським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 125 КК України до 240 годин громадських робіт, призначене покарання відбув повністю,

визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання:

- за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в солідарному порядку:

- на користь ПАТ «Лебідь» матеріальну шкоду в сумі 4863 грн.;

- на користь Будильського навчально-виховного комплексу (далі НВК): загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів-дошкільного навчального закладу Лебединської районної ради Сумської області матеріальну шкоду в сумі 3707 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області кошти на відшкодування витрат за проведення судово-товарознавчих експертиз на загальну суму 391 грн. 20 коп., в тому числі: з ОСОБА_4 - 146 грн. 70 коп., з ОСОБА_3 - 244 грн. 50 коп.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними і засуджено за те, що 23.11.2013 року близько 20 години ОСОБА_4, за попередньою змовою зі своїм знайомим ОСОБА_3 таємно проникли до підвального приміщення, що розташоване на території Будильського НВК в с. Будилка Лебединського району, звідки викрали 400 кг картоплі.

Продовжуючи злочинну діяльність, 25.11.2013 року близько 19 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, маючи єдиний умисел на викрадення, таємно проникли до підвального приміщення, що розташоване на території Будильського НВК в с. Будилка Лебединського району, звідки викрали близько 400 кг картоплі.

Також, 27.11.2013 року близько 21 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продовжуючи свій злочинний намір, таємно проникли до підвального приміщення, що розташоване на території Будильського НВК в с. Будилка Лебединського району, звідки викрали до 400 кг картоплі.

Всього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 викрали 23, 25 та 27 листопада 2013 року належну Будильському НВК картоплю загальною вагою 1100 кг на загальну суму 3707 (три тисячі сімсот сім) грн., завдавши таким чином матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Крім того, 01.12.2013 року о 12 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за попередньою змовою між собою, шляхом відриву дошок від вхідних воріт складського приміщення зерноскладу № 2 ПАТ «Лебідь» в с. Будилка Лебединського району Сумської області проникли до нього, діючи при цьому повторно, таємно, скоїли крадіжку електрокабеля марки «КГ 3х4+1ч2,5», загальною довжиною 150 м., вартістю 4863 грн.

Також, 17.12.2013 року близько 21 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за попередньою змовою між собою, шляхом виставлення віконної рами проникли в приміщення зерноскладу № 2 ПАТ «Лебідь» в с. Будилка Лебединського району Сумської області, звідки повторно, таємно викрали п'ять металевих плит з підлоги вартістю - 508 грн. 75 коп.

20.12.2013 року об 11 год. обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи на території колишньої молочно-товарної ферми (далі МТФ), що належить ТОВ «Будильське» в с. Будилка Лебединського району Сумської області, діючи умисно, повторно, таємно, шляхом зриву навісного замка з вхідних дверей приміщення пилорами, проник до середини, звідки взяв статор з електродвигуна, належний ТОВ «Будильське», вартістю 280 грн. Статор він виніс із зазначеного приміщення та на території МТФ сховав в кущах. В подальшому, 26.01.2014 року близько 14 год. ОСОБА_3 повернувся на місце, де сховав статор, з метою його забрати, але був помічений охороною ТОВ «Компанії «Еко-Енергія», тому злочинного умислу не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, та покинув вищевказане місце.

У поданих апеляційних скаргах обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожний окремо, не оспорюючи свою винність у скоєному, вважають вирок суду таким, що підлягає зміні, внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Свої вимоги мотивують тим, що судом недостатньо було враховано вимоги ч.2 с. 65 КК України. Також зазначають, що вчинили злочини внаслідок тяжкого матеріального становища та на даний час не мають можливості працевлаштуватися на роботу, фактично і ОСОБА_3, і ОСОБА_4 мають лише тимчасові заробітки, з яких частками відшкодовують завдану ними шкоду. Крім цього, як зазначає ОСОБА_3, на даний час він проживає з матір'ю та вітчимом, який є інвалідом, і вони потребують його допомоги по господарству. Окрім вищезазначеного, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звертають увагу на те, що призначене їм судом покарання за своїм розміром є несправедливим через його суворість, та з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, вважають за можливе призначити їм покарання, не пов'язане з позбавленням чи обмеженням волі. Апелянти просять із застосуванням ст. 75 КК України звільнити їх від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини кримінального провадження та зміст поданих апеляційних скарг, міркування прокурора Савостьянової Л.В. щодо відсутності підстав для задоволення апеляційних скарг обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд за згодою всіх учасників провадження цілком правомірно у відповідності з вимогами ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, які ніким із учасників судового провадження не оспорюються і обмежився допитом обвинувачених та оголошенням документів, які характеризують особу обвинувачених.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання, яке суд призначив обвинуваченому ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Так, суд при призначенні покарання обвинуваченим врахував, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно з вимогами ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4, який за місцем проживання характеризується з негативної сторони, заподіяна ним шкода не відшкодована, особу обвинуваченого ОСОБА_3, який за місцем проживання характеризується посередньо, заподіяну шкоду частково відшкодував, обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом»якшують покарання обом обвинуваченим, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинувачених та думку представників потерпілих про призначення обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції і обґрунтовано прийшов до висновку що виправлення обвинувачених не можливе без ізоляції їх від суспільства та про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції вказаного закону, ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст. 185, ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення та на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі, в межах мінімальної санкції вказаного закону.

Отже, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судом призначене покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а з огляду на наявність пом»якшуючих, покарання обвинувачених обставин та даних, що характеризують особи обвинувачених, їх спосіб життя, значимість викраденого майна та його вартість, думку представників потерпілих в тому числі і те, що обвинувачені раніше вже вчиняли умисні кримінальні правопорушення, вчинили декілька епізодів крадіжок, тобто схильні до вчинення умисних кримінальних правопорушень, тому у кримінальному провадженні відсутні підстави для пом»якшення призначеного покарання і застосування ч.1 ст. 69 КК України та відсутні підстави, передбачені ст. 75 КК України для звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням.

Що стосується доводів апеляційних скарг ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про їх тяжке матеріальне становище внаслідок відсутності можливості працевлаштуватися на постійну роботу, та доводи ОСОБА_3 про те, що він проживає з матір'ю та вітчимом, який є інвалідом, і вони потребують його допомоги по господарству, то колегія суддів вважає, що вказані обставини істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та не порушують законності і обґрунтованості постановленого судом вироку.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування постановленого судом вироку та задоволення апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 20 березня 2014 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Яременко Г. М. Литовченко Н. О. Гончаров М. В.

З оригіналом згідно

Головуючий - суддя Г.М. Яременко