Ухвала суду № 39269679, 17.06.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/410/14 Справа № 712/14463/13-к Категорія: ст.286 ч.1 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Орленко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Тапал Г. К.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТапала Г.Г. суддів секретаряШкреби Р.Д., Торопенка В.М. Анкудінова О.І. з участю прокурораПротас І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Черкаси апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні Протас І.О. на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 24 березня 2014 року, яким

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець

АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 1 року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування для проведення експертизи в розмірі 1 957 грн. 76 коп.

Вирішені питання про речові докази.

ОСОБА_8 засуджений за те, що він 21 квітня 2013 року близько 21год. 15 хв. в м. Черкаси, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по вулиці Громова від вулиці Пилипенка у напрямку до вулиці Чайковського, в порушення вимог п.п. 2.3 б та 18.1 Правил дорожнього руху України був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований за перехрестям з вулицею Невського, на якому знаходилась пішохід ОСОБА_9, яка перетинала проїзну частину вулиці Громова зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, вчасно не вжив заходів до зменшення швидкості, не зупинився, не надав дорогу пішоходу та продовжив рух прямо, внаслідок чого скоїв наїзд на останню.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід потерпіла ОСОБА_9, згідно висновку судово-медичної експертизи № 237 м/д від 08.07.2013 року, отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у вигляді закритого уламкового перелому внутрішньої щиколотки правого гомілково-ступневого суглобу зі зміщенням уламків, а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, крововиливом (гематомою) потиличної ділянки голови, забоїв м'яких тканин правої стопи, ліктьового суглобу, грудної клітки.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_8, а саме: вимог п.п.2.3 б та 18.1 Правил дорожнього руху України, знаходиться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_9.

Обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, просить вирок суду змінити та призначити йому більш м'яке покарання, без додаткового покарання, не пов'язаного із позбавленням права керувати транспортними засобами. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позбавлення права керування транспортним засобом є додатковим необов'язковим покаранням, яке може застосовуватися судом залежно від обставин вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, та характеристики винної особи. Вказує, що він вперше вчинив необережний злочин, до цього ніколи не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи, виховує і утримує двох малолітніх доньок та дружину, по роботі він постійно перебуває у відрядженнях у різних містах України і позбавлення його права керування позбавить можливості утримувати родину, він усвідомив всю відповідальність перед іншими людьми і власною родиною і призначеного йому покарання достатньо щоб виправитися.

Прокурор у кримінальному провадженні Протас І.О. подав апеляційну скаргу, просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, в решті вирок суду залишити без змін.

Зазначає, що суд безпідставно застосував вимоги ст.75 КК України у вигляді звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, так як не врахував суспільну небезпеку даного кримінального правопорушення та наслідки дорожньо-транспортної пригоди, зокрема нанесення потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Також при призначенні покарання судом не враховано, що обвинувачений вчинив наїзд на потерпілу на пішохідному переході та в ході судового розгляду обвинувачений вину у інкримінованому йому злочині визнав частково, що свідчить про відсутність щирого каяття у вчиненні кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляцію та просив застосувати щодо нього акт амністії, пояснення прокурора, який просив задовольнити його апеляцію та за наявності підстав застосувати амністію, перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, кваліфікація його дій за ч.1 ст.286 КК України ґрунтуються на доказах, перевірених місцевим судом, і в апеляційних скаргах не оспорюються.

Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що призначене ОСОБА_8 покарання 1 рік обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, підстав визнати обґрунтованими, немає.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи, а також запобігати вчиненню злочинів як нею, так і іншими особами.

Згідно ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи призначення покарання ОСОБА_8 з застосуванням ст.75 КК України, правильно визначив строк обмеження волі в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.286 КК України, та мотивував звільнення від відбування цього покарання з випробуванням.

У вироку суду зазначено, що по місцю проживання та роботи ОСОБА_8 характеризується позитивно, раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

За наведених обставин підстав вважати призначене обвинуваченому покарання м'яким - немає, апеляційну скаргу прокурора слід визнати необґрунтованою.

Апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає до задоволення.

Згідно ч.1 ст.286 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є альтернативним.

З урахуванням цього та відповідно до роз'яснень, які містяться в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р., при призначенні покарання за ч.1 ст.286 КК України суду необхідно обговорити питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Проте суд у вироку питання доцільності, підстави застосування додаткового покарання не обговорював, рішення в цій частині не мотивував.

Між тим, виходячи із обставин справи, які свідчать про відсутність обтяжуючих покарання обставин, даних про особу обвинуваченого, які суд навів у вироку, колегія суддів вважає недоцільним застосування до ОСОБА_8 вказаного додаткового покарання.

Вирок суду в цій частині підлягає зміні, призначене покарання пом'якшенню.

ОСОБА_8 має двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, звернувся до апеляційного суду з клопотанням про застосування до нього акту амністії. Клопотання підлягає до задоволення, оскільки даних про позбавлення ОСОБА_8 батьківства немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Протас І.О. залишити без задоволення. Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 24 березня 2014 року відносно ОСОБА_8 змінити, призначене покарання пом'якшити. Виключити з вироку застосування додаткового покарання - з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.1 ст.286 КК України, з застосуванням ст.75 КК України, на один рік обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком один рік, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В решті вирок залишити без змін.

Відповідно до ст.86 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :