Постанова № 39267217, 19.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 р. Справа № 805/5495/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Волгіної Н.П., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Димитрові Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Димитрові Донецької області неправомірними;

- стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Димитрові Донецької області суму адресної допомоги за грудень 2012 року в розмірі 131 937,03 грн, мотивуючи свої вимоги наступним.

Статтею 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) передбачено, що громадяни України мають право забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальниката в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ (далі - Закон № 1105) передбачено, що страхування від нещасного випадку здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” встановлено, що щомісячна державна адресна допомога здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” з метою здійснення заходів щодо соціального захисту громадян та підтримки їх купівельної спроможності установлено непрацюючим пенсіонерам підвищення до пенсії, щомісячного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, та інвалідам з 1 квітня 2009 року в розмірі 7,50 грн, з 1 липня 2009 року -14,20 грн, з 1 жовтня 2009 року - 28,40 грн.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області нарахована та виплачена пенсіонерам щомісячна державна адресна допомога та підвищення до пенсії.

Відповідно до п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, управлінням ПФУ в м. Димитрові на підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові здіснено звірку витрат по особових справах потерпілих, про що складений Акт щомісячної звірки.

Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві були пред’явлені суми до відшкодування пенсійних виплат по державній адресній допомозі за період 1 грудня 2012 року – 31 грудня 2012 року на загальну суму 131 937,03 грн, але відповідаечм ці суми не були прийняті до відшкодування.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22 лютого 2001 року № 2272-111 передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов’язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку, спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований; при цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, право Пенсійного фонду України на відшкодування понесених витрат виникає після призначення і виплати пенсій, які через ст. 25 Закону № 1105 повинні здійснюватись Фондом за рахунок своїх коштів, відповідно, Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві зобов’язаний відшкодовувати шкоду в розмірах, визначених органами ПФУ, а так як пенсії виплачувались з коштів Пенсійного фонду, то відшкодування повинно бути проведено на користь ПФУ(а.с. 2-5).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року причини пропуску строку звернення позивача до суду із даним позовом визнано поважними.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові повідомлено судом належним чином. Причини неявки представника позивача суду не повідомлені.

Представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Димитрові в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи відділення повідомлено судом належним чином. Причини неявки представника відповідача суду не повідомлені.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має, представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі – Закон № 1058-IV) на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 1.1 розділу 1 “Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 1-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 208/14899, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підвідомчі та підзвітні Фонду.

Таким чином, позивач у справі є органом владних повноважень, який виконує у даних правовідносинах владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страху-вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі – Закон № 1105-ХІV) виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Стаття 81 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Аналогічні норми закріплено і в Законі України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-ІV).

Позивачем за грудень 2012 року нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та направлені на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Димитрові Донецької області акт щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с. 7).

Згідно списків осіб, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які не прийняті до заліку Фондом за грудень 2012 року, розбіжності в сумі 131937,03 грн виникли в результаті непогодження відповідачем управлінню Пенсійного фонду України адресної допомоги за грудень 2012 року (а.с. 7-14).

Не погодившись із рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про “Недержавне пенсійне забезпечення”, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Із набранням чинності Закону № 1105-ХІV обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від роботодавця, ПФУ та Фонду соціального страхування України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105-ХІV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Статтею 21 Закону № 1105-XIV передбачені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, серед яких відсутні державна адресна допомога та витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” від 26 березня 2008 року № 265 (далі - Постанова № 265) у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім’ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів; у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Пунктом 4 Постанови № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2010 рік” від 21 липня 2010 р. № 626 (далі – Постанова № 626), затверджений бюджет пенсійного фонду із зазначенням певної суми надходжень від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Зазначена сума не визначалась з урахуванням Постанови № 265.

Постановою № 626 визначена певна сума державних дотацій на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджено “Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання” (далі - Порядок № 5-4/4).

Згідно з п. 4 Порядку № 5-4/4, відшкодуванню піддягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та інших нормативно - правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію, допомога на поховання сім'ї потерпілого або особи, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Жодним нормативно-правовим актом взагалі не передбачено обов’язку відповідача відшкодовувати позивачу витрати на виплату державної адресної допомоги.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів, та враховуючи, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи профе-сійного захворювання, Фонд не має нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення сум щомісячної державної адресної допомоги з відповідача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20 лютого 2012 року за результатами адміністративної справи № 21-462а11 з одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог позивача та необхідність відмовити у задоволенні його адміністративного позову.

Керуючись ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Димитрові Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.