Постанова № 39267632, 11.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 р. Справа № 820/12588/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - Ібрагімова Ф.Б., Кущевої О.В.,

представника третьої особи - Кущевої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. по справі № 820/12588/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України , Державного підприємства обслуговування повітряного руху України , третя особа - Міністерство інфраструктури України -

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

09.12.2013 року позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України; зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 163431,25грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 163431,25 грн.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач - Міністерство оборони України - подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України.

Представник відповідача - Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - надав до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Представник відповідача - Міністерства оборони України - в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та третьої особи - Міністерства інфраструктури України - просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Міністерства оборони України - без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 11.06.2014 року, позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позивача, представників відповідачів та третьої особи, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 - проходив військову службу в Міністерстві оборони України та відповідно до наказу Міністра оборони України №600 від 19.10.1999р. був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі.

Відповідно до наказу генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №581/о від 25.10.2013 та наказу т.в.о. директора Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу №1060/вс від 25.10.2013р., що були видані на реалізацію наказу Міністра оброни України №343 від 14.10.2013р., ОСОБА_1 звільнений з військової служби відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за пунктом "б" (за станом здоров'я) (а.с.7-9).

Вислуга років на день звільнення ОСОБА_4 складала 27 років 04 місяці 19 днів. (а.с. 6)

На звернення ОСОБА_1 стосовно виплати одноразової грошової допомоги при звільненні Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 08.02.2014 року за вих. №248/9/1/69 повідомив заявника, що Міністерство оборони України не здійснювало нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДП "Украерорух", та не несло відповідні зобов'язання зі здійснення таких видатків. У Міністерстві оборони України не має фінансово-облікових документів щодо розміру грошового забезпечення цих військовослужбовців і розпорядчих документів, які слугують підставою для здійснення виплати цієї допомоги, у зв'язку з чим не законних підстав для виплати вказаної допомоги.

Не погодившись з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про стягнення з Міністерства оборони України суми одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 163431,25грн. є належним та достатнім способом захисту цього права.

Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання бездіяльності Міністерства оборони України протиправною є необгрунтованими.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 2262-ХІІ, (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вказана норма кореспондується з частиною 2 статті 15 Закону № 2011-XII, яка є тотожною змісту частини 1 статті 9 Закону № 2262-ХІ.

За умовами абзацу 4 статті 15 Закону № 2011-XII та частини 4 статті 9 Закону № 2262-ХІІ виплата військовослужбовцям цієї одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 163431,25 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з Міністерства оборони України, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Міністерстві оборони України та відповідно до наказу Міністра оборони України №600 від 19.10.1999р. був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, із залишенням на військовій службі.

Відповідно до наказу генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №581/о від 25.10.2013 та наказу т.в.о. директора Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу №1060/вс від 25.10.2013р., які видані на реалізацію наказу Міністра оборони України №343 від 14.10.2013р., ОСОБА_1 звільнений з військової служби відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за пунктом "б" (за станом здоров'я) (а.с.7-9).

Частиною 5 статті 9 Закону № 2262-ХІІ визначено, що особам звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Аналогічні умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі викладені в абзаці 5 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII.

Аналіз наведених норм законів свідчить, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям при звільненні здійснюється за рахунок коштів органів, в яких вони працювали.

Таким чином, суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_1, помилково стягнув на його користь одноразову грошову допомогу в розмірі 163431,25 грн. з Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено по суті питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає зміні та одноразова грошова допомога при звільненні підлягає стягненню з ДП «Украерорух» .

За таких обставин, постанова суду в цій частині має бути змінена в порядку статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. по справі № 820/12588/13-а змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 163431,25 грн."

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року по справі №820/12588/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 16.06.2014 р.