Постанова № 39267734, 04.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 р. Справа № 805/5536/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області, в якій просить суд скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області № 160 та № 161 від 3 лютого 2014 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України у загальному розмірі 340,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне.

25 листопада 2013 року головним спеціалістом відділу обліку та звітності, інформаційного забезпечення та контролю за надходженнями доходів Управління Пенсійного Фонду України в м. Єнакієве Донецької області Нелепою Н.А. складено Акт № 1270 про неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності до органів Пенсійного фонду України за 2007 та 2006 роки, який отримано позивачем 29 листопада 2013 року.

2 грудня 2013 року позивач надала заперечення щодо Акту та копії ярликів про надання звітності за 2006-2007 роки.

16 грудня 2013 року ОСОБА_1 отримано лист від начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької облості Лисенко Л.А. про те, що кошти були зараховані згідно поданих заяв в повному обсязі. Даним листом також було повідомлено позивача про втрату страхового стажу за період 2006-2007 роки через зарахування усіх коштів від сплати єдиного податку (42%) у цей період у рахунок сплати внесків за найманих осіб.

11 лютого 2014 року позивач отримала рішення Управління Пенсійного Фонду України в м. Єнакієве Донецької області № 160 та № 161 від 3 лютого 2014 року про застосування фінансових санкцій за неподання за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України про застосування фінансової санкції у загальному розмірі 340,00 грн, прийняті на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2006-2007 роки у строки, визначені законодавством

Із прийнятим рішенням позивач не погоджується з наступних підстав.

1 січня 2011 року норми п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) втратили чинність відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ.

Відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VІ, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Останній строк подання звітності за 2007 рік сплинув 31 березня 2008 року. Ніяких фінансових санкцій з того часу і до 1 січня 2011 року до позивача застосовано не було.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області протиправно прийняло спірні рішення.

Не погодившись із зазначеними рішеннями позивач звернулась до суду з даним позовом (а.с. 3-4).

Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином.

2 червня 2014 року суду позивачем надано клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 86-87).

Також 2 червня 2014 року позивач надала суду додаткові пояснення щодо позовних вимог; на виконання ухвали суду від 5 травня 2014 року про закінчення виконавчого провадження і призначення справи до судового розгляду надала суду оригінали документів, копії яких додані нею до адміністративного позову, а також надала додаткові докази по справі, копії яких долучені судом до матеріалів справи (а.с. 89-91).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи управління повідомлено судом належним чином.

4 червня 2014 року до канцелярії суду представником управління надано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (а.с. 92).

20 травня 2014 року та 28 травня 2014 року до канцелярії суду надійшли заперечення від управління, які обґрунтовані наступним.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які обрали особливі способи оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбали спеціальний патент) згідно з п. 6 ст. 20, п. 6 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 7-6 від 10 червня 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про себе га застрахованих осіб за попередній рік, а саме: якщо у фізичної особи є наймані працівники, подається список осіб, що працювали у роботодавця в звітному році (форма - СП). В поточному році список подається тільки на нових працівників, а також тих застрахованих осіб, які змінили прізвище, РНОКПП тощо; індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ІНДАНІ) - на саму фізичну особу та на найманих працівників.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 12 лютого 2007 року та 21 березня 2008 року надані тільки індивідуальні відомості на найманих працівників за 2007-2008 роки, за себе індивідуальні відомості до системи персоніфікованого обліку позивачем надано не було.

Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи мають право застосовувати до платників страхових внесків (фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) фінансові санкції, передбачені цим Законом.

На підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 3 лютого 2014 року відповідачем сформовані рішення № 160, 161 про застосування фінансових санкцій за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2006-2007 роки у загальному розмірі 340,00 грн, які 8 лютого 2014 направлено фізичній особі-підприємцю для узгодження та вручено 11 лютого 2014 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-V1 передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 1 січня 2011 року, тобто, до набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страху-вання, неподання, несвоєчасне подання звітності та порядок її застосування регулювалися ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 106 цього Закону втратила чинність 1 січня 2011 року. Відповідно, з 1 січня 2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі ст. 7 та п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто, органи Пенсійного фонду після 1 січня 2011 року зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, в тому числі повноваження, передбачені ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі вищенаведеного, Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве просить відмовити фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повному обсязі (а.с. 62-64, 72-74).

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має (відсутня потреба заслуховування свідка чи експерта), позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 цієї ж статті).

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Згідно ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 4 зазначеної статті якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем оскаржуються рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області № 160 та № 161 від 3 лютого 2014 року про застосування фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України у загальному розмірі 340,00 грн (а.с. 3-4, 6-7).

Як вбачається із оригіналів спірних рішень та конвертів з поштовими довідками, наданих позивачем суду для огляду в судовому засіданні (копії яких долучені до матеріалів справи, а.с. 8), 8 лютого 2014 року спірні рішення (поштове відправлення № 86430 0196269 5) перенаправлено поштовим відділенням адресата за місцем обслуговування (здійснено досилання).

Відповідно до позовної заяви (а.с. 3-4), письмових пояснень позивача, наданих до канцелярії суду 2 червня 2014 року (а.с. 88), фактично спірні рішення були отримані нею 11 лютого 2014 року.

Факт отримання спірних рішень позивачем 11 лютого 2014 року підтверджується і наданими представником відповідача письмовими запереченнями (а.с. 62-64, 72-74).

17 лютого 2014 року позивач оскаржила спірні рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 19-20, 21-22).

Як зазначає позивач у письмових поясненнях, 7 березня 2014 року нею були отримані від Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення від 5 березня 2015 року № 1770/08 та № 1771/08 про продовження строків розгляду її скарг (а.с. 89, 91).

20 березня 2014 року Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняті рішення № 2073/08 (а.с. 23-25) та № 2074/08 (а.с. 26-28) про результати розгляду скарг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, якими скарги позивача залишені без задоволення, рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області № 160 та № 161 від 3 лютого 2014 року про застосування фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України у загальному розмірі 340,00 грн - залишені без змін.

Відповідно до наданих суду доказів (оригіналів зазначених вище рішень та конвертів, в яких рішення Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2073/08 та № 2074/08 від 20 березня 2014 року були направлені позивачу, копії яких долучені до матеріалів справи, а.с. 23-29, 101) 25 березня 2014 року поштовим відділенням адресата ці рішення були перенаправлені за місцем обслуговування (здійснено досилання кореспонденції).

Як зазначає позивач у письмових поясненнях (а.с. 89), вказані рішення отримані нею 26 березня 2014 року.

Не погодившись із рішеннями Головного Управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій № 2073/08 та № 2074/08 від 20 березня 2014 року, позивач 28 березня 2014 року оскаржила спірні рішення відповідача до Пенсійного фонду України (а.с. 30-32, 33-35).

7 квітня 2014 року Пенсійний фонд України у задоволенні скарг позивача № 9288/09-10 (а.с. 36-37) та № 9289/09-10 (а.с. 38-39) відмовив, а рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області № 160 та № 161 від 3 лютого 2014 року та рішення Головного Управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій № 2073/08 та № 2074/08 від 20 березня 2014 року - залишив без змін.

Як вбачається з відмітки на конверті (копія якого долучена до матеріалів справи, а.с. 40), до поштового відділення позивача рішення Пенсійного фонду України надійшли 7 квітня 2014 року (а.с. 40).

Відповідно до відомостей, отриманих з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (http://services.ukrposhta.com/), зазначені рішення позивач отримала 10 квітня 2014 року (а.с. 102).

Як вбачається з матеріалів справи із даним адміністративним позовом позивач звернулась до суду 18 квітня 2014 року (відповідно до штампу відділення поштового зв'язку, а.с. 56).

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ч. 4 ст. 99 КАС України, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений встановлений КАС України строк звернення до суду із адміністративним позовом про скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області № 160 та № 161 від 3 лютого 2014 року про застосування фінансових санкцій у загальному розмірі 340,00 грн за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 23 березня 2006 року зареєстрована виконавчим комітетом Єнакіївської міської ради Донецької області як фізична особа-підприємець за № 2 268 000 0000 003110; зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області за № 05-27-11-7541 (а.с. 5, 75, 76, 95-99).

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області була проведена перевірка та складений відповідний акт № 1270 від 25 листопада 2013 року про неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності до органів Пенсійного фонду України, відповідно до якого позивачем несвоєчасно були подана звітність за 2006-2007 роки, а саме:

- за 2006 рік: при граничному строку подання до 1 квітня 2007 року звітність не подано;

- за 2007 рік: при граничному строку подання 1 квітня 2008 року звітність не подано (а.с. 9).

3 лютого 2014 року на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загально-обов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем прийняті рішення № 160 та № 161 про застосування фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України у загальному розмірі 340,00 грн (по 170,00 грн за кожний рік) (а.с. 6, 7).

Не погодившись із рішеннями відповідача позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення по справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року Пенсійний фонд України - орган, уповноважений вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення № 384/2011), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує у даних правовідносинах владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством.

Відповідно до cт. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі - Закону № 1058-ІV), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

За період до 1 січня 2011 року відносини, що існували між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду України до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

В той же час відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно з абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

За висновком суду наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Таким чином, за висновком суду Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області протиправно винесло рішення № 160 та № 161 від 3 лютого 2014 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за 2006, 2007 роки у загальному розмірі 340,00 грн на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржувальних рішень.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду України від 4 червня 2013 року (№ 21-170а13).

Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд при прийнятті рішення керується вказаною правовою позицією.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 КАС України оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 79 КАС України суд вважає за можливе повернути позивачеві оригінали доказів (копії яких долучені до матеріалів справи), надані суду 2 червня 2014 року.

Керуючись ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області № 160 від 3 лютого 2014 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій за неподання за встановленою формою звітності у розмірі 170,00 грн до органів Пенсійного фонду України.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області № 161 від 3 лютого 2014 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 170,00 грн за неподання за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму сплаченого нею при подачі адміністративного позову судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Повернути позивачеві оригінали документів, надані суду 2 червня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.