Ухвала суду № 39267894, 17.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року справа №805/3057/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О.,

секретар Гайдіс С.І.,

за участю сторін : представника Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.М." - Єрьоменко В.Г., представника Головного управління Міндоходів у Донецькій області та третьої особи Східної митниці Міндоходів - Чернявської О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 р. у справі № 805/3057/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.М." до Головного управління Міндоходів у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Східна митниця Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №17 та №18 від 31.10.2013 р.,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 р. у справі № 805/3057/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.М." м. Донецьк до Головного управління Міндоходів у Донецькій області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Східної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 17 та № 18 від 31.10.2013 р. - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 17 від 31.10.2013 р. на суму 702081,23 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 18 від 31.10.2013 р. на суму 140416,24 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - Головне управління Міндоходів у Донецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.М.» є юридичною особою, включено до ЄДПРОУ за № 32724439.

Головним управлінням Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну невиїзну перевірку митного оформлення товару «автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R» ввезеного на митну територію України ТОВ «М.В.М.» за ВМД від 06.07.2012 р. № 700140000/2012/013606, за результатами якої складено акт від 08.10.2013 р. № 13/3/03992211/0032724439.

Актом перевірки встановлено порушення вимог ч. 2 ст. 287 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI в частині нецільового використання товару, ввезеного в якості іноземної інвестиції зі звільнення від оподаткування. Зазначене порушення призвело до недоборів митних платежів, у сумі 673997,97 грн. (з них: мито - 561664,98 грн., ПДВ - 112332,99 грн.), які підлягають перерахуванню до Державного бюджету.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем були надані заперечення № 13 від 21.10.2013 р. Заперечення були залишені без задоволення листом від 28.10.2013 р. № 4711/10/05-99-22-11.

На підставі акту перевірки 31.10.2013 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 17 яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 702081,23 грн., з яких основний платіж - 561664,98 грн., штрафні санкції 140416,25 грн. та № 18 яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 140416,24 грн. з яких основний платіж - 112332,99 грн. та штрафні санкції - 28083,25 грн.

Зазначені податкові повідомлення рішення були оскаржені в адміністративному порядку, але залишені без змін.

Як вбачається з акту перевірки 06.07.2012 р. ТОВ «М.В.М.» здійснено митне оформлення за ВМД № 700140000/2012/013606 типу «IM-40» товару «автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R». Товар ввозився як інвестиція до статутного фонду підприємства.

Під час митного оформлення ВМД № 700140000/2012/013606 від 06.07.2012 р. ТОВ «М.В.М.» отримало звільнення від сплати мита (преференція «152») згідно вимогами частини 2 ст. 287 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Судом встановлено, що в березні 2012 р. був ввезений на митну територію товар - «автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R», як інвестиція до статутного фонду підприємства позивача. В період з 28.03.2012 р. по 28.06.2012 р. товар перебував на складі тимчасового зберігання.

На час ввезення товару на митну територію України діяв Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96. та Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92 (який втратив чинність 01.06.2012 р.).

Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96 зі змінами та доповненнями (далі по тексту Закон № 93/96) визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України.

Законом № 93/96 визначено, що іноземні інвестиції це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Підприємство з іноземними інвестиціями це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Статтею 18 Закону № 93/96 визначено, що оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом України.

Відповідно до статутних документів підприємство позивача є підприємством з іноземними інвестиціями.

На час здійснення митного оформлення товару набрав чинності Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (далі по тексту МК України № 4495-VI), на підставі якого було здійснене митне оформлення товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 МК України № 4495-VI (зі мінами та доповненнями на час здійснення митного оформлення), товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, звільняються від сплати ввізного мита. При відчуженні таких товарів раніше трьох років з часу зарахування їх на баланс ввізне мито сплачується на загальних підставах. Товари, що ввозяться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), звільняються від сплати ввізного мита.

Тобто визначено дві основні умови, за яких товари ввозяться іноземними інвесторами на митну територію України, звільняються від сплати мита, а саме: це не повинні бути товари для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності та підприємство, яке ввозить товари як внесок іноземного інвестора статутного капіталу, повинне бути підприємством з іноземними інвестиціями.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень стало нецільове використання товару, ввезеного в якості іноземної інвестиції зі звільненням від оподаткування.

Представником позивача у судовому засіданні надано докази на підтвердження використання товару - транспортного засобу, а саме: подорожний лист № 0018483 від 26.03.2013 р. на автобусу Sideral 2000 на базі шасі VOLVO з доказами використання пального а саме звіт про використання коштів та касовий чек та подорожний лист № 0018484 від 25.06.2013 р. на автобусу Sideral 2000 на базі шасі VOLVO з доказами використання пального а саме звіт про використання коштів та касовий чек. Також надано договір позички № 1-12 від 01.12.2013 р. укладений між ТОВ «М.В.М.» (позичкодавець) та Донецькою обласною громадською організацією «Олімпік» (користувач). Відповідно до умов договору позичкодавець передає користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим договором, позичку («автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R, реєстраційний номер АН 7646НХ, вартість якого на момент передачі становить 3036949,80грн.»), яку користувач зобов'язується повернути позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим договором. Строк на який надається позичка становить 11 календарних місяців з моменту її передачі. Позичка була передана 01.12.2013 р., що підтверджується актом приймання - передачі позички.

Щодо посилання представника відповідача на те, що позивачем самостійно надано лист № 10 від 16.08.2013 р., яким він підтвердив невикористання «автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R».

Представником позивача у судовому засіданні з цього приводу були надані пояснення, а саме підприємством позивача дійсно надавалася така відповідь, але інформація стосовно не використання транспортного засобу - автобусу була надана на час надання конкретної відповіді, а не за весь період з моменту взяття на баланс автобусу до проведення перевірки.

Щодо посилання відповідача на те, що основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, в зв'язку з чим не може бути виконана умова, що використання транспортного засобу - автобусу з метою, безпосередньо не пов'язаної з проведенням підприємницької діяльності.

Суд зазначає наступне дійсно відповідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України предметом діяльності зокрема є: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.30 обслуговування напоями.

За змістом ч. 4 ст. 87, ч. 3 ст. 88 Цивільного кодексу України, ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства» статут товариства з обмеженою відповідальністю і є установчим документом, в якому формулюється мета, цілі і основні засади діяльності товариства, тому не визначеність певного виду діяльності в довідці ЄДРПОУ позивача виключає можливість не використання транспортного засобу - автобусу з метою, безпосередньо не пов'язаної з проведенням підприємницької діяльності.

Отже, використання транспортного засобу «автобусу SUNSUNDEGUI Sideral 2000 на базі шасі VOLVO B9R» здійснюється підприємством позивача в межах здійснення ним основної господарської діяльності. Використання транспортного засобу в межах здійснення підприємницької діяльності позивача відповідає меті та предмету діяльності позивача як юридичної особи, визначеної в статуті.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що висновки акту перевірки, щодо порушення вимог ч. 2 ст. 287 МК України № 4495-VI в частині нецільового використання товару, ввезеного в якості іноземної інвестиції зі звільнення від оподаткування, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 р. у справі № 805/3057/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 18.06.2014 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов