Постанова № 39258215, 10.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа № 914/4878/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання І.О. Борщ

за участю представників сторін:

від позивача: Довгополов Д.С. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс", м. Львів, б/н та б/д

на рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2014 року (головуючий суддя Синчук М.М.)

у справі № 914/4878/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс", м. Львів,

до відповідача Приватного підприємства "Світодар", м. Львів,

про стягнення збитків в сумі 35 190,66 грн., неустойки (штрафу) в сумі 6180,6 грн. за договором підряду №42 від 06.09.2012 року

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2014 року у справі № 914/4878/13 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" до Приватного підприємства "Світодар", м. Львів, про стягнення збитків в сумі 35 190,66 грн., неустойки (штрафу) в сумі 6180,6 грн. за договором підряду №42 від 06.09.2012 року - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено виникнення у позивача права на застосування неустойки та стягнення збитків за укладеним між сторонами Договором.

В апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, мотивуючи це тим, що позивачем були повністю виконані зобов'язання щодо здійснення 80% передоплати за Договором. Вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що сума коштів в розмірі 82994,40 грн., сплачена позивачем на користь ПАТ «Львівобленерго», повинна бути врахована як оплата за проведені відповідачем роботи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" (позивач у справі) та Приватним підприємством "Світодар" (відповідач у справі) було укладено договір підряду №42 від 06.09.2012р. (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору підрядник (відповідач у справі) зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, своїми силами і засобами виконати роботи на об'єкті замовника: зовнішнє електропостачання та облік електроенергії за адресою: м. Львів, вул. Лісна, 2Б (далі - роботи), а замовник (позивач у справі) зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи і оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт є динамічною та складає 309 030,00 грн., в тому числі ПДВ - 51 505,00 грн. Вартість матеріалів входить в загальну вартість робіт.

Згідно п.2.4. та п.2.5. Договору розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку. Форма розрахунків: платіжне доручення.

Відповідно до п. 2.6. Договору замовник здійснює передоплату таким чином: в розмірі 80% від вартості робіт протягом 3-ох банківських днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок за виконанні роботи здійснюється на протязі трьох банківських днів з моменту підписання останнього акту виконаних робіт.

З вищенаведеного вбачається, що передоплата за виконання робіт в розмірі 80% від вартості робіт, що становить - 247 224,00 грн. (309 030,00/100*80), мала бути проведена позивачем до 09.09.2012 року.

Позивачем станом на 11.02.2013 року здійснено оплату робіт за Договором в розмірі 180 000, 0 грн., про що свідчать платіжні доручення № 699 від 27.09.2012 року та № 69 від 11.02.2013 року на суму 180000, 0 грн. Саме вказані розрахункові документи стосуються Договору підряду № 42 від 06.09.2012 року та є належним підтвердженням здійсненої оплати за роботи, які є предметом цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 45 робочих днів з моменту здійснення замовником першої передоплати (п. 2.6. Договору) та отримання погодженої проектно-кошторисної документації.

У свою чергу, незважаючи на відсутність передоплати робіт, усі передбачені Договором роботи були виконанні відповідачем та прийняті позивачем, що не заперечувалось позивачем та підтверджується Актом приймання виконаних робіт за січень 2013р., Актом приймання виконаних робіт за лютий 2013р., Актом приймання виконаних робіт за березень 2013 р., Актом приймання виконаних робіт за серпень 2013р. (а.с. 83-124).

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені на підставі п. 6.1. Договору та відшкодування збитків на підставі п.6.3. Договору, визначивши період прострочення - з 12.05.2013 року по 30.09.2013 року.

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку недотримання підрядником строків виконання робіт він сплачує замовнику штраф у розмірі 2% від вартості робіт за договором (п. 2.1. договору).

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З аналізу долучених до справи платіжних документів вбачається, що позивачем не виконано вимог п.2.6 Договору належним чином, тобто не здійснено передоплату робіт у встановлені Договором строки.

Посилання позивача на платіжні доручення - №813 від 28.12.2012р. на суму 18 000,00 грн., №451 від 24.09.2013р. на суму 82 994,40 грн., №2 від 29.03.2013 р. на суму 78 000,00 грн. та листи-повідомлення №140, 141, 142 від 12.02.2014р. про зарахування вказаних сум в рахунок оплати за Договором №42 від 06.09.2012р. є безпідставними та необґрунтованими, тому не беруться до уваги судом, з тих підстав, що умовами укладеного між сторонами Договору не було передбачено порядку проведення розрахунків у формі здійснення зарахувань інших платежів в рахунок оплати робіт.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, в даному випадку мало місце прострочення кредитора щодо здійснення передоплати за замовлені роботі згідно п.2.6. Договору.

Згідно ч.2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відтак, невиконання замовником (кредитором) умови про передоплату у 80% вартості робіт у встановлені строки мало наслідком те, що погоджений сторонами 45 - денний термін на виконання робіт не розпочинав свого перебігу, а таким чином, за даних обставин прострочення боржника не настало.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно п.6.3. підрядник несе відповідальність за передачу замовнику відповідної документації, фронту робіт та за наслідки, що можуть виникнути у зв'язку з їх непередачею або затримкою передачі.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства України є універсальною формою майнової відповідальності, яка застосовується за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 218 ГК України. Відповідно до цієї норми закону підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Причому необхідним є повний склад цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина правопорушника. У разі відсутності, хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Однак, встановлено, що позивачем та матеріалами справи не доведено порушення відповідачем зобов'язання щодо виконання робіт у встановлені строки, зокрема, прострочення боржника, а відтак, відсутні правові підстави для застосування цивільно - правової відповідальності до відповідача у формі стягнення збитків та неустойки.

А відтак, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджено виникнення у позивача права на застосування неустойки та стягнення збитків.

Згідно п.3 ч.1 ст. 94 ГПК України апеляційна скарга повинна містити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі.

Слід зазначити, що апеляційна скарга не містить посилань на норми законодавства, які б вказували на незаконність прийнятого рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2014 року у справі № 914/4878/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс", м. Львів, б/н та б/д - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 16.06.2014 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Давид Л.Л.