Ухвала суду № 39258433, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/873/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28 листопада 2013 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем порушено правила формування валових витрат.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ФК «Надія України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт від 07 серпня 2013 року № 686/2202/34067398.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2013 року № 0003532270, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 560957 грн. 92 коп., з яких 450464 грн. 60 коп. - за основним платежем та 110493 грн. 32 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

За результати адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2013 року № 000547С48Е9В6ВАВ12094ЕЕ043С0А8016DАА9В, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16382 грн. 75 коп., з яких 14701 грн. 00 коп. - за основним платежем та 1681 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу. ТОВ «ФК «Надія України» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Надія України» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткуванням податку на прибуток витрати на оплату комунальних послуг орендованого приміщення, а також валові витрати, сформовані у попередніх звітних періодах, проте помилково не включені до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року. Також суд першої інстанції послався на те, що сума зайво нарахованих відсотків за кредитними договорами на суму 84885 грн. 45 коп. не підлягає включенню до доходів ТОВ «ФК «Надія України».

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог ТОВ «ФК «Надія України» суд першої інстанції визнав правильним висновок відповідача про те, що витрати на придбання питної води не підлягають включенню до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткуванням податку на прибуток.

Постанова суду від 28 лютого 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ТОВ «ФК «Надія України» сторонами даної справи не оскаржується.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення даного позову, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Надія України» було укладено договір оренди приміщення № 18 від 01 серпня 2009 року. Згідно вказаного договору позивач орендував у ФОП ОСОБА_2 кімнату АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 5.1 договору оренди приміщення № 18 від 01 серпня 2009 року розмір орендної плати складає 1465 грн. 00 коп. на місяць без ПДВ плюс експлуатаційні витрати: оплата за електроенергію за показниками лічильника за ціною енергопостачальника, за опалення, воду, каналізацію, землю, вивезення сміття - по розцінках згідно рахунків відповідно до площі, що орендується.

Витрати на оплату вказаного договору оренди, в тому числі експлуатаційних витрат, були віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткуванням податку на прибуток.

Відповідач вважає такі дії ТОВ «ФК «Надія України» неправомірними з огляду на те, що до перевірки не надано первинних документів із зазначенням сум послуг за водопостачання пропорційно чисельності працівників підприємства-орендаря щодо загальної чисельності працівників, вартість спожитої електроенергії виходячи з потужності електроприладів і фактичного часу роботи та вартість теплопостачання із співвідношення орендованої та загальної площі.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Надія України» щомісяця складалися акти здачі-прийняття робі (надання послуг), яких окремо зазначено розмір орендної плати та експлуатаційні витрати. Також орендодавець щомісяця складав розшифровку компенсації експлуатаційних витрат, в яких зазначалися й показники лічильника.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначені документи є достатнім документальним підтвердженням понесення ТОВ «ФК «Надія України» витрат на оплату договору оренди приміщення № 18 від 01 серпня 2009 року.

Під час проведення перевірки працівниками ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві було встановлено, що Закарпатською філією ТОВ «ФК «Надія України» було проведено внутрішню інвентаризацію нарахованих відсотків за договорами кредитів було виявлено завищення суми нарахованих відсотків на суму 84885 грн. 45 коп., яка спричинена помилкою у алгоритмі нарахування процентів. У зв'язку з цим позивачем було проведено коригування валового доходу шляхом його зменшення на зазначену суму.

Обґрунтовуючи свій висновок про протиправність зазначених дій ТОВ «ФК «Надія України» відповідач послався на те, що в поясненнях бухгалтера, які надавалися відносно коригування відсотків за кредитними договорами, не вказано період, за який проводилось коригування відсотків, розрахунок коригування відсотків, алгоритм нарахування відсотків.

Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем були надані відповідачу всі документи щодо укладання кредитних договорів, на підставі яких відповідач не був позбавлений можливості самостійно встановити обставини, що не були відображені в поясненнях бухгалтера.

Також відповідач послався на те, що під час перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року, яка оформлена актом від 14 січня 2011 року № 41/22-0/35792805 було підтверджено відсотки, які коригувались за попередні звітні періоди.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що на час проведення зазначеної перевірки Закарпатською філією ТОВ «ФК «Надія України» було відкориговано відсотки лише по 30 вересня 2009 року. Натомість в межах даної перевірки відповідач досліджував корегування відсотків за 2010 рік, тобто за інший період, ніж перевірявся в січні 2011 року.

Інших доводів на підтвердження висновку про заниження позивачем валового доходу на 84885 грн. 45 коп. відповідач не навів. У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що вказаний висновок податкового органу є необґрунтованим.

Під час проведення перевірки було також встановлено, що у 2012 році ТОВ «ФК «Надія України» було виявлено суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилки, а саме: помилково не віднесено до складу витрат у 2009 році витрати по нарахуванню процентів за користування кредитами в сумі 454857 грн. 55 коп., у 2010 році - витрати по нарахуванню процентів за користування кредитами в сумі 1 399337 грн. 83 коп., а також витрати в сумі 69353 грн. 00 коп., понесені у зв'язку з перерахунком поточної заборгованості по іноземним кредитам, що виникла у зв'язку із зміною курсу гривні по відношенні до валюти іноземного кредиту.

У зв'язку з цим вказані витрати були відображенні у податковій декларації з податку на прибуток підприємства у 2012 році.

На підтвердження витрат по нарахуванню відсотків за користування кредитами, а також витрат, які виникли у зв'язку з перерахунком поточної заборгованості по іноземним кредитам, що виникла у зв'язку зі зміною курсу гривні по відношенню до валюти іноземного кредиту, ТОВ «ФК «Надія України» надало суду копії кредитних договорів, платіжних доручень про сплату відсотків, журналів-ордерів, зведених аналізів «Розрахунок за нарахованими процентами по іноземним кредитам», обліку по рахунку «Залучені кредитні кошти», реєстраційних свідоцтв щодо кредитів в іноземній валюті, банківські виписки.

Відповідач не заперечує, що позивач мав право на віднесення вказаних витрат до валових у 2009-2010 роках, однак вважає, що навіть у випадку їх своєчасного декларування, такі витрати не можуть бути враховані в податковій звітності за 2012 рік. Така позиція відповідача обґрунтована тим, що з набранням чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у ІІ кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до І кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року не включається.

На думку колегії суддів вказаний висновок податкового органу суперечить нормам матеріального права.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 зазначеного вище Закону, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абз. 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України з 01 квітня 2011року набрав чинності розділ ІІІ ПК України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року повинен здійснюватися відповідно до вимог п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону, якими було прямо передбачено включення до валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році без жодних обмежень.

Згідно п. 150.1 ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У відповідності до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України положення п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011р.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, вказаними нормами права передбачено, що розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 році, а сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року підлягає включенню до валових витрат ІІ кварталу 2011 року та, відповідно, наступних податкових періодів.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві ґрунтуються на невірному розумінні п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

На думку податкового органу вказана норма права передбачає, що до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Однак, положеннями п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено включення до валових витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємного значення розрахунку об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, а не від'ємного значення результатів діяльності суб'єкта господарювання у І кварталі 2011 року.

Порядок розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток закріплений у формі Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженій наказом ДПА України № 114 від 28 лютого 2011 року.

Згідно рядка 04 витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування дорівнюють сумі значень рядків 05 та 06. В свою чергу значення рядка 06 дорівнює сумі рядків 06.1-06.6. У рядку 06.6 зазначається від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року).

Таким чином, дії ТОВ «ФК «Надія України» щодо включення до валових витрат 2012 року від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів (в тому числі 2009-2010 років) цілком відповідають вимогам матеріального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Надія України».

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 28 лютого 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.