Постанова № 39263098, 10.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року №810/3118/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Виндюк І. Г. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання дій Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Комплекс Агромарс" щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП "Дім Зерна" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 червня 2013 року по 30 вересня 2013 року - протиправними; скасування наказу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20 березня 2014 року №184 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки; скасування податкового повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 10 квітня 2014 року №0001452201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ТОВ "Комплекс Агромарс" вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ПП "Дім Зерна", у результаті чого, відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1734730.00 грн.

Позивач стверджує, що придбав товар у ПП "Дім Зерна" правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів безтоварними - відсутні, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договори, товарно-транспортні та податкові накладні.

Звертав увагу, що відповідачем у ході перевірки використано інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів ТОВ "Комплекс Агромарс". За наведених обставин, висновки викладені в акті перевірки від 21 березня 2014 року є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

У судові засідання представник Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином, заперечень на позов не надав.

Заслухавши думку представників позивача, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як суб'єкт господарювання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією 5 вересня 2007 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ №213460 (т.1, а.с. 12-14). На дату підписання акту перевірки позивач перебував на обліку у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області за №112-АТ (т.1, а.с. 19).

Відповідно до матеріалів справи, 20 березня 2014 року, посадовою особою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 20 березня 2014 року №184, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ПП "Дім Зерна" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 червня 2013 року по 30 вересня 2013 року

Результати перевірки оформленні актом від 21 березня 2014 року №758/22-01/30160757 (далі - акт перевірки)(т.1, а.с. 19-46).

У ході перевірки відповідачем проаналізовано акт від 20 лютого 2014 року №84/22-1/37135575 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Дім Зерна» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 листопада 2012 року по 31 жовтня 2013 року» та акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дім Зерна» з питань документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Ландо Плюс», ТОВ «Міранда Плюс», ТОВ «ОПТ Альянс Трейд».

Із змісту даних актів податковим органом встановлено, що ПП «Дім Зерна» має ознаки фіктивності, не знаходяться за місцем реєстрації, поставки товарів фактично не відбувались, що підтверджується також актами про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ПП «Дім Зерна».

Беручи до уваги вищезазначені акти, дослідивши надані позивачем копії договорів, товарно-транспортних накладних, видаткових та податкових накладних, платіжних документів, відповідач прийшов до висновку про порушення ТОВ "Комплекс Агромарс":

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201, пункту 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 1734730,00 грн., у тому числі за червень 2013 року на суму 828972,00 грн., за липень 2013 року на суму 218307,00 грн., за серпень 2013 року на суму 262740,00 грн., за вересень 2013 року на суму 424711,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним формуванням ТОВ "Комплекс Агромарс" показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "Дім Зерна" у червні-вересні 2013 року, оскільки господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля. Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних йому правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій із поставки.

На підставі висновків акту перевірки, Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято:

-податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 10 квітня 2014 року №0001452201, відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2602905,00 грн., у тому числі 1734730,00 грн. - за основними платежем, 867365,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (т.1, а.с. 49).

Не погоджуючись із висновками податкового органу та рішеннями, якими ТОВ "Комплекс Агромарс" донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та діями відповідача під час проведення перевірки, позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання щодо правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних у зв'язку із придбанням сировини для комбікормів, суд виходив із наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбання (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт) сум до податкового кредиту є факт придбання робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про нікчемність (безтоварність) угод позивача перевірці підлягає власне факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції.

При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Надаючи правову оцінку господарським операціям між ТОВ "Комплекс Агромарс"та ПП "Дім Зерна" при укладанні та виконанні договорів поставки, які на переконання відповідача вчинені без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Як вбачається із Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та встановлено актом перевірки, основними видами економічної діяльності ТОВ "Комплекс Агромарс" є розведення свійської птиці, змішане сільське господарство, обробка чи переробка продукції, одержаної у результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства.

З метою забезпечення статутних видів діяльності, позивачем з ПП "Дім Зерна" у перевіряємому періоді були налагоджені поставки пшениці, кукурудзи, макухи соєвої, шроту соняшника, тощо на підставі відповідних договорів, а також усних домовленостей до Бориспільської та Київської філії ТОВ "Комплекс Агромарс", де знаходяться виробничі потужності позивача.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 712 ЦК України регулює порядок укладання договору поставки, відповідно до якої, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу змісту статей, що регулюють поняття, порядок укладання та виконання договорів купівлі-продажу вбачається, що прямої заборони на укладання відповідних договорів в усній формі не має (за виключенням договорів, які потребують нотаріального посвідчення та державної реєстрації), а отже укладання договорів поставки в усній формі законодавцем допускається.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ПП "Дім Зерна" у червні 2013 року на підставі рахунків на оплату, поставлено до ТОВ "Комплекс Агромарс" в особі філії "Київкомбікорм" пшеницю, макуху соєву, кукурудзу, що підтверджується:

-рахунками на оплату (т.1, а.с. 51, 56, 60, 64, 69, 73, 79, 85, 92, 96, 100, 106, 111, 115, 119, 123, 127, 131, 135, 139, 140, 143, 147)

-видатковими накладними (т.1, а.с. 52, 57, 61, 65, 70, 74, 80, 86, 93, 97, 101, 107, 112, 116, 120, 124, 128, 132, 136, 144, 148, 151)

Перевезення придбаного товару здійснювалось транспортними засобами ПП "Дім Зерна", про що свідчать товарно-транспортні накладні (т.1, а.с. 53-54, 58, 62, 66-67, 71, 75-77, 81-83, 87-90, 94, 98, 102-104, 108, 109, 113, 117, 121, 125, 129, 133, 137, 141, 145, 149, 152).

В оплату за поставлений товар, позивач, на підставі рахунків на оплату перерахував на користь ПП "Дім Зерна" кошти на загальну суму 4103741,60 грн., що підтверджено платіжними дорученнями (т.1, а.с. 160-170).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ПП "Дім Зерна" податкові накладні (т.1, а.с. 55, 59, 63, 68, 72, 78, 84, 91, 95, 99, 105, 110, 114, 118, 122, 126, 130, 134, 138, 142, 146, 150, 153)

Суму податку на додану вартість (683956,92 грн.), що підтверджена податковими накладними, виданими ПП "Дім Зерна", позивач включив до складу податкового кредиту за відповідний період.

Також, судом встановлено, що ПП "Дім Зерна" у червні 2013 року на підставі рахунків на оплату, здійснювалась поставка до ТОВ "Комплекс Агромарс" в особі філії "Бориспільський комбікормовий завод" пшениці, макухи соєвої, кукурудзи, шроту соняшника, олії соєвої, що підтверджується:

-рахунками на оплату (т.2, а.с. 84, 96, 108, 114, 120, 129, 135, 141, 147, 153, 159, 165, 180, 186, 195, 201, 207, 222, 234, т.3, а.с. 9, 24, 36, 47, 59, 70, 82, 94, 103, 115, 127, 139)

-видатковими накладними (т.2, а.с. 85, 97, 109, 115, 121, 130, 136, 142, 148, 154, 160, 166, 181, 187, 196, 202, 208, 223, 235, т.3, а.с. 10, 25, 37, 48, 60, 71, 83, 95, 104, 116, 128, 140)

Перевезення придбаного товару здійснювалось транспортними засобами ПП "Дім Зерна", про що свідчать товарно-транспортні накладні (т.2, а.с. 86, 89, 98, 101, 104, 110, 116, 122, 125, 131, 137, 143, 149, 155, 161, 167, 170, 173, 176, 182, 188, 191, 197, 203, 206, 209, 212, 215, 218, 224, 227,230, 236, 239, т.3, а.с. 2, 5, 11, 14, 17, 20, 26, 29, 32, 38, 41, 43, 49, 52, 55, 61, 63, 66, 72, 75, 78, 84, 87, 90, 96, 99, 105, 108, 111, 117, 120, 123, 129, 132, 135, 141).

В оплату за поставлений товар, позивач, на підставі рахунків на оплату перерахував на користь ПП "Дім Зерна" кошти на загальну суму 6866999,69 грн., що підтверджено платіжними дорученнями (т.3, а.с. 145-179).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ПП "Дім Зерна" податкові накладні (т.2, а.с. 95, 107, 113, 119, 128, 134, 140, 146, 152, 158, 164, 179, 185, 194, 200, 221, 233, т.3, а.с. 8, 23, 35, 46, 58, 69, 81, 93, 102, 114, 126, 138, 144,

Суму податку на додану вартість (1124987,14 грн.), що підтверджена податковими накладними, виданими ПП "Дім Зерна", позивач включив до складу податкового кредиту відповідні періоди.

25 червня 2013 року ТОВ "Комплекс Агромарс" (Покупець) уклало з ПП "Дім Зерна" (Постачальник) договір купівлі-продажу №13-884/БКЗ-Ю, у силу якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату (т.4, а.с. 118-124).

Предметом договору є поставка соєвої макухи, кількість, ціна за одиницю товару вказується у рахунках-фактурах.

25 червня 2013 року ТОВ "Комплекс Агромарс" (Покупець) уклало з ПП "Дім Зерна" (Постачальник) договір купівлі-продажу №13-883/БКЗ-Ю, у силу якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату (т.4, а.с. 125-131).

Предметом договору є поставка соняшникового шроту, кількість, ціна за одиницю товару вказується у рахунках-фактурах.

15 серпня 2013 року ТОВ "Комплекс Агромарс" (Покупець) уклало з ПП "Дім Зерна" (Постачальник) договір купівлі-продажу №13-1057/КК-Ю, у силу якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату (т.4, а.с. 145-150).

Предметом договору є рослинна олія, кількість, ціна за одиницю товару вказується у рахунках-фактурах.

15 серпня 2013 року ТОВ "Комплекс Агромарс" (Покупець) уклало з ПП "Дім Зерна" (Постачальник) договір купівлі-продажу №13-1054/КК-Ю, у силу якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату (т.4, а.с. 151-157).

Предметом договору є кукурудза та пшениця, кількість, ціна за одиницю товару вказується у рахунках-фактурах.

25 серпня 2013 року ТОВ "Комплекс Агромарс" (Покупець) уклало з ПП "Дім Зерна" (Постачальник) договір купівлі-продажу №13-882/БКЗ-Ю, у силу якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату (т.4, а.с. 132-138).

Предметом договору є поставка кукурудзи та пшениці, кількість, ціна за одиницю товару вказується у рахунках-фактурах.

27 вересня 2013 року ТОВ "Комплекс Агромарс" (Покупець) уклало з ПП "Дім Зерна" (Постачальник) договір купівлі-продажу №13-1279/КК-Ю, у силу якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату (т.4, а.с. 139-144).

Предметом договору є поставка висівок пшеничних, кількість, ціна за одиницю товару вказується у рахунках-фактурах.

Згідно пункту 2.2 зазначених договорів, товар повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджуватись сертифікатом якості або іншими документами.

На виконання умов договорів поставки, ПП "Дім Зерна" у серпні-вересні 2013 року поставило та передало у власність ТОВ "Комплекс Агромарс" кукурудзу, пшеницю, висівки пшениці, олію рослинну, соняшниковий шрот, що підтверджується:

-рахунками на оплату (т.3, а.с. 180, 192, 198, 207, 219, 225, 233, т.4, а.с. 6, 15, 24, 30, 42, 53, 59, 65, 71, 83, 89, 98, 104,

-видатковими накладними (т.3, а.с. 181, 193, 199, 208, 220, 226, 234, т.4, а.с. 7, 16, 25, 31, 43, 54, 60, 66, 72, 84, 90, 99, 105,

Перевезення придбаного товару здійснювалось транспортними засобами ПП "Дім Зерна", про що свідчать товарно-транспортні накладні (т.3, а.с .182, 185, 188, 194, 200, 205, 209, 212, 215, 221, 227, 229, 235, т.4, а.с. 8, 11, 17, 20, 26, 32. 35, 38, 44, 55, 61, 67, 73, 78, 79, 85, 91, 94, 100, 106,

В оплату за поставлений товар, позивач, на підставі рахунків на оплату перерахував на користь ПП "Дім Зерна" кошти на загальну суму 7582292,74 грн., що підтверджено платіжними дорученнями (т.3, а.с. 239-240 т.4, а.с. 1-5, 48-52, 110-117).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ПП "Дім Зерна" податкові накладні (т.3, а.с. 191, 197, 206, 218, 224, 232, 238, т.4, а.с. 14, 23, 29, 41, 47, 58, 64, 70, 82, 88, 97, 103, 109).

Судом встановлено, що придбаний на підставі усних домовленостей та договорів поставки товар було доставлено силами ПП "Дім Зерна" до майнового комплексу філії "Київкомбікорм" ТОВ "Комплекс Агромарс", що знаходиться за адресою: вул. Фрунзе, буд.98, м. Київ та перебуває у власності позивача на підставі свідоцтва про право власності (т.4, а.с. 190-192), та до будівель приймання сировини з автотранспорту філії "Бориспільський комбікормовий завод" ТОВ "Комплекс Агромарс", що орендуються на підставі договору (т.4, а.с. 184-189).

У якості доказів наявності виробничих потужностей, іншого майна, необхідного для здійснення господарської діяльності, позивачем, крім іншого, надано додаткові угоди до договору оренди та звіт про основні засоби, у яких міститься перелік основних фондів, задіяних у виробництві комбікормів (т.4, а.с. 115-154).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 що на час виконання договорів поставки обіймав посаду директора ПП «Дім Зерна», підтвердив фактичну поставку товарів до ТОВ "Комплекс Агромарс" у червні-вересні 2013 року та відзначив, що перевезення відбувалось авто перевізниками на підставі відповідних договорів, що укладались ПП "Дім Зерна" з метою виконання зобов'язань перед ТОВ "Комплекс Агромарс".

З приводу одержання оприбуткування та подальшого використання поставлених ТМЦ, представник позивача зазначив, що товар відповідно до договорів приймався за кількістю та якістю на підставі переданих ПП "Дім Зерна" довіреностей (т.6, а.с. 30-40, 101-107). Про відповідність товару вимогам технічних регламентів та державним стандартам свідчать наявні у матеріалах справи сертифікати якості, посвідчення якості, що передавались позивачеві разом із товарно-транспортною накладною на кожну поставку.

При цьому, на відповідних пунктах приймання товару позивачем здійснювались контрольні вимірювання сировини за основними показниками, результати яких вносились до журналів (т.8, а.с. 160-203). Позитивний аналіз сировини на якість є також підставою для пропуску транспорту на ваги та відвантаження товару, про що лабораторією ТОВ "Комплекс Агромарс" на товарно-транспортних накладних здійснювалась відмітка.

Приймання товару по кількості відбувалось на підставі видаткових і товарно-транспортних накладних за результатами зважування на електронних вагах із автоматичним внесенням номенклатури, кількості сировини, номеру автомобіля, часу та дати зважування до журналів (т.6, а.с. 41-53, 54-65, 66-100).

Під час проходження сировиною перевірки щодо кількості та якості, працівниками ТОВ "Комплекс Агромарс" до товарно-транспортної накладної формувались супровідні документи, що містять відомості про вид, показники якості та ваги сировини і є підставою для подальшого переміщення та оприбуткування придбаної сировини.

У подальшому, сировина, згідно наявних у матеріалах справи рецептів на виготовлення комбікормів, відповідно до заданих параметрів в автоматичних системах управління процесами виробництва, передана відповідним особам для виготовлення комбікормів, про кількість виробленої продукції, затраченої для цього сировини свідчать протоколи партії.

Аналіз наданих суду первинних документів позивача та його контрагента дає підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності ТОВ "Роял Кейтерінг". Складені на користь позивача первинні документи, якими сторони супроводжували господарські операції і податкові накладні не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаних і поставлених товарів, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Натомість, відповідач, який стверджує про безтоварність господарських операцій позивача, належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій не надав. Також, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Сам акт перевірки не містить жодного документального підтвердження стосовно наведених порушень податкового законодавства, а викладені у ньому висновки щодо безтоварності операцій суперечать первинним бухгалтерським документам підприємця та під час розгляду справи не підтвердилися.

У такому випадку, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками робіт від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ПП "Дім Зерна" не виконувало своїх обов'язків з поставки та передачі у власність товару, оскільки підприємство відсутнє за місцем реєстрації, не має достатніх адміністративно-господарських засобів для здійснення поставок, та зустрічною звіркою не встановлено факту руху товарів і послуг від ПП "Дім Зерна" до контрагентів, зокрема, у зв'язку із відсутністю контрагентів за місцезнаходженням.

Такі доводи відповідача не були доведені належними доказами, адже відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зміст акту перевірки свідчить про те, що при проведенні зустрічної звірки ПП "Дім Зерна", податковим органом первинних документів, складених між ТОВ "Комплекс Агромарс" та ПП "Дім Зерна" не досліджувались. Висновки щодо фіктивності ПП "Дім Зерна" та неможливість виконання зобов'язань, зроблені на основі висновків про безтоварність операцій контрагентів ПП "Дім Зерна"

По-перше, відповідно до матеріалів справи, змістом господарських операцій між позивачем та ПП "Дім Зерна" була сировина для виготовлення комбікормів.

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій контрагентів ПП "Дім Зерна" та операцій, які було досліджено у ході перевірки позивача, їх впливу на товарність угод ТОВ "Комплекс Агромарс", податковим органом не наведено. Більше того, сумнівні, на думку податкового органу, господарські операції ПП "Дім зерна" та його контрагентів не узгоджуються із господарськими операціями, дослідженими у межах даної справи щодо періоду, у якому вони відбувались, змісту господарських операцій, інших умов, які б дозволяли пов'язати протиправну поведінку ПП "Дім Зерна" та його контрагентів з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відносини ПП "Дім Зерна" та його контрагентів не могли вплинути на факт товарності угод позивача. Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції, у першу чергу, повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

По-друге, відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно Витягу Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, ЄДР не містить запису про відсутність за юридичною адресою ПП "Дім Зерна", натомість містить запис про підтвердження відомостей про юридичну особу (т.8, а.с. 112-114), а податковим органом не надано жодних доказів, на підтвердження внесення до ЄДР записів по відсутність за місцезнаходженням.

Факт наявності таких відомостей в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу не може бути підставою для висновків про неправомірне формування позивачем податкових зобов'язань.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

У контексті вищезазначеного, жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з поставки товару позивачеві, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, відповідач суду не надав.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ "Комплекс Агромарс" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201, пункту 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 1734730,00 грн. є безпідставним. Тому, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправними і підлягає скасуванню.

З приводу вимог позивача про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення позапланової перевірки та скасування наказу від 20 березня 2014 року №184, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 20 березня 2014 року начальником Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято наказ №184. Із змісту наказу вбачається, що 20 березня 2014 року, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України буде проведена позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Дім Зерна" за період з 1 червня 2013 року по 30 вересня 2013 року (т.1, а.с. 15).

Копію зазначеного наказу разом із повідомлення про проведення перевірки від 20 березня 2014 року №37/22-00 направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача.

Конверт із наказом та повідомленням, згідно із відбитком про реєстрацію, отримано позивачем 21 березня 2014 року.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення

Згідно пункту 75.1 стаття 75 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У силу положень пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, у разі наявності у податкового органу підстав, для проведення перевірки, передбачених статтею 78 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби, на підставі прийнятого керівником наказу уповноважений провести документальну позапланову перевірку платника податків.

Щодо тверджень позивача про протиправність проведеної перевірки оскільки товариству не було вручено до початку перевірки копію наказу, суд звертає увагу на наступне.

Пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачає два альтернативні способи інформування платника про здійснення позапланової невиїзної перевірки, а саме: безпосереднє вручення відповідного наказу під розписку; надіслання наказу листом з повідомленням про вручення.

При цьому правова конструкція зазначеної норми жодним чином не визначає черговості або не надає переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів. Вживання у наведеному законодавчому приписі сполучника "або" вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.

Власне ж надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією, яка не впливає на право податкового органу на проведення перевірки.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач при проведенні заходів щодо позапланової невиїзної перевірки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Тому, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх належних і доказів, які б спростовували б твердження позивача, в частині правомірності визначення зобов'язання з податку на додану вартість, отже не доведено правомірності свого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що судом не було встановлено підстав для визнання протиправним дій відповідача, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У даній справі позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 2602905,00 грн. Позивач відповідно до платіжного доручення від 30 квітня 2014 року сплатив судовий збір у розмірі 560,28грн. Враховуючи, що за результатами розгляду справи майнові вимоги позивача були задоволені у повному обсязі, суд повертає позивачу суму судового збору у розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 10 квітня 2014 року №0001452201.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (код ЄДРПОУ 30160757) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 16 червня 2014 року.