Рішення № 39260218, 14.01.2014, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5725/13-ц р.

Провадження № 2/589/35/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2014 р.

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Прачук О. В.,

з участю секретаря судового засідання Антошко Т. А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: АТ «УкрСиббанк»,

- про вселення в квартиру та усунення перешкод у користуванні нею, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 про вселення в квартиру та усунення перешкод у користуванні нею.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 07 вересня 2002 року по 19 лютого 2013 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем по справі. В шлюбі 18.03.2003 р. народилася донька - ОСОБА_3. Оскільки ні вона (позивачка), ні відповідач не мали особистого житла та достатньо коштів на його придбання, вони вирішили взяти кредит. 06 березня 2007 року ОСОБА_3 уклав договір про надання кредиту в сумі 19 158 доларів США на придбання трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1. Після отримання кредиту на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2007 року ОСОБА_3 було придбано квартиру за зазначеною адресою.

Після придбання квартири позивач та відповідач зробили ремонт та почали в ній проживати. З 23.03.2007 року у вказаній квартирі зареєстровані відповідач та донька - ОСОБА_3, а позивачка змогла зареєструватися у вказаній квартирі лише з 08.05.2013 року, оскільки чоловік не бажав її реєструвати в квартирі.

Після розірвання шлюбу позивачка разом з донькою продовжувала проживати у вказаній квартирі, але 04.09.2013 року ні вона, ні донька не змогли потрапити у квартиру, оскільки на вхідних дверях було змінено замок. По телефону відповідач повідомив, що вона повинна забрати свої речі та речі дитини та залишити разом з донькою квартиру. Через деякий час прийшла мати позивача - ОСОБА_6, відчинила двері квартири, також повідомивши позивачці, що вона має забрати свої речі та дитини. На відмову позивачки залишити квартиру ОСОБА_6 почала її ображати та заподіяла позивачці тілесних ушкоджень, внаслідок яких позивачка з 05.09.2013 р. по 13.09.2013 р. перебувала в лікарні на лікуванні. Після сварки відповідач ОСОБА_3 виставив її та доньку за двері, повідомивши, що квартира є його власністю. Всі речі позивачки залишились в квартирі, вона не може вільно потрапити до житла та змушена проживати у своєї матері. Відповідач не надає ключів від квартири і категорично заперечує проти проживання в ній позивачки, тому позивач просить вселити її та малолітню доньку ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та заборонити відповідачу чинити перешкоди у користуванні їй та доньці вказаною квартирою.

В судовому засіданні позивачка та її представник - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, а саме не заперечував проти вселення та проживання в спірній квартирі доньки, проти задоволення решти позовних вимог заперечив, зазначивши, що вказана квартира на підставі договору іпотеки є предметом застави, а тому він не вправі розпоряджатися вказаною квартирою, зокрема реєструвати в ній інших осіб, до моменту повного погашення заборгованості. Крім того, вони з позивачкою досягли домовленості щодо розподілу спільно нажитого під час шлюбу майна, згідно якої йому залишається квартира та машина, а позивачці всі речі та меблі, що були в квартирі, та які вона забрала у січні 2013 року. Посилання ж позивачки на те, що вона має право користуватися квартирою як колишній член сім'ї власника житла - безпідставні, оскільки позивачка була зареєстрована у спірній квартирі вже після розірвання шлюбу.

Представник відповідача - ОСОБА_4 підтримав позицію свого довірителя.

Представник третьої особи - АТ «УкрСиббанку» - в судові засідання, будучи належним чином повідомлений ( а.с. 50, 52а, 73), жодного разу не з'явився, пояснень або заперечень за позовом суду не надано.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідків та дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що є подругою ОСОБА_1, сторони по справі знає вже більше 6 років. Позивач та відповідач вкладали зароблені кошти в ремонт квартири, інколи кошти на ремонт позивачці позичала і свідок; конкретно пошуком робітників та підбором матеріалів для ремонту займалась позивачка. В січні 2013 року ОСОБА_1 виїхала разом з речами зі спірної квартири до матері, при цьому, коли позивачка виїжджала зі спірної квартири вона при свідкові зателефонувала відповідачу та попрохала бути присутнім, але ОСОБА_3 відмовився. Свідок допомагала позивачці виносити речі з квартири при переїзді позивачки до матері, а потім також допомагала переносити ті ж самі речі назад в спірну квартиру в березні 2013 року, коли позивачка та відповідач помирилися і знову стали разом жити у спірній квартирі. Влітку, коли сторони відпочивали на морі, а свідок кожні 2 дні навідувалась до спірної квартири, щоб поливати квіти, всі речі були на своїх місцях. Також показала, що напередодні судового засідання була присутня при проведенні слідчого експерименту, але в квартирі вже нічого з речей не було: ні побутової техніки, ні люстр, ні тюлів на вікнах.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що знає сторони по справі з 2007 року, неодноразово була в спірній квартирі. В січні 2013 року ОСОБА_1 переїхала до матері, при її переїзді свідок не була присутня, але після того як сторони примирились і ОСОБА_1 повернулася до спірної квартири, свідок була 18 березня 2013 р. у вказаній квартирі, обстановка якої була така ж як і раніше, всі речі були на своїх місцях. Також свідок показала, що разом зі сторонами їздила влітку на відпочинок і відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були хорошими. На даний час ОСОБА_1 проживає у матері.

Свідок ОСОБА_9, мати ОСОБА_1, в судовому засіданні показала, що дочка та колишній зять 2, 5 роки проживали у неї, потім взяли кредит та придбали спірну квартиру, донька також працювала та всі зароблені кошти вкладала в ремонт та облаштування квартири, також коштами допомагала і вона, свідок, зокрема, давала гроші на придбання вхідних дверей. В січні 2013 року донька переїхала з речами до неї, а в березні донька помирилася з ОСОБА_3 та повернулася до нього. Після 08 березня 2013 року ОСОБА_3 разом зі своїм приятелем забрав та перевіз назад до квартири всі речі, які привезла донька. 04 вересня 2013 року вона (свідок) була на роботі, коли прийшла онучка - ОСОБА_3 та сказала, що не може відчинити вхідні двері в квартиру, потім прийшла донька і вони: донька і онучка, пішли до спірної квартири. Згодом зателефонувала донька, вона плакала. Свідок побігла до спірної квартири та побачила доньку, яка сиділа на східцях, на лобі у неї був синець. Коли свідок зайшла до квартири, мати відповідача по справі кинула в неї підставкою для телефону, а старший брат відповідача почав погрожувати та ображати. Лише після приїзду міліції донька змогла взяти свої особисті речі та дитини. Також свідок показала, що бачила як 18 жовтня 2013 року старший брат відповідача вивозив зі спірної квартири речі на своїй машині.

Свідок ОСОБА_10, в судовому засіданні показала, що є сусідкою ОСОБА_9. За проханням ОСОБА_1 у себе в квартирі вона зберігала частину речей, які позивачка привезла з собою, коли взимку 2013 р. переїхала до матері. Так у неї в квартирі в розібраному та запакованому виді зберігались шафи, а також телевізор, холодильник, 2 люстри, штори. На початку березня 2013 року ОСОБА_1 та відповідач забрали всі ці речі. Зараз ОСОБА_1 живе у матері.

Положенням ст. 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Поясненнями сторін та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 07 вересня 2002 року по 19.02.2013 року. (а.с. 8) Також, як вбачається з пояснень сторін та показів свідків, сторони продовжували проживати як чоловік та жінка з березня 2013 по вересень 2013 року.

Згідно договору № 1125828000 від 06.03.2007 року, укладеним між АК ІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, відповідачу по справі надано кредит в сумі 19 158 доларів США до 04.03.2022 року на придбання трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Поручителем за належне виконання зобов'язань за даним договором є крім ОСОБА_11, позивачка по справі. (а.с. 13-16)

Вказана квартира на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2007 року належить ОСОБА_3 (а.с. 12), що підтверджується також витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 19).

Згідно довідки ОСББ від 16.09.2013 року у спірній квартирі зареєстровані відповідач - з 23.03.2007 р., позивачка - з 08.05.2013 р. та їх донька також з 23.03.2007 р. (а.с.7)

Поясненнями сторін в судовому засіданні підтверджується, що позивачка, незважаючи на реєстрацію в квартирі матері, проживала у спірній квартирі з часу її придбання до січня 2013 року, а потім з березня 2013 року по 04 вересня 2013 року.

Вимоги про визнання спірної квартири спільною власністю подружжя ОСОБА_1 не заявляла, тому суд, виходячи з положень ст. 11 ЦПК України, не в змозі вирішувати питання щодо права користування позивачки квартирою як співвласниці.

Зважаючи на вказане, ОСОБА_1, незважаючи на припинення сімейних відносин з ОСОБА_3, вправі користуватися спірною квартирою як колишній член сім'ї власника житла.

Посилання відповідача на те, що позивачка не може користуватися квартирою як колишній член його сім'ї, оскільки не була зареєстрована в спірній квартирі, коли вони перебували в шлюбі, судом не можуть бути враховані, оскільки як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Не враховуються судом і посилання відповідача на розподіл з позивачкою спільно нажитого майна, згідно якого йому залишилась квартира та машина, а всі інші нажиті речі - позивачці, оскільки, згідно постанови про закриття кримінального провадження від 14.02.2013 року - 28 січня 2013 року ОСОБА_3 звернувся з заявою про те, що ОСОБА_1 самовільно, без його дозволу забрала зі спірної квартири речі. (а.с.34), що спростовує пояснення відповідача по справі про досягнення згоди щодо поділу майна. Крім того в судовому засіданні показами свідків підтверджено, що всі речі були повернуті в спірну квартиру, частково це підтвердив і відповідач, зазначивши, що деякі речі позивачка повернула, зокрема меблі з дитячої кімнати, а щодо решти він не пам'ятає. Також на підтвердження своїх пояснень щодо поділу майна відповідачем не надано відповідний договір, як передбачено ст. 69 СК України, або відповідне рішення суду.

Не можуть також бути враховані і посилання відповідача на неможливість проживання в квартирі позивачки в зв'язку з перебуванням квартири в заставі на підставі Договору іпотеки та забороною, згідно вказаного Договору, реєстрації в квартирі інших осіб, оскільки позивачка проживала і зареєстрована у вказаній квартирі, а доказів того, що банк вважає це порушенням умов договору іпотеки та звернувся з вимогою про їх усунення суду не надано, крім того п. 2.4.9 Договору іпотеки № 51363 від 02.04.2007 року передбачає обов'язок іпотекодавця не надавати дозвіл на реєстрацію фізичних і юридичних осіб без згоди іпотекодержателя лише в нежитлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки. ( а.с. 40-41)

Згідно витягу з кримінального провадження № 12013200110001922 04.09.2013 р. близько 17 -00 год. ОСОБА_6, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_1 ( а.с.10)

Листком непрацездатності підтверджується перебування ОСОБА_1 на лікуванні в стаціонарному відділенні Шосткинської ЦРЛ з 05.09.2013 р. по 13.09.2013 р. з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку.( а.с. 9)

Відповідач в судовому засіданні та в запереченнях на позов підтвердив, що ним в спірній квартирі замінено один з замків на вхідних дверях, ключів від якого він не давав ні позивачці, ні доньці, та він не бажає допускати позивачку в квартиру. Вчинення позивачці перешкод у користуванні спірною квартирою підтверджується також показами свідка ОСОБА_9

Враховуючи вищевказане та визнання відповідачем позову в частині вселення доньки ОСОБА_3, що не суперечить законодавству, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідача по справі підлягає стягненню сплачений позивачкою судовий збір.

Керуючись ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 174, 212, 213-215 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

Заборонити ОСОБА_3 чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 114 грн. 71 коп. сплаченого нею судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О. В. Прачук