Постанова № 39261997, 11.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7394/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Голбан К.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників 3-ї особи Шкуренко Л.В. і Шевчик В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області та 3-ї особи Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» про визнання дій щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно незаконним, скасування його та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24.10.2013р. ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області та 3-ї особи ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та, з урахуванням уточнень, просила визнати незаконними дії відповідачів щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасувати його, а також зобов'язати скасувати і запис про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка зазначила, що 22.07.2013 року їй стало відомо про незаконне внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірного запису про реєстрацію прав та їх обтяжень, відомостей щодо реєстрації права власності на належне їй нерухоме майно - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». Позивач не згоден з таким рішенням Державного реєстратора ДРСУ Сіволіна М.Ю., оскільки процедура реєстрації права власності була проведена з порушенням «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (затв. Постановою КМУ від 22.06.2011р. №703). Крім того, на думку позивача, оскаржуване рішення про реєстрацію права власності, було проведено і не належною реєстраційною службою, оскільки, відповідно до ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано незаконними дії Державної реєстраційної служби України щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 146936612 від 27.06.2013 року, індексний №3537747 від 01.07.2013 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 146936612 від 27.06.2013 року, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю., індексний №3537747 від 01.07.2013 року. Зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 146936612 від 27.06.2013 року, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю., індексний №3537747 від 01.07.2013 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, 20.12.2013р. представник ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, представником Державної реєстраційної служби України та Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіним М.Ю. теж подано апеляційні скарги, в яких зазначено, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та також просять скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Але, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2014р. апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України було повернуто апелянту у зв'язку із несплатою судового збору.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

06.08.2008р. між ЗАТ «ПУМБ» та ТОВ фірма «Славутич-95» укладено кредитний договір №7.6-39 з додатковими угодами до нього, відповідно до якого підприємство отримало від банка кредит на суму 2 600 000 дол. США зі строком його повернення не пізніше 06.08.2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором 06.08.2008р. між ЗАТ «ПУМБ» та позивачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №3 7.6-39/П

Крім того, в той же день, т.б. 06.08.2008р., між позивачем ОСОБА_2 та ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», укладено іпотечний договір №7.6.-39/1 від 06.08.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі №4729.

Предметом даного іпотечного договору №7.6.-39/1 виступило домоволодіння з надвірними спорудами, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 665,7 кв.м., що складається з житлового будинку, лит. «А», житловою площею 251,5 кв.м., гаражу, літ. «Б», огорожі, літ. « 1,3-5», басейну, лит. «І, III», мостіння, літ. «її» та земельної ділянки площею 1775 кв.м. та кадастровим № 5110136900:011:0046.

Вказані об'єкти нерухомого майна належать позивачу на праві приватної власності на підставі договору дарування від 08.10.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 12661, зареєстрований у встановленому законом порядку у КП «Одеське МБТІ та РОН» за №263-стр.142-р№40680, та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №052547, виданого Одеським міським управління земельних ресурсів на підставі цього ж договору дарування від 08.10.2003 року.

Відповідно до п.6.2. вказаного іпотечного договору №7.6.-39/1 від 06.08.2008р., звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватися одним із таких способів за вибором Іпотекодержателя:

- за рішенням суду;

- на підставі виконавчого запису нотаріуса;

- шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених Договором іпотеки застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.

ПАТ «ПУМБ» спочатку скористався своїм правом на звернення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, звернувшись до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу із заявою про його вчинення.

Однак, рішенням Київського районного суду м.Одеси від 16.04.2013 року цей виконавчий напис приватного нотаріуса Донецького МНО визнано таким, що не підлягає виконанню.

В зв'язку із вказаними обставинами, після набрання вказаним судовим рішенням законної сили, ПАТ «ПУМБ», одночасно оскарживши останнє в касаційному порядку, вирішив скористатися іншим способом звернення стягнення на предмет іпотеки та 27.06.2013 року звернувся до Реєстраційної служби Одеського МУЮ Одеської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі вимоги про усунення порушення основного зобов'язання вих.№ОДЕ-23/41 від 05.02.2010 року, з доказами отримання її позивачем, т.б. поштовим повідомленням про її вручення 15.02.2010 року.

Далі, в порядку, передбаченому наказом МЮ України від 02.04.2013р. №607, вказана вище заява ПАТ «ПУМБ» була передана на розгляд до Державної реєстраційної служби України.

За результатами розгляду цієї заяви та поданих банком документів, 01.07.2013 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіним М.Ю. було прийнято рішення №3537747 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого, 03.07.2013р. Реєстраційною службою Одеського МУЮ Одеської області було проведено державну реєстрацію права власності заявника на житловий будинок (т.б. предмет іпотеки), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вказаними діями та рішенням відповідача, позивачка оскаржила їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з урахуванням рішення Київського районного суду м.Одеси від 16.04.2013р. (по справі №520/3876/13ц), виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з неправомірності дій відповідачів щодо державної реєстрації належного позивачу домоволодіння.

Однак, разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та приймаючи до уваги ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014 року (по справі №520/3876/13ц) та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2013 року (по справі №6-12653св13), не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх необґрунтованими та не заснованими на законі, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.4 цього ж Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Як передбачено ч.1 п.1 ст.8 вказаного Закону, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

У відповідності до ч.2 п.1, ч.4 ст.9 Закону №1952-IV, державний реєстратор встановлює наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону, Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 ст.17 Закону №1952-IV також передбачено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави ж для відмови у державній реєстрації перелічені у ст.24 Закону №1952-IV, а саме - це якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч.9 ст.15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ч.9 ст.15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення 5-денного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. 2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. 3. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у п.п.4,52-56 ч.1 цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Таким чином, ст.24 цього Закону встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в реєстрації речових прав на нерухоме майно, серед яких, в свою чергу, не має такої підстави як розбіжність між сумами заборгованості, зазначених у вимозі та фактичної на день реєстрації, на що посилався позивач при оскарженні як дій нотаріуса по вчиненню виконавчого напису (по іншій справі), так і дій державного реєстратора.

Разом з тим, процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна безпосередньо визначена «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703.

Так, згідно з п.7 вказаного Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Крім того, разом із зазначеною вище заявою про державну реєстрацію заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (п.10 Порядку).

Далі, як слідує з п.12 Порядку, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

В подальшому, відповідно до приписів п.16 цього ж порядку, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

При цьому, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі договору, відповідно до якого право власності або інше речове право на нерухоме майно набувається у зв'язку з настанням або ненастанням певної події, заявник, крім документів, що зазначені у п.п.27-29 цього Порядку, подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події (п.30 Порядку).

Разом з тим, як вбачається з приписів п.34 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у п.п.27,28 цього Порядку, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; 3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 5) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у п.27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер); 6) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до положень ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таким чином, чинним законодавством, а саме ст.ст.33,36,37 Закону України «Про іпотеку», передбачені різні способи звернення стягнення на предмет іпотеки - за рішенням суду, на підставі виконавчого запису нотаріуса та шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, які, в свою чергу, не є взаємопов'язаними і можуть вживатися незалежно один від одного, а також встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких здійснюється таке задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, ПАТ «ПУМБ» разом із заявою про реєстрацію за ним права власності на предмет іпотечного договору, було подано повний перелік документів, встановлений «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (затв. Постановою КМУ від 22.06.2011 року №703), що підтверджується наявною у справі карткою прийому заяви від 27.06.2013р.

Будь-яких інших документів для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності діючим законодавством не передбачено.

Отже, виходячи з системного аналізу положень вказаного вище діючого у цій сфері законодавства, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що в даному випадку, державний реєстратор прав на нерухоме майно Сіволін М.Ю., приймаючи спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.07.2013 року, діяв в межах наданих повноважень та у суворій відповідності з вимогами ст.ст.24,37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п.12,30,34 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (затв. Постановою КМУ від 22.06.2011 року №703) і, відповідно, порушень закону не допустив.

При цьому, слід також зазначити, що на думку апеляційного суду, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, яке передбачене в п.6.7 іпотечного договору №7.6.-39/1 та вимога про усунення порушення основного зобов'язання є належними документами (обставинами), що підтверджують факт настання відповідної події.

Окрім того, одночасно судова колегія звертає увагу й на ту обставину, що ухвала Апеляційного суду Одеської області від 19.06.2013 року, якою було залишено без змін рішення Київського районного суду м.Одеси від 16.04.2013 року, на яку, в свою чергу, посилався суд 1-ї інстанції в обґрунтування своїх висновків щодо обґрунтованості позовних вимог позивачки, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014 року (по справі №520/3876/13ц) було скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, також не приймає до уваги доводи позивача про те, що спірне рішення про реєстрацію права власності було проведено неналежною реєстраційною службою, оскільки зі змісту «Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» (затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013р. №607/5) вбачається, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають, зокрема на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

При цьому, апеляційним судом звертається увага й на те, що ці висновки суду 1-ї інстанції ні ким із сторін, в тому числі і позивачкою, у будь-який спосіб не оспорювалися.

До того ж, судова колегія ще вважає за необхідне вказати, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову що, в свою чергу, в повному обсязі було зроблено представниками відповідачів та 3-ї особи при розгляді справи в суді 2-ї інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову окружного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко