Ухвала суду № 39263137, 11.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
11.06.2014
Номер справи
813/1537/13-а
Номер документу
39263137
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 876/12618/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

позивача- ОСОБА_1

представника позивача- Лебідко Ю.І.

представника відповідача- Левочко Р.С.

представника третьої особи- Цабака С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

03 липня 2012 року позивач- ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, в якому (з врахуванням поданих уточнень до позовних вимог) просила визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 травня 2012 року Франківського ВДВС ЛМУЮ за виконавчим документом №2-2539/01, що виданий 10 квітня 2012 року Франківським районним судом м.Львова, що стосується обов'язку звільнити згідно з варіантом №1 приміщення під літерами 1-1 площею 9 кв.м., 1-2 площею 7,2 кв.м., 1-5 площею 14,9 кв.м., 1-6 площею 10,7 кв.м. та підвальне приміщення та не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні ними; визнати незаконними та скасувати постанови Франківського ВДВС ЛМУЮ від 17 травня 2012 року та 11 червня 2012 року про накладення на позивача штрафів у розмірі 340,00 грн. та 680,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідачем всупереч вимогам ст.ст.22,26 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято до примусового виконання рішення Франківського районного суду м.Львова від 10 липня 2001 року, яке набрало чинності 21 січня 2002 року, оскільки відповідно до ч.1 ст.22 зазначеного Закону виконавчий документ може бути поданий до примусового виконання в строк до одного року, а відповідно до ч. 2 ст. 22 цього Закону строк в один рік обчислюється з часу набуття рішенням законної сили. Крім того, постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримувала, тому була позбавлена можливості виконати таку постанову відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в добровільному порядку, відтак винесення постанов про накладення штрафу є протиправним. Також відповідачем порушена процедура накладення штрафу. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апелянт- ОСОБА_1 та представник апелянта - ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просять апеляційну скаргу задовольнити та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача - ОСОБА_5 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Пояснив, що державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, який передбачений чиним законодавством. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Третя особа- ОСОБА_2 в судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення у справі №2-2539/01 від 10 липня 2001 року, згідно з ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16 березня 2012 року (а.с.89 т.1), яка не скасована, видано дублікат виконавчого листа (а.с.63 т.1), яким зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звільнити згідно з варіантом №1 приміщення під літерами: 1-1 площею 9 кв.м.; 1-2 площею 7,2 кв.м.; 1-5 площею 14,9 кв.м.; 1-6 площею 10,7 кв.м. та підвальне приміщення та не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні ними.

Як вбачається з дубліката виковавчого листа, строк пред'явлення до виконання один рік з 10 квітня 2012 року. Виконавчий лист видано 10 квітня 2012 року.

Відповідач подав на адресу Франківського ВДВС ЛМУЮ заяву від 11 квітня 2012 року (вх.№3822/0927 від 23.04.2012 року) (а.с.62 т.1) про прийняття на виконання дубліката виконавчого листа.

Державним виконавцем Франківського ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 травня 2012 року ВП №32489702 з примусового виконання виконавчого листа №2-2539/01 виданого 10 квітня 2012 року Франківським районним судом м. Львова (а.с.61 т.1). Відповідно до цієї постанови, державний виконавець встановив строк для добровільного виконання - до 17 травня 2012 року та попередив боржника- Власову І.С., що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, таке буде виконане в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 10 травня 2012 року ВП №32489702 скеровувалася на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням (а.с.51 т.1) (арк.18 доданих матеріалів ВП), однак була повернута на адресу Франківського ВДВС ЛМУЮ за закінченням терміну зберігання.

17 травня 2012 року державним виконавцем Франківського ВДВС ЛМУЮ при виконанні виконавчого листа №2-2539/01 виданого 10 квітня 2012 року Франківським районним судом м. Львова складено акт (а.с.60 т.1), згідно з яким при виході за адресою, яка вказана у виконавчому документі: м.Львів, вул.Я.Музики, 9 встановлено, що ОСОБА_1 рішення суду в добровільно наданий термін не виконала, у зв'язку з чим в силу вимог ст.ст.11,75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем 17 травня 2012 року винесено постанову про накладення штрафу ВП №32489702 (а.с.59 т.1), якою на боржника - ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 340, 00 грн. та скеровано на адресу позивача, що стверджується супровідним листом №8345 від 17 травня 2012 року (а.с.58 т.1).

23 травня 2012 року відповідачем винесено постанову про примусовий привід боржника (а.с.56 т.1), копію якої направлено для виконання у Франківський РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області.

31 травня 2012 року державним виконавцем Франківського ВДВС ЛМУЮ при виконанні виконавчого листа №2-2539/01 виданого 10 квітня 2012 року Франківським районним судом м. Львова складено акт (а.с.54 т.1), згідно з яким при виході за адресою, яка вказана у виконавчому документі: м.Львів, вул.Я.Музики, 9 встановлено, що боржник рішення суду не виконав, виконувати не збирається. Штраф у розмірі 340,00 грн. не сплатив.

11 червня 2012 року державним виконавцем Франківського ВДВС ЛМУЮ винесено постанову ВП №32489702 (а.с.53 т.1), якою на боржника накладено штраф у подвійному розмірі- 680,00 грн. Супровідним листом №40818 від 11 червня 2012 року таку постанову скеровано на адресу позивача (а.с.52 т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 травня 2012 року, постанови від 17 травня 2012 року та від 11 червня 2012 року ВП №32489702 про накладення штрафу на боржника- Власову І.С. державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, який передбачений Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з наступних підстав.

Ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.1,2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, ч. 1, 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 травня 2012 року за виконавчим листом № 2-2539/01 виданого 10 квітня 2012 року, а також постанови від 17 травня 2012 року та від 11 червня 2012 року про накладення штрафу державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, який передбачений Конституцією та законами України.

Щодо покликань апелянта на порушення державним виконавцем Закону України «Про виконавче провадження» в частині строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, то колегія суддів вважає таке безпідставним, оскільки у поданому на виконання дублікаті виконавчого листа Франківського районного суду м.Львова №2-2539/01 зазначено строк пред'явлення до виконання один рік з 10 квітня 2012 року. Дублікат виконавчого листа видано на підставі ухвали Франківського районного суду м.Львова від 16 березня 2012 року, яка не скасована на час розгляду справи. А тому у державного виконавця не було підстав не приймати його до виконання.

Крім того, щодо покликань апелянта на порушення процедури накладення штрафу державним виконавцем за невиконання рішення суду, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» передбачає чітку процедуру прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду, яку державним виконавцем було дотримано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі № 813/1537/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р.Курилець

М.П.Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 13 червня 2014 року.

Попередній документ : 39263045
Наступний документ : 39265876