Рішення № 39260300, 09.01.2014, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5283/13-ц р.

Провадження № 2/589/28/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2014 р.

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Прачук О. В.,

з участю секретаря судового засідання - Антошко Т. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3

- про вселення, усунення перешкод у користуванні будинком та виселення,

зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1

- про визнання права проживання та користування житловим будинком

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення його до будинку АДРЕСА_1 м. Шостка, усунення перешкод у користуванні вказаним будинком та виселення відповідачок з зазначеного будинку.

Свої вимоги мотивував тим, що вказаний будинок він отримав у спадок від батька - ОСОБА_4, і його право власності на будинок підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22.06.2013 року. У вказаному будинку разом з позивачем мешкала і його мати - відповідачка по справі - ОСОБА_2, яка і продовжує в ньому проживати, хоча зареєстрована за іншою адресою. Однак ОСОБА_2 перешкоджає позивачу користуватись будинком, зокрема, за допомогою іншої відповідачки - ОСОБА_3 змінила замки на дверях будинку, приводить до будинку сторонніх людей, користується земельною ділянкою, що належить позивачу, а також користується харчовими запасами, які залишилися в будинку і погребі без згоди на те позивача, також в будинку залишились його особисті речі. Відповідачі відмовляються добровільно впустити позивача в будинок, погрожують йому. Вказане свідчить про порушення його права користуватися своєю власністю, а тому просить задовольнити позов.

09 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права проживання та користування житловим будинком АДРЕСА_1 м. Шостка, посилаючись на те, що вказаний будинок був збудований нею разом з ОСОБА_4, з яким вона почала жити з 1955 року. Так, зазначений будинок - це будинок, який фактично належав їй та знаходився у с. Стахорщина. У 1975 році, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повернулися в Україну з Казахстану, до якого виїхали у 1960 році, та вирішили жити в м. Шостка, отримали земельну ділянку, перевезли з с. Стахорщина розібраний на колоди будинок та склали на новому місці. Починаючи з 1975 року і донині вона проживає у вказаному будинку, доглядає за ним та господарськими спорудами, котрі також були збудовані нею та ОСОБА_4, з яким вона прожила 44 роки до самої його смерті. Всі роботи по облаштуванню будинку, ремонту здійснювались нею. Зазначає, що після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., вона продовжує постійно проживати в будинку як член сім"ї ОСОБА_1, оскільки з 2001 року по 2009 рік він постійно проживав у будинку. Щодо її проживання та користування будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою ОСОБА_1 не заперечував.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві, також вказали, що письмово попереджували відповідачів про необхідність виселення з будинку. ОСОБА_1 пояснив, що хоче повернутися до м. Шостка і проживати в будинку, але разом з матір'ю він жити не може, бо в них погані стосунки, вони не знаходять спільної мови.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 підтримали зустрічні позовні вимоги. Проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечили, зазначивши, що жодних перешкод ні ОСОБА_2, ні її донька (сестра позивача) - ОСОБА_3 щодо користування будинком не чинять. Позивач сам не з'являється до будинку, оскільки з 2009 року постійно проживає в с. Власівка, Світловодського району Кіровоградської області. Крім того ОСОБА_3 взагалі не проживає в будинку, а лише приходить допомагати, оскільки ОСОБА_2 потребує догляду, бо крім похилого віку, є ще й інвалідом І групи.

ОСОБА_2 також зазначила, що з сином у неї нормальні стосунки, ніяких перешкод йому у користуванні будинком, проживанні в ньому вона не чинила і не чинить, не погрожувала, навпаки, вона б хотіла проживати разом з сином.

ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 не визнала, пояснивши, що вона не проживає у спірному будинку, а лише приходить до матері, як і інші доньки, бо мати, внаслідок похилого віку та стану здоров'я, потребує допомоги, а саме: прибрати в будинку, приготувати їжу, випрати білизну та обробити город. Мати хоча і є інвалідом І-ї групи, але пересувається сама, і цілодобово знаходитись біля неї не потрібно. Ні мати, ні вона ніяких перешкод ОСОБА_1 у користуванні будинком не чинили, замків не змінювали. Просила задовольнити позов матері.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши докази по справі, прийшов до наступного.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті, обставини на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень.

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23.06.2013 р. підтверджується право власності ОСОБА_1 на житловий будинок та господарські споруди за адресою АДРЕСА_1 в м. Шостка. ( а.с. 16)

ОСОБА_2, хоча і зареєстрована за іншою адресою (а.с. 32), але постійно проживає у вказаному будинку, що підтверджується поясненнями сторін в судовому засіданні та матеріалами справи: довідками з місця проживання, страховими полісами, іншими документами ( а.с. 67, 68, 73-76), але доказів того, що мати перешкоджає йому в користуванні будинком, проживанню в ньому ОСОБА_1 не надав.

Ні документально, ні показами свідків не підтверджені ні заміна замків на дверях будинку, ні вчинення інших перешкод: зокрема, недопущення в будинок позивача та на подвір'я представників землевпорядної організації. Навпаки, позивач та його представник в судовому засіданні підтвердили, що були в будинку та спілкувались з відповідачкою - ОСОБА_2

Вказані пояснення спростовують і посилання позивача на те, що він позбавлений можливості користуватися особистими речами, які є в будинку.

Позивач підтвердив, що він дійсно з 2009 року постійно проживає у с. Власівка Світловодського району Кіровоградської області, тому не зрозуміло, які ж саме належні йому харчові запаси, котрими користуються відповідачки, залишилися в будинку і погребі, і доказів такого він суду не надав.

Лист Шосткинського МВ УМВС від 02.09.2013 р. (а.с. 41) та висновок за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.09.2013 р. (а.с.84) як докази судом до уваги не беруться, оскільки ними лише підтверджується звернення ОСОБА_1 до міліції в зв'язку з погрозами його сестри ОСОБА_3, але чи були дійсно такі погрози, з тексту вказаних документів встановити неможливо. Не підтверджується вказаними документами і факт проживання ОСОБА_3 у будинку та перешкоджання відповідачками позивачу користуватися належним йому будинком. Суд звертає увагу на те, що з заявою про погрози позивач звернувся 29.08.2013 р., в той же час у висновку від 02.09.2013 р. зі слів позивача вказано, що останній раз він бачився з сестрою після засідання суду, коли вона і висловлювала йому погрози. Зважаючи на те, що останнє засідання, в якому вони брали участь, це засідання Апеляційного суду Сумської області, яке відбулося 11 жовтня 2012 року (а.с. 239, справа № 2-869/11), та зважаючи, що з позовом про усунення перешкод позивач звернувся 10.09.2013 року, суд розцінює вказані дії позивача по зверненню до міліції з заявою як намагання будь-яким способом домогтися бажаного для нього результату.

До того ж з зазначеною заявою позивач звернувся в день закінчення строку, визначеного ним для виселення відповідачок в попередженні про виселення від 29.07.2013 р. (а.с. 85) Доказів того, що вказане попередження було отримано відповідачками, і взагалі їм надсилалось (квитанція поштового відділення, повідомлення про вручення, тощо) суду не надано.

Згідно довідки МСЕК від 25.09.2012 р. ОСОБА_2 є інвалідом І-ї групи та потребує постійного стороннього догляду (а.с. 63), але посилання позивача та його представника на це, як на доказ постійного проживання в будинку ОСОБА_3, не можуть бути враховані судом, оскільки саме по собі визначення МСЕК необхідності такого догляду ще не означає, що особа, яка здійснює догляд, проживає разом з особою за якою доглядає, цілодобово перебуває з нею.

Зазначене підтверджується і показами свідка ОСОБА_7 - доньки ОСОБА_2, яка в судовому засіданні показала, що вона навідується до матері кожного тижня, Обов'язки по догляду за матір'ю у них з сестрою розподілені: вона здійснює прибирання та прання, а ОСОБА_3 готує їжу, але ночувати в будинку ні вона, ні ОСОБА_3 не залишаються. Про те, що приходили працівники землевпорядної організації і їх не впустили на подвір'я, їй нічого не відомо, ні мати, ні сестра, ні сусіди про це не казали. Замків на дверях не змінювали.

Поясненнями сторін в судовому засіданні підтверджується, що в будинку також проживає родичка ОСОБА_2 - ОСОБА_8, яка залишилася самотньою після смерті чоловіка, і яка за станом здоров'я та віком не може самостійно себе обслуговувати, але вимоги про її виселення позивач не заявляв.

Відповідно до ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, крім іншого, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 319 ЦК України також передбачено, що при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Вимога позивача про виселення своєї 84 - річної матері ( а.с. 31), інваліда І-ї групи, з належного йому будинку суперечить не тільки закріпленому в ст. 51 Конституції України та 172 СК України обов'язку повнолітніх дочки, сина піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу, а й моральним засадам суспільства.

Зважаючи на вказане підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Як на підставу для задоволення зустрічного позову, ОСОБА_2 посилається на те, що спірний будинок був збудований нею спільно з батьком ОСОБА_1, в тому числі і її працею та за її кошти. Вона проживала в ньому спочатку як член сім'ї ОСОБА_4, а після його смерті, як член сім'ї свого сина ОСОБА_1, який постійно проживав в будинку з 2001 року по 2009 рік, а потім виїхав до с. Власівка, з його згоди та відсутності з його боку заперечень, а тому відповідно до ст. 156 ЖК України, не зважаючи на припинення сімейних відносин, вона має право користування будинком.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.07.2012 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 5/6 часток будинку АДРЕСА_1 м. Шостка та встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_4, а отже посилання ОСОБА_2 на внесення своєї майнової частки та своєї праці у спорудження будинку та проживання в будинку як колишнього члена сім'ї ОСОБА_4, як на підставу користування будинком, судом не враховуються.

Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти та батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.

З аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язковими ознаками сім'ї, крім родинних відносин та спільного проживання, є ведення спільного господарства, спільний побут.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом в будинку з 2001 року по 2009 рік.

ОСОБА_2, посилається на наявність у неї права користування будинком як колишнього члена сім'ї власника будинку - ОСОБА_1, оскільки вони проживали разом у спірному будинку. Але сам по собі факт проживання осіб, навіть пов'язаних родинними відносинами, в одному житловому приміщенні ще не свідчить про наявність сім'ї.

На підтвердження ведення з сином спільного господарства та спільного побуту ОСОБА_2 належних доказів не надала.

Пояснення ОСОБА_3, що ОСОБА_1 та мати, проживаючи разом мали спільний бюджет та спільно вели господарство, суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_3 є зацікавленою особою у вирішенні спору на користь матері та з матеріалів справи вбачається, що з ОСОБА_1 у них неприязні відносини.

Крім того ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що з матір'ю вони завжди сварилися та не знаходили спільної мови.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2 за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 1, 10, 11, 57, 60, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод у користуванні будинком та виселення - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права проживання та користування житловим будинком - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О. В. Прачук