Постанова № 39258253, 10.06.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р.Справа № 915/2263/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Лавриненко Л. В.,

суддів: Жекова В.І., Філінюка І.Г.

(склад колегії суддів сформовано на підставі розпорядження голови суду від 25.04.2014 р. № 738)

при секретарі судового засідання Бондар М.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2014 р.

у справі № 915/2263/13

за позовом Миколаївської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершоу" м. Миколаїв

про внесення змін до договору оренди землі,-

за участю представників сторін:

від Миколаївської міської ради - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтершоу" м. Миколаїв - Філевський Р.М., за довір.

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2014 р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду прийнято до провадження апеляційну скаргу Миколаївської міської ради за вхідним номером 1789/14 від 24.04.2014 р. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2014 р. та призначено до розгляду на 10.06.2014 р. на 10:00 год.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення та реєстром вихідної кореспонденції Одеського апеляційного Господарського суду за 28.04.2014 р.

Апеляційна скарга розглянута в порядку ст. 102 ГПК України, з урахуванням приписів ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ст.85 ГПК України в засіданні суду 10.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позивач звернувся до господарського суду із позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від від 03.03.2005 р., зареєстрованого 25.07.2005 р. за № 040500100468 та стягнення з відповідача судових витрат.

Миколаївська міська рада просила викласти п.4.2 договору у такій редакції: „річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 % (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки". За умовами договору Миколаївська міська рада передала Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтершоу" земельну ділянку, площею 83290 кв. м., відведену для обслуговування парку ім. Петровського строком до 31.12.2050 р.

Відповідно до п.4.2 діючої на цей час редакції договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі 0,02% від її нормативної грошової оцінки.

Проте, 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, яким встановлюється мінімальний розмір орендної плати. Так, відповідно до п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку.

Можливість внесення змін до договору позивач обґрунтував, посиланням на ч. 1 ст. 652 ЦК України, відповідно до якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Позивач вважає, що обставини змінилися істотно у зв'язку із зміною мінімального розміру орендної плати на законодавчому рівні - а саме прийнятим Податковим кодексом України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.02. 2014 р. зі справи №915/2263/13 (суддя Алексєєв А.П.) у позові відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що, звертаючись до суду з вимогою про зміну умов договору оренди землі, позивач зобов'язаний довести належними і допустимими доказами одночасну наявність усіх чотирьох умов, перелічених у ч.2 ст. 652 ЦК України. Суд вважає, що сторони не могли не прийняти до уваги те, що на законодавчому рівні не відбудеться збільшення мінімального розміру річної орендної плати за землю, або зміна методики її обчислення, тобто відсутня умова, яка передбачена у п.1 ч.1 ст. 652 ЦК України, також не надано доказів наявності умов, зазначених у п.3, 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України, тобто виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Миколаївська міська рада звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2014 р. по справі № 915/2263/13 скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов Миколаївської міської ради про внесення змін до договору оренди землі від 03.03.2005 р. в частині збільшення розміру орендної плати. Судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Миколаївська міська рада посилається на п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6, в якому зазначено: оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, особа, що подала апеляційну скаргу, зазначає, що своєю бездіяльністю стосовно внесення змін до договору щодо встановлення орендної плати в розмірі трикратного розміру земельного податку, відповідач завдає шкоди інтересам територіальної громади, що проявляється у стримуванні надходжень до бюджету міста, а в результаті позбавляє органи місцевого самоврядування своєчасно здійснювати повноваження у соціальній та інших життєво важливих сферах.

У судове засідання представник Миколаївської міської ради не з'явився, проте на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без представника.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтершоу" м. Миколаїв вимоги апеляційної скарги вважає не обґрунтованими, рішення Господарського суду Миколаївської області вважає правомірним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області в частині відмови у позові з огляду на наступне.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, Миколаївська міська рада звернулася до суду з вимогою внести зміни у судовому порядку до договору оренди землі від 03.03.2005 р. у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, яким збільшено розмір орендної плати на законодавчому рівні.

Миколаївська міська рада при поданні позовної заяви та апеляційної скарги посилалась на ч.1 ст. 652 ЦК України, як на підставу своїх вимог. За приписами цієї норми у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Проте, Миколаївська міська рада, звертаючись до суду, не врахувала приписи ч. 2 ст. 652 ЦК України, якою передбачено існування одночасно чотирьох умов необхідних для внесення змін до договору у судовому порядку. Так, у даній нормі зазначено наступне: якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У даному випадку, Господарський суд Миколаївської області дійшов правильного висновку, зазначивши, що, звертаючись з вимогою про зміну договору оренди землі за рішенням суду, позивач зобов'язаний був довести належними та допустимими доказами одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених у ч.2 ст. 652 ЦК України.

Більш того, з огляду на зміст п.4.6 договору оренди землі від 03.03.2005 р., яким передбачена можливість перегляду умов договору щодо розміру орендної плати, сторони цього договору на момент його укладення допускали імовірність настання цієї обставини.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998 р. (зі змінами та доповненнями) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Визначення договору оренди земельної ділянки містить і ст. 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

З наведених визначень вбачається, що орендна плата є істотною умовою договору оренди землі. Це підтверджується абзацом 3 ч.1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі", якою передбачено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення та перегляду, а також відповідальністю за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Таким чином, чітко встановлений розмір орендної плати є істотною умовою договору, без погодження якого сторони не мають змоги виконувати обов'язки, покладені на них умовами договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Миколаївської міської ради стосовно необхідності приведення у відповідність із податковим законодавством договору оренди землі від 03.03.2005 р., укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтершоу" м. Миколаїв, але за відсутності в матеріалах справи інформації про грошову оцінку спірної земельної ділянки, внесення змін до зазначеного договору оренди не вбачається можливим.

Так, згідно із п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Також у п.2 ч.1 ст. 13 Закону України „Про оцінку земель" вказано, що проведення грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковою для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У даному випадку, за договором оренди від 03.03.2005 р., укладеним між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтершоу" м. Миколаїв було передано земельну ділянку комунальної власності, для якої закон висуває проведення нормативної грошової оцінки як основну умову визначення розміру орендної плати за земельну ділянку.

Приписами п. 271.1.1 ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування для обчислення плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, визначеного кодексом.

Таким чином, для обчислення розміру орендної плати та плати за землю необхідно знати конкретний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації.

Як вбачається з матеріалів справи, нормативна грошова оцінка, яка існувала на час укладення договору складала 7 711 821 грн. 10 коп.

Відповідно до п. 4.3 договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесення змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів.

За приписами ч. 1 та п.1 ч. 2 ст. 18 Закону України „Про оцінку земель" від 11.12.2003 р. (зі змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Між тим, матеріали справи не містять доказів щодо проведення нормативної грошової оцінки через законодавчо визначений термін 5-7 років з моменту проведення першої нормативної грошової оцінки земельної ділянки при укладенні договору.

Статтею 20 Закону України „Про оцінку земель" визначена документація з оцінки земель. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, саме затверджена у встановленому порядку технічна документація, складена за результатами грошової оцінки, витяг з якої видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підставою для обчислення земельного податку та орендної плати.

У зв'язку з ненаданням суду належних та допустимих доказів, які підтверджували б сукупність умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, не проведенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації та неможливістю встановити чіткого розміру орендної плати та плати за землю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради не підлягає задоволенню.

Особа, яка подала апеляційну скаргу просила суд покласти судові витрати на відповідача. Проте, п.1 ч.1 ст. 49 ГПК передбачає, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Вимога особи, яка подала апеляційну скаргу, покласти судові витрати на відповідача не підлягає задоволенню, у зв'язку з недоведеністю суду апеляційної інстанції неправомірності дій Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтершоу" м. Миколаїв.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2014 р. залишити без змін, апеляційну скаргу Миколаївської міської ради без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 16.06.2014 р.

Головуючий суддя Лавриненко Л.В.

Судді Жеков В.І.

Філінюк І.Г.