Постанова № 39268372, 17.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року справа №805/2214/14

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Старосуда М.І., при секретарі судового засідання Варчук О.М., за участю представника відповідача Дмитроняк А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі № 805/2214/14 за позовом Комунального унітарного підприємства «Мирком» Миронівської селищної ради до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про часткове скасування вимоги , -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року позов Комунального унітарного підприємства «Мирком» Миронівської селищної ради до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування п. 10, п.11, п.24 вимоги № 23-13/173 від 27.01.2014 року задоволено. Скасовано п.10 Вимоги Державної фінансової інспекції у Донецькій області №23-13/173 від 27.01.2014 року про повернення зайво сплачених коштів за виконання ремонтних робіт ПП "Діорит" в сумі 8583,18 грн., п.11 Вимоги Державної фінансової інспекції у Донецькій області №23-13/173 від 27.01.2014 року про повернення зайво сплачених коштів за виконання ремонтних робіт ТОВ "Стройресурс" в сумі 28118,00 грн. та п.24 Вимоги Державної фінансової інспекції у Донецькій області №23-13/173 від 27.01.2014 року щодо повернення до бюджету коштів, що використані не за цільовим призначенням на загальну суму 256 529,57 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що всі порушення, задля усунення яких була винесена вимога, позивачем були допущені, але суд першої інстанції помилково дійшов висновку про їх недоведеність.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату розгляду справи повідомлявся.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Єнакієвською об'єднаною державною фінансовою інспекцією на виконання п.4.3.4.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Донецькій області на ІІІ квартал 2013 року та на підставі направлення, виданого начальником Єнакієвської об'єднаної державної фінансової інспекції посадовими особами відповідача проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Мирком" за період з 01.07.2008р. по 30.09.2013р., за наслідками якої було складено акт №39 від 25.12.2013р.

Актом перевірки встановлено, що за укладеним між КП "Мирком" та ТОВ "Строй ресурс" договором про виконання робіт з капітального ремонту покрівлі житлового будинку №30, розташованому по вул. Совєтська, смт. Миронівський, Донецької області, ТОВ "Стройресурс" була необґрунтовано пред'явлена сума 28118,00 грн. визначена на підставі акта виконаних замовнику - КП Мирком.

Крім того, за укладеним між КП "Мирком" та ПП "Діоріт" договором про зобов'язання виконати роботи з капітального ремонту покрівлі житлового будинку №5, розташованому по вул. 1 Травня смт. Миронівський, Донецької області, встановлено завищення вартості (обсягу) виконаних ремонтно-будівельних робіт на суму 8 583,18 грн. за серпень 2012 року.

Також актом перевірки встановлено, що позивач в 2008-2013 роках допускав використання бюджетних коштів на загальну суму 256529,57 грн. не за цільовим призначенням, сплачуючи за їх рахунок податки та обов'язкові платежі, замість придбання матеріальних цінностей.

На підставі акту перевірки, відповідачем була винесена вимога про вжиття заходів за результатами ревізії №23-13/173 від 27.01.2014 року, пунктами 10, 11, 24, якої вимагалося:

- вжити заходи по відшкодуванню в повному обсязі порушення щодо здійснення зайвого нарахування до оплати коштів внаслідок завищення вартості (обсягу) виконаних ремонтно-будівельних робіт на суму 8 583,18грн. за серпень 2012 року шляхом повернення зайво сплачених коштів за виконання ремонтних робіт ПП "Діорит". В іншому випадку провести претензійно-позовну роботу (п. 10),

- вжити заходи по відшкодуванню в повному обсязі порушення щодо здійснення проведення зайвих виплат коштів внаслідок завищення обсягу виконаних ремонтних робіт на загальну суму 28 118,00грн. за серпень 2012 року шляхом повернення зайво сплачених коштів за виконання ремонтних робіт ТОВ "Строй ресурс" . В іншому випадку провести претензійно-позовну роботу (п. 11),

- вжити заходи по відшкодуванню в повному обсязі порушення щодо нецільового використання бюджетних коштів, профінансованих місцевим бюджетом Миронівською селищною радою на загальну суму 256529,57грн. шляхом повернення бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету (п. 24).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані пункти спірної вимоги є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних в частині скасування пунктів 10, 11 оскаржуваної вимоги зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі Положення), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням встановлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналіз наведеного свідчить про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Колегія суддів зазначає, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише ті рішення, які породжують безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

З матеріалів справи вбачається, що пункти 10, 11 спірної вимоги № 23-13/173 від 27.01.2014 року вказують на виявлені збитки та їхній розмір і саме щодо їх наявності та розміру виник спір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, тому колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутній об'єкт судового захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15.04.2014 року у справі № 21-40а14, яка в розумінні ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.

З огляду на викладене, пред'явлений КП «Мирком» позов в частині скасування пунктів 10, 11 оскаржуваної вимоги є необґрунтованим та таким, що не піддягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині скасування п. 24 оскаржуваної вимоги, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до п.8 ст.2 Бюджетного кодексу України, бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Згідно з п.8 ст.7 Бюджетного кодексу України, принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до п.п.1-2 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.10 вищезазначеної статті, зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

З аналізу наведених норм слідує, що нецільовим використанням бюджетних коштів є використання коштів з метою та на цілі, які не визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями та не затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу у період з 2008 по січень-вересень 2013 рішеннями сесій Міронівської ради виділялись кошти КЕВК 1310 «Субсидії та поточні трансфери» з призначенням платежів «фінансова підтримка».

Як зазначалося вище, Актом перевірки встановлено, що позивач використовував отримані кошти не за цільовим призначенням у сумі 256529,57 грн., а саме в 2009 на суму 17810,07 грн. внаслідок оплати прибуткового податку та сплати в пенсійний фонд, в 2012 на суму 95032,02 грн. внаслідок сплати ПДВ та у пенсійний фонд, січень-вересень 2013 у сумі 143687,48 грн. - погашення ПДВ.

Натомість з пояснень представника відповідача та з Акту ревізії вбачається, що висновок про нецільове використання бюджетних коштів ґрунтується суто на даних банку про напрямок їх витрачання безпосередньо після надходження на рахунок підконтрольної установи, але без врахування тієї обставини, що за інші власні кошти позивача здійснювались витрати на цілі, для яких надавались бюджетні асигнування, тобто фактично діями позивача жодних втрат бюджету завдано не було, а в діях позивача вбачаються ознаки порушення фінансової дисципліни.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оплата податків та інших обов'язкових платежів не є зміною цільового використання коштів, оскільки не змінюється мета та ціль бюджетного призначення - фінансова підтримка підприємства, а оплата тих витрат, на які з бюджету виділялися кошти, фактично здійснена.

Крім того, в акті перевірки зазначено тільки загальна сума коштів, які на думку фінансової інспекції були використані не за цільовим призначенням, з розбивкою по рокам, однак відповідачем ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не було наведено конкретних обставин по кожному нецільовому використанню коштів позивачем, з посиланням на рішення Міронівської селищної ради та первинні документи, які б підтверджували нецільове використання бюджетних коштів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що п.24 вимоги фінансової інспекції про вжиття заходів по відшкодуванню порушення саме шляхом повернення бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи припустив порушення норм матеріального права та зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, що призвело до її частково неправильного вирішення, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог лише щодо одного із трьох спірних пунктів вимоги, а при зверненні до суду позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 73,08 грн., на користь позивача підлягає поверненню 1/3 частина сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі № 805/2214/14 скасувати.

Адміністративний позов Комунального унітарного підприємства «Мирком» Миронівської селищної ради до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про часткове скасування вимоги задовольнити частково.

Скасувати п. 24 вимоги Державної фінансової інспекції у Донецькій області №23-13/173 від 27.01.2014 року щодо повернення до бюджету коштів, що використані не за цільовим призначенням на загальну суму 256529,57 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального унітарного підприємства «Мирком» Миронівської селищної ради понесені судові витрати у розмірі 24,36 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 18 червня 2014 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

М.І. Старосуд