Постанова № 39267388, 10.06.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3126/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Гончарової І.А.

при секретарі судового засідання: Запорожцевої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом державного підприємства «Первомайськвугілля» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсною вимоги від 07 квітня 2014 року № Ю-8-2555-17 та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Первомайськвугілля» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (надалі - Первомайська ОДПІ) про визнання недійсною вимоги від 07 квітня 2014 року № Ю-8-2555-17 та зобов'язання відповідача відкликати зазначену вимогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 квітня 2014 року відповідачем надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 квітня 2014 року № Ю-8-2555-17 з єдиного внеску відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон України № 2464) відокремленому підрозділу шахта «Гірська» державного підприємства «Первмайськвугілля».

Згідно зазначеної вимоги про сплату боргу від 07 квітня 2014 року № Ю-8-2555-17 платнику єдиного внеску необхідно сплатити борг зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 12820432,73 грн.

На думку позивача, згідно аналізу норм Закону України № 2464 до складу суми, зазначеної у вимозі органу доходів та зборів повинна входити виключно недоїмка з єдиного внеску, а до складу суми, зазначеної у рішенні органу доходів і зборів повинні входити тільки фінансові санкції за несвоєчасну (неповну) сплату єдиного внеску.

Згідно із частиною 8 статті 9 Закону України № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно довідки про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відокремленого підрозділу шахта «Гірська» державного підприємства «Первмайськвугілля» за період з липня 2013 року по лютий 2014 включно сплачено єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та відображено у таблиці.

Резюмуючи, позивач наголошує, що згідно положень Закону України № 2464 законодавець не ототожнює поняття «недоїмка зі сплати єдиного внеску» та «штрафів і пені за прострочення сплати єдиного внеску», та не встановлено, що своєчасно несплачені фінансові санкції входять до складу недоїмки. Таким чином, на думку позивача включення нарахованих фінансових санкцій до оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки є необґрунтованим. Тим паче, що на адресу платника єдиного внеску від відповідач не находили рішення про застосування фінансових санкцій (пені та штрафів).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 91, 97). Заявою від 26 травня 2014 року № 01/918 позивач просить розглянути справу без участі його представника (арк. справи 93).

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення від 28 травня 2014 року № 1933/12-10-10-010/132, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі (арк. справи 85-86). Клопотанням від 29 травня 2014 року б/н відповідач просить розглянути справу за відсутності його представника (арк. справи 88).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.

Первомайською ОДПІ 07 квітня 2014 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 квітня 2014 року № Ю-8-2555-17 на суму 12820432,73 грн. щодо ДП «Первомайськвугілля».

Первомайська ОДПІ діяла в межах Закону України від 04 липня 2013 року № 406-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» - функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на Міністерство доходів і зборів України, та відповідно внесено зміни до Закону України № 2464. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України № 2464.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України № 2464 позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 6 Закону України № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із частиною 8 статті 9 Закону України № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строк, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно вимог статті 25 Закону України № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно із пунктом 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (надалі - Інструкція № 21-5) вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, зазначає відповідач, Первомайською ОДПІ сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 квітня 2014 року № Ю-8-2555-17 на суму 12820432,73 грн., який визначений на підставі картки особового рахунку станом на 31 березня 2014 року.

Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абзац 2 частини 2 статті 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Згідно другого абзацу пункту 3 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відокремлений підрозділ шахта «Гірська» державного підприємства «Первіомайськвугілля» зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області як платник страхових внесків, про що свідчить повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 31 січня 2011 року № 1310/03-25 (арк. справи 9) та з огляду на положення Закону України № 2464 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок не входить до системи оподаткування (частина 2 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 4 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Абзацом п'ятим частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Частиною 12 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до пунктів 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом, та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до вимог Закону України № 2464 відокремлений підрозділ шахта «Гірська» державного підприємства «Первіомайськвугілля» повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Статтею 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», серед іншого встановлено:

- рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами;

- у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею;

- суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів;

- орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;

- платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею;

- у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку;

- порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

- вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом;

- на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу;

- орган доходів і зборів має право застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції;

- про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску;

- суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів , відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення;

- суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску;

- суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки;

- строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України 09 вересня 2013 року № 455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (надалі - Інструкція № 455), визначено процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Пунктом 6.3 Інструкції № 455 визначено, що органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Згідно із вимогами пункту 6.4 Інструкції № 455 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6.

Пунктом 6.5 Інструкції № 455 визначено, що протягом десяти календарних днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Згідно із вимогами пункту 6.6 Інструкції № 455 у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із вимогами пункту 6.7 Інструкції № 455 вимога про сплату боргу, серед іншого, вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом), при цьому вимога вважається відкликаною у день набрання судовим рішенням законної сили.

В ході судового розгляду судом встановлено, що Первомайською ОДПІ відповідно до вимог статті 25 Закону України № 2464 та на підставі картки особового рахунку платника сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 квітня 2014 року № Ю-2555-17 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно якої заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування обліковується за відокремленим підприємством шахта «Гірська» державного підприємства «Первомайськвугілля» станом на 31 березня 2014 року в сумі 12820432,73 грн., до якої увійшла недоїмка - 9470346,18 грн., шраф - 2208421,60 грн. та пеня - 1141664,95 грн., яка отримана останнім 17 квітня 2014 року за вхідним № 05/239, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції (арк. справи 13).

У період з 29 липня 2013 року по 01 квітня 2014 року позивачем сплачено на рахунки відповідача єдиний соціальний внесок у повному обсязі, у тому числі: 1) в рахунок зобов'язань за липень 2013 року усього у розмірі 5671674,08 грн., за серпень 2013 року усього у розмірі 5383156,29 грн., за вересень 2013 року усього у розмірі 5136592,89 грн., за жовтень 2013 року усього у розмірі 5446905,23 грн., за листопад 2013 року усього у розмірі 5262999,21 грн., за грудень 2013 року усього у розмірі 5301863,14 грн., за січень 2014 року усього у розмірі 5280349,24 грн., за лютий 2014 року усього у розмірі 5280349,24 грн., про що свідчать платіжні доручення та довідка про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування по ВП шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» за 2013-2014 роки (арк. справи 14-67, 68).

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а частиною 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На дату судового розгляду з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення вимог визначених статтею 71 КАС України не надано жодних доказів щодо наявності у позивача станом на 31 березня 2014 року боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 12820432,73 грн. Тобто, доказів, які б свідчили про наявність боргу, зокрема, актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників, на підставі яких відповідачем сформована оскаржувана вимога суду не надано, як, і доказів які спростовують позовні вимоги позивача.

З огляду на викладене, контролюючий орган як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частині скасування вимогу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 07 квітня 2014 року № Ю-8-2555-17 про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 12820432,73 грн.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати вимогу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 07 квітня 2014 року № Ю-8-2555-17 про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 12820432,73 грн., з яких, у тому числі, 9470346,18 грн. - недоїмка, 2208421,60 грн. - штраф, 1141664,95 грн. - пеня.

Позовні вимоги щодо зобов'язання Первомайської ОДПІ відкликати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 квітня 2014 року № Ю-2555-17, судом відхиляються, оскільки згідно пункту 6.7 Інструкції № 455 вимога контролюючого органу про сплату боргу у разі скасування судовим рішенням вважається відкликаною у день набрання рішенням законної сили, і додаткового підтвердження судовим рішенням не потребує.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищезазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Первомайськвугілля» підлягає стягненню судовий збір в сумі 414,12 грн. відповідно до задоволених вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 червня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства «Первомайськвугілля» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсною вимоги від 07 квітня 2014 року № Ю-8-2555-17 та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 07 квітня 2014 року № Ю-8-2555-17 про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 12820432,73 грн., з яких, у тому числі, 9470346,18 грн. - недоїмка, 2208421,60 грн. - штраф, 1141664,95 грн. - пеня.

В решті позовних відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Первомайськвугілля» (ідентифікаційний код 32320594, місцезнаходження: 93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Куйбишева, буд. 18-а) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 414,12 грн. (чотириста чотирнадцять гривень дванадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 16 червня 2014 року.

Суддя І.А. Гончарова