Ухвала суду № 39259801, 04.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/7691/13-ц 04.06.2014 04.06.2014 04.06.2014

Провадження №22ц/784/1630/14 Головуючий в першій інстанції Спінчевська Н.А.

Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Шаманської Н.О., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

за участю представника відділу ДВС Мельник М.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2014 року за поданням Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - відділ ДВС) про примусове проникнення до житлового приміщення по справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»)

до

ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

14 березня 2014 року державний виконавець відділу ДВС звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житлового приміщення АДРЕСА_1.

Державний виконавець зазначав, що в провадженні відділу ДВС знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання: постанови № 191589 від 18 листопада 2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу у розмірі 510 грн.; постанови № 250936 від 27 грудня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу у розмірі 102 грн.; виконавчого листа № 2/489/2799 від 04 грудня 2013 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 45 587 грн. 22 коп.; виконавчого листа № 2/489/2799 від 04 грудня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 229 грн. 40 коп. судового збору. По вказаним виконавчим листам та постановам було відкрито виконавчі провадження. 13 січня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС було винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, копію якої останньому було направлено. Згідно довідки сектора адресно-довідкової роботи УДМС м. Миколаєва від 11 грудня 2013 року ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до відповіді БД «Автомобіль» за боржником транспортні засоби не зареєстровані та останній на обліку в органах ДПС не перебуває. Відомостей про місце роботи ОСОБА_4 відсутні. Крім того, з довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно інформація щодо боржника відсутня. 06 лютого 2014 року боржнику направлена вимога щодо надання доступу до спірного приміщення 21 лютого 2014 року для перевірки майнового стану останнього, але до житлового приміщення державний виконавець не був допущенний про що було складено акти.

Посилаючись на вищезазначене, державний виконавець просив подання задовольнити.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2014 року дозволено примусове входження державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції до житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити державному виконавцю в задоволенні подання. На думку апелянта, судове рішення ухвалено без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення по справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відділу ДВС, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні відділу ДВС знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання: постанови № 191589 від 18 листопада 2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу у розмірі 510 грн.; постанови № 250936 від 27 грудня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу у розмірі 102 грн.; виконавчого листа № 2/489/2799 від 04 грудня 2013 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 45 587 грн. 22 коп.; виконавчого листа № 2/489/2799 від 04 грудня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 229 грн. 40 коп. судового збору.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державним виконавцем 18 січня 2012 року, 13 січня 2014 року, 03 лютого 2014 року та 13 січня 2014 року були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 44, 46, 48, 50).

Постановою державного виконавця від 13 січня 2014 року вказані виконавчі провадження зведені в одне виконавче провадження та в цей же день постановою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 (а.с. 52). Вказана постанова останнім 16 січня 2014 року була отримана за спірною адресою, про ще свідчить поштове повідомлення (а.с. 53).

Згідно довідки сектора адресно-довідкової роботи УДМС м. Миколаєва від 11 грудня 2013 року ОСОБА_4 зареєстрований у АДРЕСА_1, яка на підставі свідоцтва про право власності належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7

06 лютого 2014 року державним виконавцем було складено акт про неможливість примусового виконання рішення суду, так як двері у спірній квартирі ніхто не відчинив (а.с. 60). В цей же день державним виконавцем направлена вимога боржнику про надання доступу до приміщення квартири 21 лютого 2014 року о 16-00 годині (а.с. 61). Проте, в зазначені день і час двері у квартирі також не відчинили, про ще було складено акт (а.с. 65).

Згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний, зокрема, утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця. Також особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

При перевірці майнового стану боржника державним виконавцем було встановлено, що у останнього відсутнє будь-яке майно, на яке можливо звернути стягнення, що підтверджується листами Державної податкової служби України (а.с. 54-56), довідкою ТОВ «Мультітранс» про звільнення боржника 28 січня 2014 року (а.с. 57), довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 58-59), запитом № 18990 про відсутність транспортного засобу у боржника (а.с. 66-67), довідкою Бюро технічної інвентаризації (а.с. 68).

Таким чином, державним виконавцем були виконані всі виконавчі дії передбачені Законом та Інструкцією про проведення виконавчих дій.

Згідно із ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища.

Боржник та його представник в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча про час і місце розгляду їх апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Як пояснила представник відділу ДВС в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_4 є співмешканцем ОСОБА_7 та постійно проживає за спірною адресою.

За таких обставин та, як вбачається з матеріалів справи і це не заперечується самим боржником, останній проживає за спірною адресою, користується цим житлом і необхідність в проникненні до цього житла викликана невиконанням боржником судових рішень, тому подання державного виконавця є правильним, а висновки суду є обґрунтованими і такими, що відповідають наведеним нормам процесуального права.

Отже суд обґрунтовано у відповідності з положеннями ст. 376 ЦПК України задовольнив подання державного виконання та надав дозвіл на примусове проникнення до житла, де мешкає ОСОБА_4

Посилання апелянта на те, що судом в рішенні зазначено що ОСОБА_4 є власником частки спірної квартири не можуть бути прийняти до уваги, так як рішенням суду встановлено належність на праві спільної сумісної власності спірної квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Також хибними є й доводи апеляційної скарги стосовно порушення прав власників квартири, тому що примусове проникнення до їх житла пов'язано з виконанням судових рішень відносно ОСОБА_4, який зареєстрований та проживає у цій квартирі, і мається на меті виявлення та опис належного останньому майна.

Доводи апеляційної скарги, що судове рішення ухвалено без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення по справі безпідставні та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Таким чином, суд першої інстанції, відповідно до норм чинного законодавства, прийшов до вірного висновку, що державний виконавець діяв відповідно вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, а тому правомірно задовольнив подання державного виконавця відділу ДВС про примусове проникнення до житла боржника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді