Постанова № 39267477, 06.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2014 року 810/2688/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лисенко В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс»до проВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2013 № 0005702203, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 777239,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Інтелекс» та ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки договори страхування майна мали реальний характер. Цей факт підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «Інтелекс» правильно визначило податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від усіх сторін у справі заявлено до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією 26.04.2001.

Взято на податковий облік в органах ДПС 26.04.2001 за № 581-ТОВ. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.05.2001 № 13694366 є платником ПДВ.

Основними видами діяльності позивача згідно КВЕД, зокрема, роздрібна торгівля лікарськими засобами, фармацевтичними товарами.

01 жовтня 2007 року між позивачем та ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» укладено Договір добровільного страхування майна № ПФ 1001/38-320, відповідно до умов якого Страховик (ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд») брав на себе зобов'язання при настанні передбаченої Договором страхової події відшкодувати Страхувальнику (позивач) завдані такою подією збитки. Страхувальник, у свою чергу, брав на себе зобов'язання своєчасно вносити страхові платежі.

У подальшому, між позивачем та ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» було укладено ряд аналогічних договорів та додаткових угод до них.

Предметом вказаних угод було майно, що перебувало у позивача в оренді та використовувалось останнім для роздрібної торгівлі ліками (аптеки).

На підтвердження виконання сторонами власних зобов'язань за вказаним договором у перевіряємий період позивачем надано Акти виконаних робіт до Договору добровільного страхування майна від 01.10.2007 № ПФ 1001/38-320, додаткові угоди до вказаного договору, страхові свідоцтва, договори оренди та суборенди приміщень, копії ліцензій на роздрібну торгівлю ліками (детальний перелік а.с.103-113).

За вказаними договорами позивачем сплачено та віднесено до витрат кошти у розмірі 2907569,93 грн.

01 квітня 2011 року між позивачем та ПАТ «СК «Скайд» укладено Договір добровільного страхування майна № 302.10, відповідно до умов якого Страховик (ПАТ «СК «Скайд», брав на себе зобов'язання при настанні передбаченої Договором страхової події відшкодувати Страхувальнику (позивач) завдані такою подією збитки. Страхувальник, у свою чергу, брав на себе зобов'язання своєчасно вносити страхові платежі.

У подальшому, між позивачем та ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» було укладено ряд аналогічних договорів та додаткових угод до них.

Предметом вказаних угод було майно, що перебувало у позивача в оренді та використовувалось останнім для роздрібної торгівлі ліками (аптеки).

На підтвердження виконання сторонами власних зобов'язань за вказаним договором у перевіряємий період позивачем надано акти виконаних робіт до Договору добровільного страхування майна від 01.04.2011 № 302.10, додаткові угоди до вказаного договору та акти виконаних робіт до них, страхові свідоцтва, договори оренди та суборенди приміщень, копії ліцензій на роздрібну торгівлю ліками (детальний перелік а.с.93-96).

За вказаними договорами позивачем сплачено та віднесено до витрат кошти у розмірі 804578,00 грн.

У жовтні 2013 року на підставі наказу Вишгородської ОДПІ від 21.10.2013 № 156 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтелекс» з питань правомірності формування витрат по взаємовідносинам з ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 24.10.2013 № 1250/22-03/31392783.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 138.2, статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на суму 843358,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договори добровільного страхування, укладені між позивачем та ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» є нікчемними і такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного надання послуг, фактично ніякі послуги контрагентами не надавались, а договори укладено лише задля незаконного зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

У ході перевірки посадовими особами відповідача було використано дані Акта перевірки Вишгородської ОДПІ від 15.07.2013 № 746/22-00/16295210 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «СК «Скайд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012», відповідно до якого встановлено, що ПАТ «СК «Скайд» укладає договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій, у товариства відсутні об'єкти оподаткування з податку на прибуток від страхової діяльності по операціях із страхування та перестрахування до контрагентів-покупців. Правочини, укладені ПАТ «СК «Скайд» з контрагентами є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків.

Також, у ході перевірки відповідачем використано дані Акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі від 19.07.2013 № 445/2250/30303336 «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012», відповідно до якого встановлено, що ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» укладає договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій, у товариства відсутні об'єкти оподаткування з податку на прибуток від страхової діяльності по операціях із страхування та перестрахування до контрагентів-покупців. Правочини, укладені ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» з контрагентами є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків.

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про нікчемність правочинів, вчинених між позивачем і ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» та, як наслідок, безпідставне віднесення позивачем до складу витрат сум коштів, сплачених контрагентам у складі отриманих послуг у розмірі 3712147,93 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 № 0005702203, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 777239,00 грн. (основний платіж - 722719,00 грн., штрафні санкції - 54520,00 грн.)

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Украни не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на включення до складу валових витрат певних коштів виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: генеральними договорами добровільного страхування майна, додатковими угодами, актами виконаних робіт, договорами оренди приміщень тощо.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Інтелекс» понесло реальні витрати на оплату наданих ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» послуг зі страхування. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями. Щодо висновку податкового органу про нікчемність договорів страхування, укладених між позивачем та ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд», суд зазначає наступне. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів страхування, укладених між позивачем та ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд», прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України є оспорюваними. Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначених договорів. При цьому, суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій зі страхування майна. Податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів. У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстрованими юридичними особами. Крім того, в Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість між позивачем та ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб між позивачем та ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд». Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Як убачається з Акту перевірки від 24.10.2013 № 1250/22-03/31392783, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства у зв'язку з порушеннями, виявленими під час перевірок контрагентів позивача.

Водночас, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Суд звертає увагу, що під час перевірки податковий орган дійшов висновку про безпідставне формування позивачем витрат по взаємовідносинам ПАТ «СК «Скайд», ПрАТ «Стахова компанія «Прогрес-Фонд» з підстав не підтвердження позивачем таких витрат документально.

Водночас, таке твердження податкового органу спростовується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом первинними документами, а саме: генеральними договорами добровільного страхування майна, додатковими угодами до них, актами виконаних робіт, договорами оренди приміщень, платіжними дорученнями тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено документально реальність господарських операцій з контрагентами зі страхування майна позивача.

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності формування валових витрат за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу. Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 138.2, статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є помилковими. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 № 0005702203, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 777239,00 грн., прийняте відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 15.11.2013 № 0005702203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.