Ухвала суду № 39267454, 11.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1537/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - О.А. Шевчук,

суддів: Л.Є. Зуєвої, А.Г. Федусика,

при секретарі Н.В. Берекет

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлопромбуд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26.02.2013 року № 0000122220. Позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та вважає його незаконним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та таким, що належить до скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що, в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлопромбуд» зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 08.10.2003 року за № 15561070012022888 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 № 320910 (т.6 а.с.23).

Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податків з 16.10.2003 року за № 10034 (т.6 а.с.23).

На підставі направлень від 10.12.2012 року № 003706/3460 (т.6 а.с.44), від 10.12.2012 року № 003705/3459 (т.6 а.с.45) та Наказу від 10.12.2012 року № 2934 (т.6 а.с.43), в період з 14.12.2012 року по 21.12.2012 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Житлопромбуд» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за лютий - травень, липень-жовтень 2011 року, січень, лютий, квітень - липень 2012 року відображених у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих за відповідний звітний (податковий) період.

За результатами цієї перевірки 28.12.2012 року відповідач склав акт № 8059/22-2/32696339 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Житлопромбуд» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за лютий - травень, липень-жовтень 2011 року, січень, лютий, квітень - липень 2012 року (т.6 а.с.22-25).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача: пп.196.1.1 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 7017260,00 грн.

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 року № 0000122220, яким позивачеві, за порушення пп.196.1.1 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 7017260,00 грн. (т.6 а.с.21).

Приймаючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, у зв`язку з чим необґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.198.2 ст.198 податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся, одним із постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлопромбуд» були ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж», ТОВ «Главстрой», ТОВ «Паритет», ПАТ «Марфін Банк», ТОВ «Енергоінвест», ТОВ «Стандарт Інжинірінг», ТОВ «Енергоінвест», ТОВ «Зв'язкосервіс», ТОВ «Джі Ес Сі-Інформ», УВКФ «Атланта», ТОВ «СЛК «Укрліфт», ТОВ «Телекомпанія «Круг», ТОВ «Ромстал Україна», ТОВ «Професійний проектний продукт», ТОВ «Меридіан-СТМ», ТОВ «Паритет», ПП «СЕП «Енерго-КОМ», ТОВ «Топсервіс», ТОВ «Арт-Майстер», АТ «Укрсиббанк», ТОВ «Об'єднання «Одесаагрогаз», ТОВ «ЦСС», МП ТОВ «Согласие ЛТД», ПП «Фараон», «Атланта» Інвестиційна Група (ТОВ), КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування», ТОВ «Група Компаній «Главстрой», ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал», ТОВ «СЛК «Укрліфт», ТОВ «ТД «Н'ю-Лайн», ТОВ «Телекомунікаційні технології», КП «ОМБТІ та РОН», ДП «ЧЕТЦ», ТОВ «Епіцентр К» «Гіпермаркет «Епіцентр К», ПП «Інвест-Трейдинг», ТОВ «Блас-Тек», ТОВ «Тирас», ТОВ «Зумер».

Між ТОВ «Житлопромбуд» та зазначеними вище підприємствами було укладено договори на виконання будівельно-монтажних робіт, договори підряду, договори про надання послуг, договори купівлі-продажу, договори постачання, договори на рекламно-інформаційне обслуговування (т.1 а.с.144-161, 167-171, 175-188, 224-233, т.2 а.с.15-23, 30-31, 35-36, 54, 59-64, 150-151, 171-250, т.3 а.с.1-4, 10-27, т.4 а.с.189-190, т.5 а.с.17-18, 146-158).

Позивач, на виконання вищезазначених договорів, здійснював оплату за поставлений товар та надані послуги відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень (т.5 а.с.86-145), видаткових та податкових накладних (т.1 а.с.62-90, 112-122, т.2 а.с.24-25, 32-34, 55-56, 148-149, т.3 а.с.47, т.4 а.с.102, 186-188, 191, т.5 а.с.15-16, 24-28, т.6 а.с.77-250, т.7 а.с.1-25), актами прийому-передачі та атами прийому виконаних робіт (т.1 а.с.24-61, 92-99, 126-143, 191-223, 236-250, т.2 а.с.1-5, 37-57, 65-147, 153-170, т.3 а.с.5-9, 33-39, 44-45, 48-162, 165-250, т.4 а.с.1-101, 103-185, 192-250, т.5 а.с.1-14, 20-23, 29-85).

Позивач включив до податкового кредиту звітного податкового періоду (рядок 17 декларації) суму податків по господарських операціях з своїми контрагентами за лютий 2011 року - 699739,00 грн., за квітень 2011 року - 810164,00 грн., за травень 2011 року - 515061,00 грн., за липень 2011 року - 882347,00 грн., за серпень 2011 року - 535044,00 грн., за вересень 2011 року - 1277363,00 грн., за жовтень 2011 року 603607,00 грн., за січень 2012 року 147638,00 грн., за лютий 2012 року - 138088,00 грн., за квітень 2012 року - 590188,00 грн., за травень 2012 року - 177952,00 грн., за червень 2012 року - 250053,00 грн., за липень 2012 року - 390016,00 грн. (т.5 а.с.164-249, т.6 а.с.2-13).

Відповідно до пп.196.1.1 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Як вбачається з додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (за період, що перевірявся) в розділі ІІ «Податковий кредит» позивач вказав операції з придбання послуг з будівництва, будівельних товарів.

Характер вказаних операцій підтверджується податковими накладними, договорами купівлі-продажу, договорами підряду та відповідними актами виконаних робіт (т.1-7 матеріалів справи).

Таким чином, ці операції дають право на формування податкового кредиту. Також відповідач не довів свою позицію щодо включення до податкового кредиту операцій з продажу інвестиційних сертифікатів з відповідним відображенням їх у податкових деклараціях.

Відповідачем не вказано на конкретних контрагентів, на конкретні договори, акти виконаних робіт та податкові накладні, які б підтверджували конкретні операції з продажу інвестиційних сертифікатів, які, на думку відповідача, позивач включив у податковий кредит.

В акті перевірки № 8059/22-2/32696339 від 28.12.2012 року, на підставі якого податковий орган виніс спірне рішення, відповідач вказує, що при проведенні перевірки використовував декларації з ПДВ з додатками, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні документи, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, договори, контракти (т.6 а.с.22). Однак, в цьому акті відсутні посилання на конкретних контрагентів, на конкретні договори, контракти, податкові накладні, операції за якими включені до податкового кредиту, як операції з продажу інвестиційних сертифікатів.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія приходить до висвовку, що відповідачем без достатніх підстав було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 7017260, 00 грн., а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26.02.2013 року № 0000122220 підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик