Постанова № 39267200, 05.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 р. Справа № 805/4012/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Селидівського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення витрат

Селидівський міський центр зайнятості звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних із навчанням в сумі 1034,84 грн. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач на підставі умов укладеного договору був направлений на підвищення кваліфікації до Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського. Втім, наказом від 20 травня 2013 року відповідача було відраховано з навчання без видачі свідоцтва у зв'язку із неявкою на захист випускних робіт. Зауважуючи на тому, що припинення відповідачем підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати в сумі 1034,84 грн.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, 2 червня 2014 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника центру зайнятості.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2013 року ОСОБА_1 (надалі - відповідач) згідно із наказом Селидівського міського центру зайнятості надано статус безробітного.

12 квітня 2013 року відповідачем до центру зайнятості надано заяву з проханням направити на курси до Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського за спеціальністю "Фахівець з ефективності підприємництва", у зв'язку з чим між відповідачем та Селидівським міським центром зайнятості укладено договір №053513041200002 щодо направлення його на навчання (т.1 арк. справи 4).

Відповідно до положень підпункту 2.1.1 пункту 2 Договору громадянин зобов'язаний приступити у визначені службою зайнятості строки до занять, пройти повний курс навчання, оволодіти професійними знаннями та навиками, передбаченими навчальними планами та програмами, скласти кваліфікаційні (випускні) іспити чи інші форми контролю знань. Підпунктами 2.1.2 та 2.1.3 пункту 2 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний виконувати правила внутрішнього розпорядку навчального закладу, з'явитися до центру зайнятості на наступний день після закінчення або припинення навчання.

Згідно з пунктом 3.1.2.договору у разі припинення навчання без поважних причин з громадянина стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад та витрат на проживання.

Відповідно до корінця про направлення ОСОБА_1 на підставі наказу від 17 травня 2013 року зараховано до складу навчальної групи (арк. справи 6).

З матеріалів справи вбачається, що наказом ректора Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського від 20 травня 2013 року № 627 відповідача відраховано з навчання без видачі свідоцтва у зв'язку і неявкою на захист випускних робіт (т. 1 арк.. справи 8).

28 лютого 2014 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію щодо погашення суми витрат на професійне навчання у розмірі 1 034,84 грн. Зазначену претензію відповідач отримав 10 березня 2014 року, втім будь-яких дій спрямованих на погашення боргу не здійснив.

Згідно статті 17 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі Закон № 5067) формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості населення є центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики. З метою реалізації державної політики зайнятості Кабінет Міністрів України розробляє і затверджує основні напрями реалізації державної політики у сфері зайнятості населення на середньостроковий період, у яких визначаються шляхи та способи розв'язання проблем зайнятості населення і передбачаються заходи з консолідації зусиль усіх сторін соціального діалогу, спрямованих на регулювання процесів, що відбуваються на ринку праці, для підвищення рівня зайнятості населення.

Статтею 22 Закону № 5067 визначені основні завдання та функції державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: сприяння громадянам у підборі підходящої роботи, надання роботодавцям послуг з добору працівників, організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці, проведення професійної орієнтації населення, здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють:

- управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- управління майном, ведуть облік осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, та наданих їм послуг;

- здійснюють реєстрацію безробітних, ведуть облік наданих їм послуг;

- організовують професійне навчання зареєстрованих безробітних;

- організовують роботу з підтвердження професійної кваліфікації за результатами неформального професійного навчання за робітничими професіями;

- проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Відповідно до статті 45 Закону № 5067 у разі припинення професійного навчання за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, без поважних причин та/або невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (наявність поважних причин підтверджується відповідними документами) реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється.

Відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 11 серпня 2013 року № 1533 (надалі за текстом Закон № 1533) сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Відповідно до статті 31 Закону № 1533 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі відрахування із навчального закладу.

Статтею 39 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено припинення відповідачем навчання з підстав невиконання ним обов'язків, що є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг. Згідно листа Донецького обласного центру зайнятості сума витрат на професійне навчання безробітного ОСОБА_1 складає 1 034,84 грн.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення» та керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Селидівського міського центру зайнятості до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 1 034,84 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Селидівського міського центру зайнятості витрати, пов'язані із організацією навчання в сумі 1034,84 грн. (одна тисяч тридцять чотири гривні 84 копійки) на р/р 37175301901001 ГУ ДКСУ в Донецькій області , МФО 834016, ЄДРПОУ 03491004, одержувач Донецький обласний центр зайнятості.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 5 червня 2014 року.

Суддя Михайлик А.С.