Ухвала суду № 39262895, 18.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року справа №812/302/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. в справі № 812/302/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Атлас» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Атлас» (далі - ТОВ «КК «Атлас») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Алчевська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення № 0000012201 від 08.01.2014 р., в обґрунтування якого вказало про безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2379006 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 594751,5 грн. через підтвердження правомірності факту формування податкового кредиту по господарським операціям з ПП «ОСОБА_3» належними первинними документами, а також через недотримання відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, у зв'язку з чим позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012201 від 08.01.2014 р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні приписів Податкового кодексу України щодо порядку формування податкового кредиту. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надана правова оцінка доводам податкового органу про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг у ПП «ОСОБА_3». Так, надані позивачем документи (акти виконаних робіт, рахунки тощо) не дозволяють визначити конкретний зміст та обсяг господарських операцій, одиницю їх виміру, а тому не можуть бути належними первинними документами бухгалтерського обліку. Судом не взято до уваги, що ПП «ОСОБА_3» у грудні 2011 р. - травні 2012 р. надані послуги на 142 об'єктах, які розташована у різних місцевостях, а з урахуванням того, що у складі контрагента працюють 4 особи, виконання таких робіт є неможливим. Крім того, судом не взято до уваги, що усі договори укладені на виконання договору підряду з ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», який не досліджувався ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні, тому неможливо встановити зв'язок між отриманими послугами та власною господарською діяльністю позивача. Частина робіт за договором підряду № 08-09 від 20.09.2011 р. ПП «ОСОБА_3» виконувались на території ПАТ «Алчевськкокс», проте згідно з податковою інформацією, отриманою від ПАТ «Алчевськкокс», перепустки працівникам позивача та ПП «ОСОБА_3» в період, зазначений в актах форми № КБ-2, не видавалась. Апелянт зазначає, що в договорах поставки не визначені умови поставки, не надані специфікації або інші документи, які б дозволяли визначити характеристики товару, а також про не підтвердження факту транспортування придбаного у ПП «ОСОБА_3» товару через не зазначення в товарно-транспортних накладних конкретної адреси поставки.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Алчевською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КК «Атлас» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «ОСОБА_3» за грудень 2011 р., січень, березень-червень 2012 р., за результатами якої складено акт від 18.12.2013 р. № 1040/12-06-22-05/25355767, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ОСОБА_3», що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 2379006 грн., в тому числі за грудень 2011 р. - на 818417 грн., за січень 2012 р. - на 52684 грн., за березень 2012 р. - на 46647 грн., за квітень 2012 р. - на 555071 грн., за травень 2012 р. - на 523758 грн., за червень 2012 р. - на 382429 грн. На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012201 від 08.01.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податок на додану вартість в загальному розмірі 2973757,50 грн., в тому числі за основним платежем - 2379006 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 594751,5 грн.

Також судами встановлено, що 20.09.2011 р. між ТОВ «КК «Атлас» та ПП «ОСОБА_3» укладено договір поставки № 8-09, предметом якого є поставки металопрокату, металовиробів, заготовок чорних та кольорових металів, будівельні матеріали, вугільна продукція, запасні частини, продукти та інші товарно-матеріальні цінності. Виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами.

30.09.2011 р. між ТОВ «КК «Атлас» та ПП «ОСОБА_3» укладено договір поставки № 300911, предметом якого є поставки металопрокату, металовиробів, заготовок чорних та кольорових металів, будівельні матеріали, вугільна продукція, запасні частини, продукти та інші товарно-матеріальні цінності. Виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами.

03.10.2011 р. між ТОВ «КК «Атлас» та ПП «ОСОБА_3» укладено договір поставки № 03/10-11, предметом якого є поставки металопрокату, металовиробів, заготовок чорних та кольорових металів, будівельні матеріали, вугільна продукція, запасні частини, продукти та інші товарно-матеріальні цінності. Виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами.

28.10.2011 р. між ТОВ «КК «Атлас» та ПП «ОСОБА_3» укладено договір поставки № 28/10-11, предметом якого є поставки металопрокату, металовиробів, заготовок чорних та кольорових металів, будівельні матеріали, вугільна продукція, запасні частини, продукти та інші товарно-матеріальні цінності. Виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами.

Крім того, 20.09.2011 р. між ТОВ «КК «Атлас» та ПП «ОСОБА_3» укладено договір підряду № 8-09, за умовами якого ПП «ОСОБА_3» взяло на себе зобов'язання з виконання робіт з будівництва, проектні, ремонтні роботи згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією за заявкою замовника (ТОВ «КК «Атлас»). Виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, актами приймання виконаних підрядних робіт по ремонту, довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Позивачем отримані від ПП «ОСОБА_3» товари та послуги оплачені в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Придбані позивачем товари та послуги використані позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме на виконання договорів підряду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для збільшення суми грошового зобов'язання через доведеності фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту акту перевірки, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є висновок органу державної податкової служби про нездійснення спірних господарських операцій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що формування позивачем податкового кредиту у грудні 2011 р., січні, березні-червні 2012 р. відбулось, зокрема, за рахунок сум податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «ОСОБА_3» в рамках зазначених вище договорів. Фактичне отримання позивачем товарів та послуг, як зазначено вище, підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку, суми податку на додану вартість підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі, про що свідчать копії платіжних документів, наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ПП «ОСОБА_3», віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів: грудень 2011 р. - 818416,65 грн., січень 2012 р. - 52684,03 грн., березень 2012 р. - 46646,46 грн., квітень 2012 р. - 555071 грн., травень 2012 р. - 523758 грн., червень 2012 р. - 382429 грн.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Використання придбаних товарів у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу ПП «ОСОБА_3», відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача відповідних податкових періодів.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів та послуг підтверджена податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні господарські операції з придбання позивачем товару та послуг у ПП «ОСОБА_3» здійснені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товарів, оплату позивачем як отримувачем товарів та послуг сум податку на додану вартість в ціні таких товарів (послуг) постачальнику, а також використання придбаваних товарів (послуг)у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, тому позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту правомірно.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно не підтвердження здійснення господарських операцій з придбання товарів у ПП «ОСОБА_3» первинними бухгалтерськими документами, а саме не підтвердження факту транспортування придбаного товару належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Факт транспортування товару підтверджений наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, в яких зазначений пункт розвантаження. Та обставина, що в товарно-транспортних накладних не зазначена конкретна адреса ніяким чином не спростовує факту поставки. При цьому колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні за своєю суттю не є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують формування податкового кредиту, оскільки в силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України тільки відсутність податкових накладних дає підстави для висновку про невіднесення певних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що належним чином оформлені товарно-транспортні накладні є належним доказом транспортування товару.

Доводи апелянта про не дослідження судом пов'язаності спірних господарських операцій з власною господарською діяльністю позивача спростовані приведеними вище обставинами щодо доведеності використання придбаних позивачем у ПП «ОСОБА_3» товарів і послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Щодо не визначення в договорах поставки умов поставки, надання специфікацій або інших документів, які б дозволяли визначити характеристики товару, суд апеляційної інстанції зазначає, що певні недоліки господарських договорів ніяким чином не можуть слугувати підставою для висновку про нездійснення господарських операцій.

Доводи апелянта про ненадання судом першої інстанції правової оцінки податковій інформації про неможливість здійснення ПП «ОСОБА_3» господарської діяльності також не приймаються судом апеляційної інстанції. На час виконання договорів між ПП «ОСОБА_3» та позивачем контрагент позивача здійснював господарську діяльність, не визнавався банкрутом, не ліквідований, був платником податку на додану вартість.

Відповідачем не спростований факт того, що ПП «ОСОБА_3» на момент укладання договору та складання податкових накладних включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало статус платника податку на додану вартість, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ПП «ОСОБА_3», є правомірним.

Крім того, колегію суддів приймається до уваги, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 р. в справі № 2а-11452/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 р., визнано протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «ОСОБА_3», за результатами якої складено акт від 26.09.2012 р. № 421/22-417/37093017.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що податкова інформація, на яку посилається відповідач в акті перевірки та в апеляційній скарзі, не може бути належним та допустимим в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказом, на підставі якого можливо зробити висновок про нереальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом.

За цими ж обставинами судом апеляційної інстанції не приймаються доводи апелянта стосовно того, що ПП «ОСОБА_3» у грудні 2011 р. - травні 2012 р. надані послуги на 142 об'єктах, які розташована у різних місцевостях, а з урахуванням того, що у складі контрагента працюють 4 особи, виконання таких робіт є неможливим.

Також суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що відсутність пропусків та дозвільних документів на проведення робіт на об'єктах ПАТ «Алчевськкокс» не може слугувати підставою для висновку про нездійснення спірних господарських операцій через підтвердження належними первинними документами фактичного виконання робіт та отримання товару.

Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. в справі № 812/302/14 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 р. в справі № 812/302/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Атлас» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Гайдар А.В.