Постанова № 39258127, 28.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа№ 910/794/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представники за довіреністю Насупа О.В., Метенко Т.І.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»

на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року

у справі №910/794/14 (суддя Паламар П.І.)

за позовом закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»

про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 158 452,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року у справі №910/794/14 позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року у справі №910/794/14 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 року у справі №910/794/14 апеляційну скаргу ТОВ «Екогазконтракт» прийнято до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.

07.04.2014 року до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просив оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 21.05.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності його представника.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.02.2013 року між ЗАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі - продавець) та ТОВ «Екогазконтракт» (далі - покупець) було укладено договір №ПГ/13-020 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого (з урахуванням редакції додаткової угоди №1) продавець зобов'язується передати, а покупець оплачує та зобов'язується прийняти природний газ, власного видобутку березня 2013 року в кількості 1 200,000 тис.куб.м. (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2. додаткової угоди №1 до договору ціна природного газу за 1 000 м.куб. становить 4 132,80 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 2.3. договору сторонами передбачено, що оплата вартості планових обсягів газу проводиться на поточний рахунок продавця у наступному порядку:

1) - 50% вартості газу - до 27.02.2013 року;

2) - 25% вартості газу - до 25.03.2013 року;

3) - 25% вартості газу - до 08.04.2013 року.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів прийому-передачі, вказаних у п. 3.3. договору, в яких буде вказано фактично передані обсяги газу та їх вартість, протягом 3 банківських днів з моменту їх підписання.

Відповідно до п. 8.1. договору сторонами узгоджено, що цей договір діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як слідує із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором щодо постачання відповідачу природного газу виконав належним чином, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 26.02.2013 року, 31.03.2013 року, платіжними дорученнями №148 від 05.04.2013 року, №162 від 23.04.2013 року та №179 від 13.05.2013 року.

При цьому, як вбачається із довідки ПАТ «КБ «Актив-банк» №27/03-4БТ від 16.01.2014 року, відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару виконав з простроченням встановленого п. 2.3. договору строком.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи наведене, з приводу заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 29 734,98 грн. 3% річних та 128 717,32 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.2. договору сторони передбачили, що при порушенні покупцем строків розрахунків, обумовлених п.п. 2.3. та 2.4. договору, продавець має право нараховувати покупцю пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 29 734,98 грн. 3% річних та 128 717,32 грн. пені. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 3% річних та пені, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Доводи скаржника щодо неналежного його повідомлення про дату, час та місце судового засідання спростовуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким підтверджується, що відповідач отримав ухвалу суду першої інстанції про порушення провадження у даній справі ще 03.02.2014, тоді як засідання призначено на 25.02.2014 року.

Таким чином, з наведеного слідує, що відповідач не був позбавлений можливості, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, права брати участі у засіданнях, давати усні та письмові пояснення, наводити суду доводи та інше.

Також, колегією судді відхиляються доводи скаржника з приводу того, що заборгованість виникла в зв'язку з простроченням оплати за газ контрагентів (ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» та ТОВ Торгова база «Укрбуд»), оскільки відповідно до умов договору №ПГ/13-020 купівлі-продажу природного газу від 26.02.2013 року відповідальність за прострочення оплати поставленого позивачем природного газу покладено саме на ТОВ «Екогазконтракт».

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року у справі №910/794/14 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року у справі №910/794/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року у справі №910/794/14 залишити без змін.

3. Справу №910/794/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич