Постанова № 39267876, 25.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року № 810/685/14-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Березанський переробний завод» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 21.01.2014 № 0001052201 та №0001042201.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, згідно яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими. Також просить розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Березанський переробний завод» зареєстроване як юридична особа 03.05.2006, як платник податків перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість на підставі Свідоцтва від 10.06.2010 № 100295573, позивачу присвоєно індивідуальний податковий номер 340689210260.

Посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

За наслідками перевірки складено Акт від 08.01.2014 № 1/2200/34068920 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у перевіряємий період на загальну суму 226 246,10 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року в сумі 82 087 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 394,22 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 8 381,31 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 20 759,42 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 83 401,56 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 31 222,59 грн.;

- п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 62 698,66 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.01.2014: № 0001052201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 282 709,08 грн., з яких 226 256,10 грн. - основного платежу та 56 462,98 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; №0001042201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 94 047,99 грн., з яких 62 698 66 грн. - основного платежу та 31 349,33 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо висновків податкового органу про невірність визначення задекларованих позивачем показників у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» на суму 328 348,00 грн. за 4 квартал 2010 року у зв'язку з невключенням їх до складу валових доходів (рядок 01.1 Декларації з податку на прибуток) обсягів реалізації за відповідні звітні періоди, суд зазначає наступне.

Так зі змісту Акту перевірки та письмових заперечень проти позову слідує, що дані висновки ґрунтуються на виявлених розбіжностях між показниками, задекларованими у декларації з податку на прибуток за 2010 рік (рядок 1.1 декларації) та показниками декларації з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2010 року (рядок 5 декларації з ПДВ) у сумі 328 348,00 грн.

Як встановлено судом, при перевірці не досліджувались первинні документи, які підтверджують заниження показника доходу, і висновок зроблено виключно у зв'язку з розбіжностями показників, задекларованих у декларації з ПДВ за 2010 рік та показників декларації з податку на прибуток за 2010 рік.

Згідно рядка 01.1. Декларації з податку на прибуток підприємств ТОВ «Березанський переробний завод» за рік 2010 року задекларовано суму 3 703 565 грн., у т.ч. доходи отримані від реалізації товарів, робіт (послуг) за 4 квартал 2010 року у сумі 1 733 599 грн.

Проте, ТОВ «Березанський переробний завод» при формуванні показників декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року необґрунтовано завищено податкове зобов'язання з даного податку на додану вартість у сумі 44 321,49 грн., оскільки в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних помилково вказано суму, сплачену за надані роботи (послуги), що не відповідає фактично виданим податковим накладним від 31.10.2010 № 58 та № 59.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ТОВ «Березанський переробний завод» безпідставно (помилково) завищено власні зобов'язання з податку на додану вартість у жовтні 2010року, що призвело до розбіжностей між Декларацією з податку на додану вартість та Декларацією з податку на прибуток підприємства у 4 кварталі 2010 року на суму 255 519,00 грн., проте, це не свідчить про заниження підприємством показників валового доходу у 4 кв. 2010 року, як вказано в Акті перевірки.

Крім того, як пояснив позивач, кошти у сумі 72 829,00 грн. є приростом балансової вартості запасів за період 01.04.2010 - 31.12.2010, що відображено у декларації з податку на прибуток за 2010 рік.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновок податкового органу про заниження валових доходів та, відповідно, порушення позивачем пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат за період 01.10.2010 - 31.12.2012 на суму 603 559,72 у т.ч. за 2 квартал 2012 року у сумі 86 851,39 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 383 583,33 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 133 125, 00 грн. (рядок 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)», суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки (т. 1, а.с. 50) слідує, що за її результатами не підтверджено задекларовані ТОВ «Березанський переробний завод» податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень - травень 2012 року в частині реалізації придбаного у ТОВ «Інтайм Сервіс» обладнання і не підтверджено задекларований податковий кредит по даному підприємству-постачальнику.

Підставами для такого висновку є включення позивачем до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами на суму 801 691,00 грн. придбаних у ТОВ «Інтайм Сервіс».

У свою чергу, дані висновки ґрунтуються на відомостях, вказаних в Акті Баришівської ОДПІ від 31.10.2012 № 752/22/34068920, згідно якого перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій, встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185 ПК України. Також у вказаному акті Баришівською ОДПІ стверджується про відсутність органу управління ТОВ «Інтайм Сервіс» за місцем знаходження та наявність пояснень керівника ТОВ «Інтайм Сервіс» про фіктивність підприємства, що є ознакою фіктивності підприємства, тому всі господарські операції, здійснені з вказаним підприємством є нікчемними.

З даними висновками податкового органу суд не погоджується з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу.

Згідно п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до додаткового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 розділу V ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими означеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п.201.1 ст.201 ПК України, згідно якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або - скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду (п.201.9 ст.201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. ПК України).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (виконані роботи, надані послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, між ТО «Березанський переробний завод» (Покупець) і ТОВ «Інтайм Сервіс» (Продавець) укладено договір поставки від 19.01.2012 № 0119-ОБ (т. 1, а.с. 79 - 80), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію та матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до умов даного договору «ТОВ «Інтайм Сервіс» зобов'язався здійснити поставку обладнання, визначеного у специфікації №1 до Договору на суму 962 030,00 грн. на склад покупця, який знаходиться за адресою: Київська область, м. Березань, вул. Маяковського.12.

На виконання зобов'язань за даним договором ТОВ «Інтайм Сервіс» поставлено поставку обладнання на склад покупця та передано його покупцю, що підтверджується видатковими накладними № 120 від 29.02.2012 на суму 501 730, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 83 621,67 грн., та №118 від 29.02.2012 на суму 460 300, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 76 716, 67 грн.

У вказаних первинних документах зазначено їх назву, дату і місце складання, назву підприємств від імені яких їх складено, зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру товару, вони містять підписи уповноважених осіб, печатки підприємств, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, посадових осіб, тобто, всі обов'язкові реквізити, які передбачені для оформлення первинних бухгалтерських документів.

Будь-яких зауважень до оформлення первинних бухгалтерських документів та щодо повноти оплати вартості товарів у ході проведення перевірки у податкового органу не було, тобто, вони містять всі обов'язкові реквізити.

Станом на час розгляду справи відсутні будь-які відомості про те, що на час надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що господарські операції позивача і ТОВ «Інтайм Сервіс» підтверджуються відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку, оформленими належним чином, що підтверджує фактичне отримання позивачем товару та свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про неправомірність формування позивачем на їх підставі податкової звітності.

Також Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за 34/18772 (далі - Порядок №984) визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 6 Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 5. 2. Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Однак, факти описаних в Акті перевірки порушень позивача ґрунтуються лише на відомостях, відображених у Акті Баришівської ОДПІ від 31.10.2012 № 752/22/34068920.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано в Акті перевірки доказів фіктивності діяльності контрагента позивача ТОВ «Інтайм Сервіс» у розумінні положень ст. 551 ГК України, доказів протиправності взаємовідносин між позивачем та контрагентом, визнання правочину укладеного між позивачем та його контрагентом недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано висновків, у чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання вказаного правочину.

Акт перевірки, у свою чергу, не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не встановив. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява 3991/03) у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за невиконання його постачальником зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елементу верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Викладені обставини дають підстави для висновку, що господарські операції позивача і ТОВ «Інтайм Сервіс» є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Необхідно зазначити, що у випадку, коли податковим органом отримано відомості про порушення платником податків вимог законодавства, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки від таких дій на інших осіб (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер.

Зобов'язання по сплаті податків також має індивідуальний характер, оскільки відповідно до пп. 16.1.4 п 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Нормами закону не встановлено відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності за дії або бездіяльність його контрагентів - платників податків.

Також при прийнятті рішення у даній справі судом враховується, що у п.3.1.1 Акту перевірки на зазначається про завищення позивачем задекларованих валових витрат у сумі 603 559,72 грн., у т.ч. за 2 квартал 2012 року - 86 851,39 грн. Проте, на ст. 14 Акту вказується про завищення задекларованих валових витрат на суму 801 691,00 грн., у т.ч. за 2 квартал 2012 року 603 559,72 грн.

Крім того, податковим органом невірно розраховано об'єкт оподаткування, оскільки не взято до уваги балансову вартість основних засобів, придбаних позивачем у ТОВ «Інтайм Сервіс», та в подальшому реалізованих ВАТ «Березанський переробний завод», що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями, видатковими та податковими накладними (т. 1, а.с. 87 - 104), які повинні враховуватись відповідно до п.146.13 ст. 146 ПК України.

Так згідно п. 146.13 ст. 146 ПК України сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем амортизаційних відрахувань за період 01.02.2010 - 31.12.2012, суд зазначає наступне.

При перевірці повноти визначення амортизаційних відрахувань за вказаний період відповідач дійшов висновку про заниження позивачем амортизаційних відрахувань у сумі 82 749,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року - 1 714,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 399 911,00 грн., витрат на поліпшення основних засобів у сумі 20 556 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 12 003,00 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 13 567,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 15 554,00 грн.

Дані висновки ґрунтуються на тому, що позивачем під час перевірки не надано Акту інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011.

Згідно перехідних положень розділу ХХ підрозділу 4 п. 6 ПК України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 01.04.2011.

Проте, як встановлено судом, станом на 01.04.2011 у позивача були відсутні основні засоби, що підтверджується відомостями річного балансу за 2010 рік (рядок 030).

Останні основні засоби позивача були списані 29.12.2010 згідно Акту списання № ПЗ-000005.

З викладеного слідує, що у позивача відсутній обов'язок проведення амортизації основних засобів станом на 01.04.2011.

Крім того, позивачем проводилась інвентаризація товарно-матеріальних цінностей у 4 кварталі 2011 року та в 4 кварталі 2012 року після їх придбання, що відображено в Акті перевірки, і будь-яких відомостей про порушення при цьому вимог ПК України не зазначено.

На підставі викладеного суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про заниження позивачем амортизаційних відрахувань за період 01.02.2010 - 31.12.2012 у сумі 82 749,00 грн.

Щодо висновків відповідача про необґрунтованість включення позивачем до складу витрат на ремонт та поліпшення основних засобів витрат, які не підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, на підставі договору підряду від 21.12.2011 № 2112-РР, укладеного між ТОВ «Березанський переробний завод» і ТОВ «Склофлекс», останнє виконувало підрядні роботи з ремонту та поліпшення основних засобів позивача. Виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за лютий 2012 року на суму 51 007,00 грн. у т.ч. ПДВ - 8 501,17 грн., актом приймання виконаних підрядних робіт № 2 за лютий 2012 року на суму 43 364,40 грн., у т.ч. ПДВ - 7 227,40 грн., актом приймання виконаних підрядних робіт № 3 за лютий 2012 року на суму 58 090,80 грн., у т.ч. ПДВ - 9 681,80 грн., актом приймання виконаних підрядних робіт № 4 за лютий 2012 року на суму 46 680,00 грн., у т.ч. ПДВ - 9 336,00 грн., актом приймання виконаних підрядних робіт № 5 за лютий 2012 року на суму 58 883,80 грн., у т.ч. ПДВ - 9 813,97 грн., отриманих від ТОВ «Склофлекс».

Також ТОВ «Склофлекс» надано позивачу рахунки для оплати вартості виконаних робіт та виписано податкові накладні №1 від 01.02.2012, № 3 від 08.02.2012, № 13 від 15.02.2012, № 18 від 22.02.2012, № 62 від 29.02.2012.

Проте, згідно Акту перевірки ТОВ «Склофлекс» має ознаки фіктивності, а всі його господарські договори - нікчемні, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Вказані висновки ґрунтуються на відомостях зазначених в Акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.04.2012 № 198/3/22-80 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Склофлекс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень 2011 - березень 2012 року, в якому, зокрема, зазначено наступне.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження, а також згідно висновку № 151/07-1/52 від 13.04.12 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, який погоджений з юридичним підрозділом щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Склофлекс» має ознаки «фіктивності».

Доказів, що підтверджують «фіктивність» як ТОВ «Склофлекс» так і правочинів, укладених з вказаним підприємством, у Акті не зазначено.

На підставі вказаного податковим органом зроблено висновок про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Березанський переробний завод» із даним підприємством та встановив відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Проте, із даними висновками податкового органу суд не погоджується, оскільки у первинних документах, оформлених за наслідками цього правочину, зазначено їх назву, дату і місце складання, назву підприємств від імені яких їх складено, зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру товару, вони містять підписи уповноважених осіб, печатки підприємств, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, посадових осіб, тобто, всі обов'язкові реквізити, які передбачені для оформлення первинних бухгалтерських документів.

Будь-яких зауважень до оформлення первинних бухгалтерських документів та щодо повноти оплати вартості товарів у ході проведення перевірки у податкового органу не було, тобто вони містять всі обов'язкові реквізити.

Станом на час розгляду справи відсутні будь-які відомості про те, що на час надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Однак, факти порушень описані в Акті перевірки позивача ґрунтуються лише на відомостях, відображених у акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.04.2012 № 198/3/22-80.

Оскільки жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не встановив, відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, судом встановлено, що питання правомірності анулювання реєстрації ТОВ «Склофлекс» платником податку на додану вартість вирішувалось у судовому порядку.

Так постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-10518/12/2370 від 05.11.2012 за позовом ТОВ «Склофлекс» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про оскарження рішення визнано протиправними рішення податкового органу від 08.05.2012 про анулювання реєстрації ТОВ «Склофлекс» як платника податку на додану вартість.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2012 змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-10518/12/2370 та прийнято нову, якою, зокрема, скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.05.2012 про анулювання реєстрації ТОВ «Склофлекс» як платника податку на додану вартість.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2013 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням викладеного суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства у цій частині.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 487,20 грн. (квитанція від 30.01.2014 № QS20833138), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області від 21.01.2014 № 0001052201 та №0001042201

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.