Ухвала суду № 39259937, 18.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/11128/13-к 18.06.2014 18.06.2014 18.06.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: № 11-кп/784/377/14 Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: ст.ст.187 ч. 4, 309 ч. 1, Беспрозванний О.В.

289 ч. 2 КК України Доповідач апеляційного суду:

Маркова Т.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої - Маркової Т.О.

суддів - Рудяка А.В., Міняйла М.П.

за участю секретаря - Лі І.К.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження № 12013160040003181 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Миколаєва, проживаючого в АДРЕСА_1, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 187 ч. 4, 309 ч. 1, 289 ч. 2 КК України

учасники судового провадження

прокурор: Осипенко О.М.

обвинувачений: ОСОБА_4

захисник: ОСОБА_3

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 187 ч. 4, 309 ч. 1, 289 ч. 2 КК України та призначено покарання:

- за ст. 187 ч. 4 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ст. 309 ч. 1 КК України у виді 1 року позбавлення волі;

- за ст. 289 ч. 2 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч. 1, 2 КК України остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 8 років позбавлення волі з конфіскаією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4:

витрати у зв'язку із проведенням хімічної експертизи у розмірі 284 грв. 66 коп.; затрати на лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 3 139 грв. 99 коп.; на користь потерпілого ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8 000 грв.; на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнових збитків 5 010 грв. 74 коп., моральної шкоди 50 000 грв.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч. 4 ст. 187 на ч. 1 ст. 185 КК України та відмовити в задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі захисник вказує, що не оспорює вирок в частині визнання ОСОБА_4 винним за ст.ст. 309 ч. 1, 289 ч. 2 КК України та призначення йому покарання за цими статтями.

В той же час апелянт просить вирок суду скасувати, перекваліфікувавши дії ОСОБА_4 з ч. 4 ст. 187 на ч. 1 ст. 185 КК України. Свої апеляційні вимоги захисник обгрунтовує тим, що оскаржуваний вирок не містить обгрунтування винуватості ОСОБА_4 у розбійному нападі на потерпілих з нанесенням їм тяжких тілесних ушкоджень та відкритому заволодінні чужим майном.

Вказує, що під час допиту в суді 1 інстанції потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що погано пам'ятає як відбувалися події, оскільки отримав удар в голову, і ОСОБА_4 з особами, що стояли біля бару, він не бачив. З показань потерпілого ОСОБА_7 слідує, що він теж не бачив обвинуваченого ОСОБА_4 серед нападників, а потерпіла ОСОБА_8, хоча і бачила ОСОБА_4 серед «тих людей», проте не давала суду показань стосовно того, чи бив ОСОБА_4 потерпілих, куди саме та скільки разів.

Зазначає, що потерпіла вийшла на вулицю, коли ОСОБА_5 лежав непритомний, а тому вона не могла була свідком дій невідомих осіб, які спричинили ОСОБА_5 тілесні ушкодження.

Вказує, що обвинувачений ОСОБА_4 став свідком побиття потерпілих, проте особисто участі в нападі на них не приймав, а лише скористався ситуацією та непритомним станом потерпілого і таємно викрав його майно. При цьому, він визнав себе винним в скоєнні крадіжки, сприяв слідству у встановленні істини у справі.

Апелянт не погоджуючись з рішенням суду щодо цивільних позовів потерпілих, зазначає, що потерпілим ОСОБА_6 до позову не додано жодного документа, який підтверджує витрати потерпілого на ремонт автомобіля та придбання запчастин.

Крім того, вважає, що позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди необхідно залишити без задоволення, оскільки ніяких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 не спричиняв.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.05.2013 року приблизно о 02.30 год ОСОБА_4, знаходячись біля бару «Марабу», розташованого на пл. Перемоги по пр-ту Миру, 21/1 в м. Миколаєві, за попередньою змовою з невстановленими особами з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які були у вказаному барі та перебували в стані алкогольного сп'яніння та, застосувавши до них насильство небезпечне для життя і здоров'я, стали наносити ОСОБА_5 та ОСОБА_7 удари руками і ногами по різних частинах тіла.

Від завданих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та ОСОБА_5 впали на землю та на деякий час втратили свідомість. ОСОБА_4 разом з невстановленими особами продовжили наносити удари ногами по тілам ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які лежали на землі непритомними.

В цей час з приміщення бару «Марабу» вийшла ОСОБА_9 (дружина ОСОБА_7.) і, побачивши що невідомі особи б'ють її чоловіка ОСОБА_7 та ОСОБА_5, намагалася припинити протиправні дії невідомих осіб, серед яких був і ОСОБА_4, а саме відтягувала їх від них. Під час цього одна з невідомих осіб шляхом ривку зірвала з шиї ОСОБА_9 золотий ланцюжок з золотим кулоном, але в зв'язку з тим, що остання чинила активний опір та схопила невідому особу за руку і подряпала її, невстановлена особа кинула золотий ланцюжок з кулоном на землю, а ОСОБА_9 повернула його собі.

В той же час ОСОБА_4 завлодів майном ОСОБА_5, а саме золотою печаткою вартістю 1 500 грв., яку він зняв з пальця непритомного потерпілого.

Потім ОСОБА_4 разом з невстановленими в ході досудового слідства особами з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 1 500 грв.

26.09.2013 року в обідній час (більш точного часу в ході досудового слідства встановити не представилось можливим) ОСОБА_4, знаходячись в барі «Бомбей», розташованого на пл. Перемоги в м. Миколаєві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно придбав у нестановленої в ході слідства особи особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований вагою 0,4213 г (у перерахунку на суху речовину - 0,0399 г) без мети збуту для особистого вживання, після чого зберігав його при собі в кишені куртки.

26.09.2013 року приблизно о 14.30 год. біля буд. № 40 по пр-ту Миру в м. Миколаєві за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП ОСОБА_4 був затриманий працівниками міліції, а наркотичний засіб, який був при ньому, - вилучено.

Крім того, в період часу з 21.00 год. 28.09.2013 року по 09.00 год. 29.09.2013 року (точні дата та час в ході досудового слідства не встановлені) ОСОБА_4, знаходячись біля буд. № 21 по пр-ту Миру в м. Миколаєві, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, каменем розбив пасажирське переднє лобове скло автомобіля НОМЕР_1 та незаконно заволодів ним, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 12000 грв. З місця скоєння кримінального правопорушення на викраденому автомобілі зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Фактичні обставини кримінальних правопорушень, викладені у вироку, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 289 КК України судом встановлені правильно на підставі досліджених в судовому засіданні доказів і апелянтом не оспорюються.

Однак, причетність ОСОБА_4 до скоєння злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, апелянт заперечує.

В судовому засіданні ОСОБА_4 вину в цій частині обвинувачення не визнав і стверджував, що в розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_5 участь не приймав, а тільки забрав у нього золотий перстень, коли той лежав непритомний.

Ці заперечення проти звинувачення детально перевірені судом і спростовані наведеними у вироку доказами.

Так, в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пояснили, що 25 травня 2013 року вони разом з ОСОБА_9 (дружиною ОСОБА_7.) знаходились в барі «Марабу», коли зібрались йти додому, стали виходити з бару. На сходах на них напали декілька чоловік, перший удар нанесли по голові, потім збили з ніг і стали бити ногами. Коли втратили свідомість їх тягали за ноги. ОСОБА_5 також пояснив, що золотий перстень досить щільно сидів на руці, а тому для того, щоб його зняти, требу було палець розкрутити, тому він відчував, як перстень знімали з руки.

Хоча потерпілі й не бачили, хто на них напав, однак перед тим, як вийти з бару, замітили на сходах кілька хлопців.

Ці показання потерпілих узгоджуються із показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка підтвердила, що коли вона вийшла із бару, то побачила, що на її чоловіка та ОСОБА_5 напали кілька чоловіків, які повалили їх на землю та били ногами. Серед нападників був і ОСОБА_4, який теж наносив удари потерпілим. Дії всіх нападників були відпрацьованими та узгодженим, коли ОСОБА_5 та її чоловіка побили, потім непритомних тягнули за ноги. З самого початку було ясно, що напад був спеціальним з метою пограбування. Крім того, потерпіла в ході пред'явлення особи для впізнання, вказала на ОСОБА_4 як на учасника розбійного нападу.

Мотивуючи висновки про винність ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому правопорушенні, суд обґрунтовано послався на показання потерпілих та потерпілої ОСОБА_9, яка дала детальні показання про обставини вчинення цього правопорушення і не є суперечливими.

Крім того, показання потерпілих знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які дослідив суд в судовому засіданні.

Зокрема, висновками судово-медичної експертизи № 1111 від 16.07.2013 року підтверджено, що у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у виді закритої травми поперекової області з правої сторони з розривом правої нирки та утворенням зачеревної гематоми. Тілесні ушкодження у ОСОБА_5 є тяжкими за ознакою небезпеки для життя.

Аналізуючи досліджені судом докази, колегія суддів приходить до висновку, що суд всебічно і повно дослідив обставини справи, зокрема і ті, на які є посилання у апеляційній скарзі, та обґрунтовано визнав ОСОБА_4 винним і правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 187 КК України.

Доводи апелянта про те, що дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати як таємне викрадення майна безпідставні, оскільки ОСОБА_4 брав безпосередню участь в розбійному нападі на потерплого ОСОБА_5, наносив йому удари, від чого той впав на землю, де його продовжили бити. Коли потерпілий втратив свідомість, то ОСОБА_4 заволодів перснем потерпілого, знявши його з руки.

За таких обставин, коли обвинувачений застосовує небезпечне насильство з метою заволодіння майном потерпілого, підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого зі ст. 187 ч. 4 КК України на ст. 185 ч. 1 КК України, як просить апелянт, відсутні.

Цивільні позови прокурора та потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних збитків вирішені судом правильно, оскільки суд обгрунтовано стягнув тільки ті збитки, які підтверджені документально, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Суд також правильно визначив до стягнення 50.000 грв. на користь потерпілого ОСОБА_5 на рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки зазначена сума відповідає ступеню моральних страждань потерпілого.

Підстав для скасування вироку в цій частині колегія суддів не вбачає, а наведені з зазначеного приводу у скарзі доводи не підтверджені матеріалами справи.

В той же час, при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 судом були порушені норми кримінального процесуального закону, що регулюють розгляд цивільного позову у кримінальній справі.

Як вбачається із матеріалів справи, потерпілим ОСОБА_6 на досудовому слідстві заявлено позов про відшкодування матеріальних збитків в сумі 8 000 грв. (а.с. 7).

Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_6 ніяких доказів в підтвердження суми спричинених йому збитків суду не надав. Суд без будь-якого мотивування стягнув відшкодування з обвинуваченого ОСОБА_4, не зазначивши при цьому у вироку, якими доказами підтверджені позовні вимоги потерпілого, чому суд задовольнив їх в повному обсязі та на підставі якої правової норми.

За таких обставин вирок суду 1-ї інстанції у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст. 128-129 КПК України, тому вирок суду у цій частині слід скасувати, залишивши цивільний позов потерпілого без розгляду, що не позбавляє права ОСОБА_6 пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 128,129,405,407,424,532 КПК України, колегія суддів, -

Постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2014 року відносно ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 скасувати, залишивши цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків без розгляду.

В іншій частині цей же вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуюча:

Судді: