Постанова № 39267475, 12.06.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1725/1414 год. 52 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Омельченко Т.Й.,

відповідача - Кромпа О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ампір" (далі - позивач, ТОВ "Ампір") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.02.2014 року №0000862200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8141,59 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує безпідставним зменшенням валових витрат по господарській операції з ПП "Тавріда В", оскільки висновки податкового органу щодо безтоварності господарської операції з вказаним контрагентом ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Тавріда В". Позивач вказує, що актом перевірки ТОВ "Ампір" ревізор-інспектор підтверджує наявність первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких були сформовані валові витрати за господарською операцією по отриманню маркетингових послуг від ПП "Тавріда В", а також використання результатів вказаних послуг при здійсненні експорту товару. Позивач також вважає, що матеріали допиту директора ПП "Тавріда В" щодо його непричетності до діяльності підприємства не є підставою для зменшення позивачу валових витрат, оскільки юридична відповідальність відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки перевіркою ТОВ "Ампір" встановлено документування послуг від ПП "Тавріда В" без фактичного їх здійснення. Відповідач зазначає, що первинні документи складені за наслідками такої господарської операції втрачають юридичну значимість і тому ОДПІ правомірно зменшено позивачу від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вказані заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ампір" зареєстроване як юридична особа 09.02.2001 року та перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АА №751122 від 07.12.2012 року основними видами діяльності ТОВ "Ампір" за КВЕД-2010 є наступні: 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 52.21 - допоміжне обслуговування наземного транспорту; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 31.01.2014 року №140 та у зв'язку з наданням ТОВ "Ампір" у неповному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на письмових запит ДПІ у м. Херсоні від 29.01.2014 року №2897/10/21-03-22-05-05, податковим ревізором - інспектором було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Ампір" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з ПП "Тавріда - В" з податку на додану вартість за лютий 2012 року та податку на прибуток за 1 квартал 2012 року, за результатами якої складено акт від 07.02.2014 року №45/21-03-22-05/31294087 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки є порушення підприємством вимог діючого законодавства, а саме: пп. 14.1.27 п. 14.1, п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.3 (з) ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 8 141,59 грн. за 1 квартал 2012 року.

Як вбачається з акту перевірки, вказані висновки ДПІ вмотивовані безтоварністю господарської операції з контрагентом ПП "Тавріда-В", враховуючи наступні обставини:

- ДПІ у м. Херсоні отримано акт від 23.12.2013 року №1575/21-03-22-05/36945440 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Тавріда-В" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 року по 31.08.2013 року", яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат за період з 01.01.2011 року по 31.08.2013 року, що свідчить про документування господарських операцій без реального їх здійснення;

- в ході досудового розслідування кримінального провадження №32013230000000145 від 27.06.2013 року було допитано в якості свідка директора та засновника ПП "Тавріда-В" громадянина ОСОБА_3, який повідомив, що фінансово - господарською діяльністю ПП "Тавріда-В" займався гр. ОСОБА_4, а ОСОБА_3 лише підписував документи бухгалтерської та податкової звітності, як службова особа ПП "Тавріда - В", за 0,5% від операцій, які здійснювалися зазначеним суб'єктом господарювання, що свідчить про фіктивність господарської діяльності ПП "Тавріда-В";

- в наданих ТОВ "Ампір" первинних документах (договір, акт виконаних робіт) зазначено в розділі "Виконавець" реквізити - директор ОСОБА_3, а підписано іншою особою - ОСОБА_5, проте, в ході допиту ОСОБА_3 зазначив, що будь-яких довіреностей представляти інтереси ПП "Тавріда-В" він не видавав, тобто в первинних документах неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції, що свідчить про не підтвердження господарської операції відповідними первинними документами;

- в ході проведення перевірки ТОВ "Ампір" директором та головним бухгалтером було відмовлено в наданні регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності (лише надано банківську виписку) (1С чи головної книги), пов'язаної з визначенням об'єктів оподаткування пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, що відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України свідчить про відсутність таких документів під час складання звітності.

На підставі вище перелічених обставин податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 року №0000862200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8141,59 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - Податковий кодекс України).

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається зі змісту акту перевірки у перевіряємий період ТОВ "Ампір" мало господарські відносин з ПП "Тавріда-В", які були оформлені договором договір № 45 від 01 грудня 2011 року, згідно якого ТОВ "Ампір" (за договором - замовник) доручає, а ПП "Тавріда-В" (за договором - виконавець) зобов'язується виконати інформаційні та маркетингові послуги за межами території України, пов'язані з вивченням потенціальних можливостей експорту сільськогосподарської продукції за напрямами, визначеними в п. 1.2 договору, факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт, розрахунки здійснюються по факту підписання акту виконаних робіт, розмір оплати за надані маркетингові послуги залежить від результатів їх використання в комерційній діяльності замовника, показником якої є фактичний обсяг відвантаженої на експорт продукції, і складає 0,35 доларів США від кількості фактично відвантаженої продукції згідно підписаним зовнішньоекономічним контрактам по курсу НБУ на дату відвантаження (копія договору наявна в матеріалах справи).

Відповідно до умов даного договору між ТОВ "Ампір" та ПП "Тавріда-В" підписано акт виконаних робіт №1 від 18.02.20122 року про надання від ПП "Тавріда-В" маркетингових послуг на загальну суму 8 141,59 грн., копія якого надана до матеріалів справи та описана в акті перевірки.

Розрахунки за даним договором були проведені в безготівковій формі, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією виписки банку від 22.02.2012 року.

Досліджуючи питання щодо правомірності формування ТОВ "Ампір" валових витрат за вказаною господарською операцією, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. "г" 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, як складова частина витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, включаються до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Згідно пп. 14.1.108 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Таким чином, з наведених вище норм випливає, що умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат на маркетингові послуги для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є фактичне отримання послуг та їх пов'язаність з господарською діяльністю підприємства.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що завдяки отриманим результатам маркетингового дослідження щодо можливих покупців - нерезидентів пшениці продовольчої, ТОВ "Ампір" було відвантажено на експорт 2914,097 тн. пшениці по зовнішньоекономічному контракту від 22.12.2011 року №К22/12-11 з фірмою Orient Fgro LTD Tortola British Virgin Island, що підтверджується копією ВМД №000178 від 23.01.2012 року та свідчить про використання ТОВ "Ампір" в господарській діяльності маркетингових послуг, отриманих від спірного контрагента.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено одиниці виміру та вартість отриманих товарів, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій, а також пов'язаність маркетингових послуг з господарською діяльністю ТОВ "Ампір".

Щодо доводу податкового органу про не надання ТОВ "Ампір" до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та обчисленням і сплатою податків, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Проте, з аналізу вищенаведеної норми випливає, що регістри бухгалтерського обліку та фінансова звітність не єдині документи, на підставі яких формується податковий облік валових витрат платником податків, тому відсутність тільки вищевказаних регістрів та фінансової звітності не може свідчити про не підтвердження правомірності формування валових витрат, за умов наявності первинних та інших документів, що супроводжують виконання господарської операції.

При цьому, на думку суду, перевірка реальності здійснення господарських операцій повинна здійснюватись на підставі доказів фактичного здійснення господарських операцій у їх сукупності, оскільки документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо доводу податкового органу про неможливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції, зокрема у підписанні договірних та первинних документів від імені ПП "Тавріда-В", то суд зазначає про наступне.

В ході розгляду справи податковим органом не було надано суду доказів того, що ОСОБА_5, який підписав договірні та первинні документи від імені ПП "Тавріда-В", не мав відповідних повноважень.

Натомість позивачем до матеріалів справи надано рішення власника ПП "Тавріда-В" №03 від 01.08.2011 року ОСОБА_3 щодо надання повноважень комерційному директору ОСОБА_5 на підписання документів від імені ПП "Тавріда-В" на суму 100000,00 грн. строком до 30.12.2014 року.

Суд не приймає до уваги довід податкового органу щодо фіктивної діяльності вказаного контрагента позивача з посиланням на матеріали досудового розслідування кримінального провадження №32013230000000145 від 27.06.2013 року та отримання пояснень директора та засновника ПП "Тавріда-В" про підписання ним документів бухгалтерської та податкової звітності, як службова особа ПП "Тавріда - В" за винагороду 0,5% від операцій, які здійснювалися зазначеним суб'єктом господарювання громадянина, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках досудового розслідування кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно засновника та директора контрагента ПП "Тавріда-В" ОСОБА_3

Суд також зазначає, що відповідно до витягу з ЄДР по ПП "Тавріда-В" засновником та директором зазначено ОСОБА_3, проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо виключення ОСОБА_3 з переліку органів управління юридичної особи, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи.

За вище наведених умов, суд вважає, що позивачем доведено факт реального виконання угоди, наявність господарського змісту угоди у вигляді отриманих послуг, використаних в господарській діяльності позивача, а також наявність результатів господарської діяльності за наслідками виконання спірної угоди.

Крім того, судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, зроблені на підстави виключно даних перевірок ДПІ у м. Херсоні , а саме, акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Тавріда-В" від 23.12.2013 року №1575/21-03-22-05/36945440.

Посилаючись на висновки вказаного акту, а саме відсутність у ПП "Тавріда-В" трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, відсутність підприємства за юридичною адресою, операції, здійснювані підприємством контрагента позивача господарські операції мають ознаки нереальності, податковий орган ставить під сумнів здійснення позивачем господарських операцій з цим контрагентом.

Суд вказує, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника не є предметом звірки.

Крім того, юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування валових витрат у зв'язку з порушенням його контрагентом порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на момент початку проведення звірок, не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання, що відбувалося раніше моменту таких звірок.

Завданням податкового органу є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Посилання відповідача в акті перевірки на положення цивільного законодавства є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідачем не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договір, що укладався між позивачем та його контрагентом визнано недійсним судом.

Припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу до "винагородонабувача" не підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України").

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність податковим органом факту порушення позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п. 138.4, пп.138.10.3 (з) ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, оскільки покладений в основу вказаних порушень висновок про нереальність господарської операції з ПП "Тавріда-В" підтверджена відповідними первинними документами, а тому є правомірним віднесення позивачем вартості отриманого товару до складу валових витрат по вищевказаній господарській операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.02.2014 року №0000862200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8141,59 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір" (ідентифікаційний код 31294087) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 червня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.1