Ухвала суду № 39265358, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19336/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Самсоновій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005382220 від 20.11.2013, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вказав на відсутність підтвердження здійснення фактичних господарських операцій.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з питань правильності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Вортекс Транс» за період жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень, травень, червень 2013 року. Результати перевірки оформлені актом від 30.10.2013 р. № 1080/26-53-22-01-21-31059253.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 р. в сумі 6 529,00 грн.; - пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 176 227,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. в сумі 15 753,00 грн., за листопад 2012 р. в сумі 22 854,00 грн., за грудень 2012 р. в сумі 15 025,00 грн., за січень 2013 р. в сумі 31 749,00 грн., за лютий 2013 р. в сумі 26487,00 грн., за квітень 2013 р. в сумі 12 509,00 грн., за травень 2013 р. в сумі 16 580,00 грн., за червень 2013 р. в сумі 35 270,00 грн.

За наслідками розгляду заперечення, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь (висновок) на заперечення від 15.11.2013 р. № 10102/10/26-53-22-05-10, якою повідомлено, що за результатами розгляду заперечень ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві висновки акту позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2013 р. № 1080/26-53-22-01-21-31059253 вважає викласти в наступній редакції.

Перевіркою встановлено наступні порушення: «пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 171 968,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. в сумі 15 753,00 грн., за листопад 2012 р. в сумі 18 594,00 грн., за грудень 2012 р. в сумі 15 025,00 грн., за січень 2013 р. в сумі 31 749,00 грн., за лютий 2013 р. в сумі 26488,00 грн., за квітень 2013 р. в сумі 12 509,00 грн., за травень 2013 р. в сумі 16 580,00 грн., за червень 2013 р. в сумі 35 270,00 грн.»

20 листопада 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005382220 яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 214 960,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 171 968,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 42 992,00 грн.

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням - рішенням, Дочірнє підприємство «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулося до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вказав на відсутність підтвердження господарської операції.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та ТОВ «Вортекс Транс» було укладено договір поставки № 9/09 від 10.01.2012 р., відповідно до якого, Постачальник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові автомобільні деталі та приладдя до автотранспортних засобів, зазначених у Переліку автотранспортних засобів, що є Додатком № 1 до договору, а Замовник зобов'язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його вартість.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: перелік автотранспортних засобів ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», перелік осіб постачальника, уповноважених приймати замовлення від замовника, специфікації №1-№13.

Також, між ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та ТОВ «Вортекс Транс» укладено договір про надання послуг № 49/09 від 05.10.2012 р., відповідно до якого, виконавець зобов'язується у відповідності до умов даного договору надати послуги з технічного обслуговування та/або ремонту пасажирських автомобілів, зазначених у переліку автотранспортних засобів, що є додатком № 1 до договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано наступні документи: перелік транспортних засобів ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України (додаток № 1 до договору), протокол узгодженої договірної ціни, перелік осіб виконавця, уповноваженого приймати автотранспортні засоби замовника для технічного обслуговування та/або ремонту, перелік осіб замовника, уповноважених здавати автотранспортні засоби виконавця для обслуговування та/або ремонту та приймання автотранспортних засобів від виконавця.

Крім того, між ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та ТОВ «Вортекс Транс» укладено договір поставки № 18/09 від 16.04.2013 р. відповідно до якого, постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові частини та приладдя до автотранспортних засобів, а замовник зобов'язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його вартість.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано суду наступні документи: специфікацію (додаток № 1 до договору № 18/09 від 16.04.2013 р.), специфікацію №1 - №4, перелік осіб виконавця, уповноваженого приймати автотранспортні засоби замовника для технічного обслуговування та/або ремонту, перелік осіб замовника, уповноважених здавати автотранспортні засоби виконавця для обслуговування та/або ремонту та приймання автотранспортних засобів від виконавця.

Між ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та ТОВ «Вортекс Транс» укладено договір про надання послуг № 27/09 від 31.05.2013 р., відповідно до якого, виконавець зобов'язується у відповідності до умов даного договору надати послуги з технічного обслуговування та/або ремонту пасажирських автомобілів, зазначених у переліку автотранспортних засобів, що є додатком № 1 до договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

На підтвердження виконання договору позивачем надано наступні документи: перелік транспортних засобів ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», протокол узгодження договірної ціни, перелік осіб виконавця, уповноваженого приймати автотранспортні засоби замовника для технічного обслуговування та/або ремонту, перелік осіб замовника, уповноважених здавати автотранспортні засоби виконавця для обслуговування та/або ремонту та приймання автотранспортних засобів від виконавця.

На підтвердження відображення податкових зобов'язань за укладеними договорами, позивачем надано Витяги з Єдиного державного реєстру податкових накладних: № 9093519, № 13135016, № 11104239, № 12093718, № 13144247, № 15140343, № 14095602, № 12113350.

Разом з тим, податковим органом було зроблено висновок щодо відсутності реального характеру укладених угод між позивачем та його контрагентом з огляду на акти ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві: від 15.07.2013 р. № 1078/22-509/33943901 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Вортекс Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «КОМПАНІЯ ЕЙ СІ ЕН» за період з 01.10.2012 по 31.10.2012»; від 02.08.2013 № 1145/26-57-22-03-07/33943901 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вортекс Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013»; від 31.07.2013 № 1127/22.2.09/33943901 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вортекс Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2013 по 30.04.2013»; від 21.08.2013 1239/26-57-22-01-07/33943901 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вортекс Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013 по 30.06.2013».

Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності встановлено, що у ТОВ «Вортекс Транс» відсутні необхідні для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; неможливість реального здійснення контрагентами платниками господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу, що господарські операції за період жовтень, листопад - грудень 2012 р., січень - червень 2013 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не надано доказів, які б свідчили про виконання робіт (надання послуг), придбання товарів та їх передачу, зокрема: актів приймання-передачі виконаних робіт, придбаних товарів, видаткових накладних; доказів, які б свідчили про якість товару та відповідність його технічним, санітарним, гігієнічним та іншим нормам, стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України для таких товарів, зокрема: сертифікатів якості та інших документів; доказів поставки товарів, зокрема: товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, видаткових накладних, податкових накладних; доказів, які б свідчили про розрахунки між сторонами, зокрема: платіжних доручень, рахунків-фактур, банківських виписок; доказів, які б свідчили про передачу автомобільних засобів на відповідальне зберігання виконавцю, зокрема: актів про передачу на відповідальне зберігання та повернення їх замовнику, підписані відповідальними на це особами, нарядів-замовлень на надання послуг з обслуговування транспортних засобів, супровідної документації.

Також не надано доказів, які б свідчили, що транспортні засоби, які передавалися на обслуговування відповідачу перебувають у власності або користуванні позивача, інформацію про ціни на придбані товари, складові частини ДТЗ, інших документів, які б підтверджували перелік наданих виконавцем послуг у відповідності до умов договорів про надання послуг № 27/09 від 31.05.2013 р., № 49/09 від 05.10.2012 р., актів передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту та іншої документації у відповідності до положень Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 р. N 792, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2003 р. за N 122/7443, якими позивач керувався при укладенні договорів про надання послуг № 27/09 від 31.05.2013 р., № 49/09 від 05.10.2012 р.

Виконання таких договорів вимагало від виконавця наявності відповідних основних фондів, складських приміщень (місця стоянки для автотранспортних засобів), спеціального устаткування, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, виконання робіт з ремонту та перевезення.

В той же час, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів під час розгляду справи, що у контрагента позивача наявні трудові ресурси, необхідне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Отже, надані позивачем документи: договори, реєстри виданих податкових накладних не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне виконання умов договорів: № 9/09 від 10.01.2012 р., № 49/09 від 05.10.2012 р., № 27/09 від 31.05.2013 р., № 18/09 від 16.04.2013 р., інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, колегія суддів приходить до висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Вортекс Транс».

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг (товарів) та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Крім того, підприємством здійснювались операції, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту, для несплати податку на додану вартість, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки було встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.