Рішення № 39264436, 04.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/16703-2012 04.06.14За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 7904,85 грн.

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Судді: Шкурдова Л.М.

Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача - Ретерук Н.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися;

від третьої особи - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 9160,38 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Станік С.Р.) від 14.05.2013 у справі №5011-47/16703-2012 в задоволенні позову було відмовлено, і постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 вказане рішення господарського суду було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2014 рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-47/16703-2012 булі скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У господарському суді міста Києва вказана справа згідно повторного автоматизованого розподілу надійшла на новий розгляд до судді Сташківа Р.Б. та ухвалою від 18.02.2014 була прийнята ним до провадження і призначена до розгляду.

Ухвалою суду від 09.04.2014 було призначено колегіальний розгляд справи № 5011-47/16703-2012, та відповідно до останнього розпорядження Заступника голови господарського суду міста Києва від 04.06.2014, справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Сташків Р.Б., судді Шкурдова Л.М. та Отрош І.М.

Крім того, ухвалою від 09.04.2014 судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1.

Так, заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

У судовому засіданні 04.06.2014 Позивачем було подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, та він просить стягнути 7904,85 грн., з огляду на подані суду раніше документи та пояснення від 03.06.2014.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду, а відтак, у відповідності до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі.

Відповідачем під час первісного розгляду справи подавався відзив на позов, у якому він проти заявлених вимог заперечував, оскільки у матеріалах справи відсутній звіт оцінювача по встановленню розміру матеріального збитку, та крім того у протоколі огляду транспортного засобу містяться відомості про пошкодження застрахованого Позивачем автомобіля, не пов'язані з ДТП, і тому неврахування Позивачем коефіцієнту фізичного зносу є протиправним.

Також Відповідач зазначав про відсутність у справі доказів набрання чинності договором страхування, за яким Позивачем була здійснена страхова виплата, оскільки в матеріалах справи відсутні докази внесення страхового платежу за цим договором, після чого він набирає законної сили.

Третя особа-2 письмових заперечень проти позову не подала.

В судові засідання представники Відповідача та Третьої особи під час нового розгляду справи не з'явилися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача та Третьої особи про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, та на адресу Третьої особи згідно наявних у справі відомостей, та були отримані ними, що вбачається зі зворотних повідомлень про вручення поштових відправлень.

Отже Відповідач та Третя особа, як учасники судового процесу не були позбавлені права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) забезпечити за необхідності участь у судових засіданнях своїх повноважних представників.

Неможливість направлення Відповідачем та Третьою особою повноважних представників та неможливість розгляду справи без участі їх представників підлягає доведенню Відповідачем та Третьою особою, як учасниками судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін та третіх осіб у судові засідання обов'язковою не визнавалась, а отже направлення представників було правом, а не обов'язком Відповідача та Третьої особи, та останніми не обґрунтовано підстав необхідності прийняття їх представниками особистої участі в судових засіданнях.

Крім того, Відповідач та Третя особа не були позбавлені права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати відзив та письмові пояснення на позов в письмовому вигляді через канцелярію суду, оскільки, як зазначалось вище, про призначення судових засідань ним було відомо заздалегідь, з часу отримання відповідних ухвал.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи, призначеного на 04.06.2014, до суду не надходило, та судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2011 по вул. Кірова - пр. Ленінський, в м. Донецьку була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «ДАФ», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, з автомобілем «Деу», д.р.н. НОМЕР_3, яким керувала ОСОБА_5

Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ДАФ», д.р.н. НОМЕР_2, не переконався з безпеці зміни напрямку руху внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Деу», д.р.н. НОМЕР_3, чим порушив пункт 10.1 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Деу», д.р.н. НОМЕР_3 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_5 на праві власності, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 06.12.2010 (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є Райффайзен Банк Аваль.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, згідно ремонтної калькуляції по Застрахованому автомобілю, складеній в системі Audatex на суму 9390,38 грн., Позивачем було складено Страховий акт № 9111002115, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 9160,38 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 30187 від 28.11.2011.

При цьому судом відхиляються заперечення Відповідача, що Договір добровільного страхування не набрав чинності в зв'язку з не внесенням страхового платежу, оскільки у матеріалах справи (том І, а.с. 169-170) містяться належні докази його сплати.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «ДАФ», д.р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_1, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Кіровського районного суду міста Донецька від 06.10.2011 у справі № 3-2354-11.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як особи, яка експлуатує автомобіль «ДАФ», д.р.н. НОМЕР_2, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АА/3646099 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (том ІІ, а.с. 23). Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 500 грн.

При цьому судом встановлено наявність описки в імені страхувальника, який був винним у ДТП, так у постанові Кіровського районного суду міста Донецька від 06.10.2011 у справі № 3-2354-11 зазначено, що винним у ДТП є ОСОБА_1, тоді як відповідно до залучених до матеріалів справи матеріалів адміністративного провадження, за розглядом якого була винесена постанова Кіровського районного суду міста Донецька від 06.10.2011 у справі № 3-2354-11, зазначено, що учасником ДТП був ОСОБА_1, який надав договір (полісу) № АА/3646099 на ім'я ОСОБА_1, тобто не дивлячись на допущену в імені описку, винним у ДТП було визнано саме ту особу, відповідальність якої застраховано договором (полісом) № АА/3646099.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АА/3646099 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «ДАФ», д.р.н. НОМЕР_2, на час спірної ДТП.

Позивач звертався до Відповідача з заявою (вимогою) про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП у розмірі здійсненої Позивачем страхової виплати, та дану заяву Відповідачем було отримано 10.05.2012, що вбачається з вхідного штампу Відповідача на ній.

В матеріалах справи відсутні докази задоволення Відповідачем вимоги Позивача в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Щодо посилання Відповідача, що в протоколі огляду транспортного засобу зазначено про наявність пошкоджень, не пов'язаних з ДТП, то сама по собі ця обставина не тягне за собою відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом МЮУ, ФДМУ від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в МЮУ 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) автоматичного застосування коефіцієнта фізичного зносу певного розміру.

Натомість, під час розгляду справи Позивачем було уточнено позовні вимоги, а саме Позивач просить суд стягнути з Відповідача 7904,85 грн. шкоди, що встановлена сертифікованим аварійним комісаром, та обґрунтована ним у висновку від 29.05.2014, з застосуванням встановленого аварійним комісаром коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 0,37.

Так, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України.

Тобто у даному випадку саме Відповідач, як особа, яка посилається на наявність більшого коефіцієнту фізичного зносу, ніж наведений Позивачем, повинна була довести суду інший коефіцієнт фізичного зносу.

Проте Відповідачем не було надано суду доказів на спростування встановленого Позивачем вищенаведеного коефіцієнту зносу та розміру шкоди 7904,85 грн., завданої власнику Застрахованого автомобіля.

Відповідачем також не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного і обґрунтованого Позивачем розміру шкоди, а також не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.

Висновку сертифікованого оцінювача або аварійного комісара щодо встановлення іншого обґрунтованого на думку Відповідача розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження Застрахованого автомобіля у ДТП, та на доведення іншого коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, Відповідачем суду також надано не було.

Як зазначалось вище, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України, проте в межах даного спору Відповідачем не було спростовано перед судом належними засобами доказування встановленого Позивачем розміру шкоди 7904,85 грн. та розрахованого його аварійним комісаром коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,37.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АА/3646099 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), виходячи з вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля (7904,85 грн.), з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,37), при цьому в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (9160,38 грн.), за мінусом франшизи (500 грн.), та отже в сумі 7404,85 грн.

З матеріалів справи слідує, що Позивач з метою отримання коштів від Відповідача звернувся до останнього з завою (вимогою) № 979Р від 03.05.2012 про виплату страхового відшкодування за полісом № АА/3646099. Дана заява та документи, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь Позивача, були отримані Відповідачем 10.05.2012 наручно, що вбачається з відмітки на вказаній заяві, проте в матеріалах справи відсутні докази задоволення Відповідачем вимоги Позивача або обґрунтованого її відхилення.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте Відповідач після отримання вищезазначеної заяви (вимоги) та обов'язкового відповідно до закону переліку документів, у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А відтак, з огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги визнаються судом частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в обрахованому судом розмірі 7404,85 грн. (7904,85 грн. мінус 500 грн. франшизи).

Судовий збір, сплачений Позивачем за звернення до суду з даним позовом, а також за подання апеляційної та касаційної скарг, відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Фрунзе, 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48А; ідентифікаційний код 20113829) 7404 (сім тисяч чотириста чотири) грн. 85 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1507 (одну тисячу п'ятсот сім) грн. 70 коп. судового збору за звернення до суду з даним позовом, 805 (вісімсот п'ять) грн. 84 коп. за подання апеляційної скарги та 805 (вісімсот п'ять) грн. 84 коп. за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2014

Головуючий суддя Р.Б. Сташків

Суддя Л.М. Шкурдова

Суддя І.М. Отрош