Ухвала суду № 39267052, 26.05.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №683/2773/13-ц

Провадження №22-ц/792/1024/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року м.Хмельницький

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.,

суддів: Кізюн О.Ю.,

Переверзєвої Н.І.

при секретарі: Вінярській А.А.

з участю: представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц/792/1024/14 за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 березня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія ,

В С Т А Н О В И Л А :

рішенням Старокостянтинівського районного суду від 04 березня 2014 року позовні вимоги позивача задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 14 липня 2006 року, яка виникла станом на 31 серпня 2013 року в сумі 18 722,31 гривень, з яких: неповернутий кредит в сумі 1 020,26 гривень, відсотки за користування кредитом - 16 334,33 гривень, штрафні санкції в фіксованій частині - 500 гривень, штрафні санкції у відсотках від суми позики - 867,72 гривень, а також судовий збір в сумі 229,40 гривень.

ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 04 березня 2014 року.

Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи,

порушення судом норм матеріального та процесуального права - ч. 1 ст. 261, ч. 3 ст. 264, ст. 266, ст. 1048, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, п. 3, ч. 1 ст. 215 ЦПК України.

Зокрема, під час вирішення спору судом першої інстанції не враховано, що по

_______________

Головуючий в першій інстанції - Цішковський В.А. Категорія № 19,27

Доповідач - Харчук В.М.

спірних правовідносинах закінчився строк позовної давності, про застосування якого сторона відповідача заявляла. При цьому суд неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності.

Судом не ураховано, що у позивача право на звернення до суду виникло ще 30.11.2006 року після першого прострочення повернення чергової частини кредиту.

Після цієї дати відповідач ще сплачував частину кредиту до 03.04.2008 року. Тому саме з цієї дати слід обраховувати початок перебігу строку позовної давності.

Судом також не враховано, що позивачем зазначено в розрахунку останній строк повернення кредиту 29.08.2011 року в сумі 54,08 гривень.

В заяві ж відповідача до банку про надання кредиту зазначено кінцевий строк дії кредитного карткового кредитного договору - лютий 2008 року.

Тому висновки суду першої інстанції про те, що кінцевий трирічний строк звернення з позовом до суду з вимогами про повернення суми 1020,26 гривень наступає 30.09.2011 року є помилковим.

Цей висновок суперечить висновку цього ж суду про те, що кінцевий термін повернення кредиту є 29 лютого 2008 року.

Судом також не умотивовано висновки про відхилення дослідженого доказу у справі - Умов і правил надання банківських послуг, які діяли на час надання кредиту, надані відповідачем. Судом взяті до уваги інші умови та правила, надані банком на час звернення до суду.

Надані позивачем умови та правила не підписані відповідачем і він з ними не знайомився.

Надана ним редакція умов та правил під час оформлення кредитної картки 14.07.2006 року містить іншу редакцію пункту 9.12, яка визначала, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання і може бути продовжений на той же строк і на тих же умовах по заявці клієнта. Такої заявки відповідач не подавав.

Надані позивачем правила містять іншу редакцію п. 9.12 Умов та правил про те, що договір діє протягом 12 місяців, а якщо жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення договору, то він автоматично пролонговується на такий же строк.

Судом безпідставно ототожнено поняття строк дії договору та строк дії кредиту.

Відповідно до змісту досліджених доказів сторонами обумовлювалось надання банківських послуг лише щодо карткового рахунку. Інші банківські послуги відповідачем банку не замовлялись і йому не надавались.

А тому, суду слід було виходити з того, що строк дії договору не повинен був перевищувати строк надання банківських послуг, тобто до 29 лютого 2008 року.

Суду слід було застосувати строк позовної давності, який закінчився 28 лютого 2011 року.

Тому апелянт просить скасувати рішення Старокостянтинівського районного суду від 04 березня 2014 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у справі ПАТ КБ «Приватбанк» рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував.

Діючи в межах та на підставі заявлених позовних вимог та поданої позовної

заяви із застосуванням принципу диспозитивності судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, ст.ст. 58, 59, 60, 64, 138, 213, 214, 308 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах та на підставах заявленого позову та на підставі наданих сторонами на його підтвердження чи заперечення належних і допустимих доказів..

Кожна сторона належними та допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зокрема, в розмінні процесуального закону не являються письмовими доказами незасвідчені у встановленому порядку ксерокопії документів.

Судове рішення повинне бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст.203, 215, 253, 256, 257, 258, ч. 1 ст. 261, ч.ч. 2, 3, 4 та 5 ст. 267, ст.ст. 509, 525-526, 536, 546, 549, 611, 614, 617, 1046, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України за договором кредиту банк надає позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов"язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити обумовлені проценти за користування ним.

Зобов"язання повинні грунтуватись на засадах добросовісності та розумності.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов"язань не допускається.

За користування чужими коштами позичальником сплачуються проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Одним із видів забезпечення виконання зобов"язань є неустойка (штраф, пеня). У разі порушення зобов"язань настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник несе таку відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Особа, яка порушила зобов"язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку чи непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов"язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, яку він повинен повернути частинами, то він зобов»язаний сплатити грошову суму, а позикодавець набуває права вимагати повернення всієї суми боргу достроково та сплати процентів за користування коштами.

Ці норми матеріального права регулюють також правовідносини за договором кредитного карткового рахунку.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для вимог щодо стягнення неустойки встановлена скорочена спеціальна позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається і починається перебіг заново у випадку вчинення боржником дій по виконанню зобов»язання і після збігу строку позовної давності.

Заява про захист порушеного цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що 14 липня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір без номера шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 10 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

Умовами та правилами відкриття кредитного карткового рахунку (п.9.12) банку, які являються невід»ємною частиною кредитного договору, передбачалось, що строк дії договору становить 12 місяців, але договір пролонговується знову ж на такий же строк, якщо жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору.

Відповідно до розрахунку банку заборгованість по кредитному картковому рахунку станом на 31.08.2013 року становить 43 431,57 гривень, з яких 8 882,876 гривень заборгованість за кредитом, 32 004,34 гривень заборгованість по відсотках, 500 гривень штраф (фіксована частина), 2044,36 гривень штраф (процентна складова).

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд також відповідно до заяви відповідача про застосування строку позовної давності відмовив у стягненні заборгованості за кредитним договором, яка виникла поза межами трирічного строку позовної давності, що передував даті звернення позивача до суду з відповідним позовом, тобто до 13.09.2013 року.

Суд першої інстанції стягнув в межах строку позовної давності за період дії кредитного договору з 30.09.2010 року по 31.08.2013 року (дата, на яку здійснено розрахунок позивачем) заборгованість в загальній сумі 18 722,31 гривень, з яких неповернутий кредит (тіло кредиту) складає 1 020,26 гривень, відсотки за користування кредитом складають 16 334,33 гривень, штрафні санкції (фіксована частина) складають 500 гривень, штрафні санкції у відсотках складають 8657,72 гривень.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам, підтверджуються належними доказами і відповідають приписам норм матеріального та процесуального права.

Судом правильно встановлено, що 14 липня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір без номера, відповідно до умов якого банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 10 000 гривень шляхом встановлення кредитного ліміту на зазначену суму на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% річних на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (12 місяців).

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання карткового кредиту, прийнятих банком на час укладення кредитного договору строк дії договору становить 12 місяців та після закінчення яких пролонговується на такий же строк, якщо жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору.

ОСОБА_2 скористався кредитом шляхом отримання коштів з кредитної картки, однак, своїх зобов»язань за кредитом перед банком не виконав і станом на 31 серпня 2013 року допустив заборгованість перед банком на суму 43 431,57 гривень, з яких 8 882,87 гривень - заборгованість по кредиту, 32 004,34 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом, 500 гривень штраф (фіксована частина), 2 044,36 гривень - штраф (процентна складова).

Після 12 місяців користування кредитом ОСОБА_2 не повідомив банк про припинення дії договору відповідно до п. 9.12 і продовжував користуватись кредитом. Тому дія договору не припинена.

Однак, частина заборгованості по тілу кредиту, відсотках та штрафних санкціях у відсотках нарахована за період до 30.09.2010 року поза межами трирічного строку позовної давності для основних вимог та однорічного строку позовної давності для штрафу.

Станом на 31 серпня 2013 року (дату розрахунку заборгованості банком) заборгованість в межах строку позовної давності з 30.09.2010 року по 31.08.2013 року складає по тілу кредиту - 1 020,26 гривень , відсотках - 16 334,33 гривень, штраф фіксована частина - 500 гривень, штраф процентна складова - 867,72 гривень.

Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими належними і допустимими доказами: розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с.4-5), засвідченими копіями заяви ОСОБА_2 про надання кредиту на картковий кредитний рахунок з підписом про ознайомлення позичальника з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку (а.с.6), Умовами і Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», п.п.3.13, 3.1.3 та 9.12 яких передбачено, що якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, то вклад вважається автоматично продовженим ще на такий же строк. Такий строк продовжується неодноразово без явки Клієнта до банку.

Сам договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, то він автоматично пролонговується на такий же строк.

Пунктом 5.7 Умов та Правил також передбачено право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов»язань позичальником в цілому чи в частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов»язань за картковим кредитним рахунком.

Ці письмові докази відповідачем та апелянтом у встановленому порядку не спростовані.

Судова колегія не бере до уваги доводів апеляційної скарги апелянта в тій частині, що банком пропущено строк позовної давності по всіх зобов»язаннях, так як останні дії по картковому рахунку він вчиняв ще 03 квітня 2008 року, строк дії картки закінчився 28 лютого 2008 року, а тому строк позовної давності закінчився ще 28 лютого 2011 року.

Ці доводи апеляційної скарги апелянта суперечать встановленим обставинам і доказами, які їх підтверджують (Умовам та Правилам надання банківських послуг, розрахунку заборгованості).

Зокрема, доводи апелянта з посиланням на п. 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг, копію яких надав відповідач (а.с.39-42) не ґрунтуються на допустимих доказах.

Ксерокопія Умов та Правил, на які посилається апелянт, засвідчена його підписом і не засвідчена у встановленому порядку банком чи судом з дослідженням оригіналу цих Умов та Правил. Ця копія Умов та Правил в розумінні процесуального закону не являється допустимими доказами, так як їх копія не засвічена у встановленому Законом порядку.

Пункт 9.12 Умов та Правил, які надані ПАТ КБ «Приватбанк», копія яких засвідчена у встановленому законом порядку і долучена до матеріалів справи, містять саме те формулювання пункту, на підставі якого суд дійшов до висновку, що правовідносини сторін по картковому кредитному рахунку щорічно пролонговувались сторонами.

Із наданої суду виписки по картковому кредитному рахунку ОСОБА_2 (а.с.110-117) вбачається, що ОСОБА_2 здійснював операції по картковому рахунку і після 03.04.2008 року. Так 27.09.2009 року по рахунку позичальником проведено операцію по поверненню коштів в сумі 500 гривень. Ці обставини відповідачем допустимими доказами також не спростовані.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем позовні вимоги до суду подані 13 вересня 2013 року (а.с.2).

Відповідач ОСОБА_2 просив застосувати строки позовної давності (а.с.38).

Тому суд першої інстанції обґрунтовано до кожного платежу застосував строк позовної давності і в межах цього строку позовні вимоги банку задовольнив частково.

Не заслуговують на увагу суду й інші доводи апеляційної скарги апелянта, так як вони не грунтуються на нормах права та не підтверджуються доказами.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, досліджено докази, які їх підтверджують, ухвалено законне та обгрунтоване судове рішення, підстави до скасування якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником відхилити, рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.М.Харчук