Рішення № 39257990, 10.06.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 р. Справа № 923/1324/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії" Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради, м.

Цюрупинськ Херсонської області

про стягнення 166284,47 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Зеленюк І.С. - представник, довіреність № 2 від 08.01.2014р.

Суть спору: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії" Нафтогаз України" (позивач) 24.09.2013р. звернулась до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до комунального підприємства "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 166284,47 грн., з якої: 94659,08 грн. - сума пені, 17659,62 грн. - сума інфляційних втрат та 53965,77 грн. - сума 3% річних. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №06/10-2618-ТЕ-33 від 20.12.2010р. про закупівлю природного газу за державні кошти, положення ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 ЦК України та положення ст.ст. 193, 216, 217, 264, 265 ГК України.

25 вересня 2013 року справа була порушена та прийнята до провадження суддею Гридасовим Ю.В.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.11.2013р. по справі №923/1324/13 позовні вимоги задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто суму інфляційних втрат у розмірі 17659,62 грн. та суму 3% річних у розмірі 53965,77 грн., а також 1433,07 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року рішення господарського суду від 05.11.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2014 року рішення господарського суду Херсонської області від 05.11.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. в частині позовних вимог про стягнення 94659,08 грн. пені та розподілу судових витрат скасовано, а справу в скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Херсонської області № 68 від 08.04.2014р. призначено повторний автоматичний розподіл справ, за результатами якого справу №923/1324/13 передано на новий розгляд судді Нікітенко С.В.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2014р. колегія суддів касаційної інстанції дійшла до наступних висновків: "Предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 94659,08 грн. пені, яка нарахована позивачем за порушення відповідачем строків оплати поставленого у січні - березні 2011 року природного газу.

Відмовляючи у задоволенні вказаних вище позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не правильно здійснив розрахунок пені, оскільки позивач мав здійснювати розрахунок відповідно до п.9.3 договору, за яким неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, в той час, як позивачем був здійснений розрахунок пені за шість місяців, починаючи з наступного дня прострочення.

Проте, висновок суду апеляційної інстанції за переконанням колегії суддів є таким, що суперечить чинному законодавству, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9.3 договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Згідно статті 256 ЦК України позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Отже, частиною 6 статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Таким чином, сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статей 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого частиною другою статті 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Отже, положення договорів, що змінюють початок перебігу, тобто порядок обчислення позовної давності, суперечать статтям 260, 261 ЦК України та частині 6 статті 232 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що положення пункту 9.3 договору № 06/10-26/8 ТЕ-33, в силу ст. 215 ЦК України є нікчемними, а відповідно і не могли бути застосовані судами попередніх інстанцій.

Не врахування вказаних обставин, призвело до прийняття неправомірних та незаконних висновків суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені, нарахованої за порушення строків оплати вартості природного газу, а відповідно і про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Колегія суддів також не може погодитись із з висновками суду першої інстанції про застосування спеціальної позовної давності в один рік щодо позовних вимог про стягнення пені, оскільки судом не було враховано приписи ст. 259 ЦК України, згідно з якими позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а також те, сторони скористались таким правом і за домовленістю в п. 9.3 договору встановили позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки тривалістю у три роки, що відповідає вимогам Закону.

Не врахуванням вищевказаним норм матеріального права, судами попередніх інстанцій, призвело до помилкових висновків про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, у зв'язку з чим та з огляду на повноваження касаційної інстанції, передбачені ч.2 ст. 1117 ГПК України, судові рішення в частині позовних вимог про стягнення 94659,08 грн. пені підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача та відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку та, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення".

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.04.2014р. справу №923/1324/13 призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.05.2014р.

На виконання приписів ст. 111-12 ГПК України, суд ухвалою по справі від 09.04.2014р. зобов'язав сторін надати письмові пояснення з урахуванням обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 12.03.2014р. у справі №923/1324/13.

29.04.2014р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені до 1 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на ті обставини, що зобов'язання виконано в повному обсязі, а прострочення відбулося внаслідок тяжкого майнового стану підприємства, у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, оскільки основними споживачами КП "Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР є фізичні особи, розмір діючого тарифу не покриває фактичної вартості теплової енергії, держава вчасно не виконує свої зобов'язання з відшкодування різниці в тарифах можна зробити висновок, що несвоєчасність виконання зобов'язання сталася з незалежних від волі КП "Цюрупинск-Сервіс" ЦМР обставин. Втрати позивача, що виникли внаслідок несвоєчасного виконання КП "Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР своїх зобов'язань відшкодовані шляхом нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних. Вказані суми, а саме: 17659,62 грн. - інфляційні втрати, 53965,77 грн. - 3% річних та 1433,07 грн. - витрати позивача по сплаті судового збору, були перераховані позивачу.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач звернувся до суду із клопотанням про застосування річного строку позовної давності до вимоги про стягнення пені. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

16.05.2014р. відповідач подав через канцелярію суду з супровідним листом копії документів щодо фінансового стану відповідача. Дані документи суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2014р. проти задоволення позову заперечив, надавши аналогічні пояснення, які містяться у відзиві на позовну заяву (а.с. 150-152).

Позивач у судове засідання 10.06.2014р. не прибув, витребуваних ухвалою суду документів не надав, але 06.06.2014р. надіслав до суду телеграму, в які просить розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

У пункті 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, відповідно до приписів пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Таким чином, неявка у судове засідання представника позивача не унеможливлює розгляд справи №923/1324/13, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, справа розглядається без участі представника позивача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 20 грудня 2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Цюрупинськ-Сервіс" (покупець) був укладений договір № 06/10-26/8-ТЕ-33 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі-договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору.

На виконання умов договору позивач на протягом січня-квітня 2011 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 736 429,91 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу та сторонами не заперечується.

Відповідно до умов п.4.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

Взяті на себе зобов'язання позивач виконав повністю, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу та сторонами не заперечується.

Матеріали справи свідчать, що розрахунок за природний газ відповідачем проведено з порушенням строків, у зв'язку з чим позивачем нараховано 94659,08 грн. пені, 17659,62 грн. інфляційних втрат та 53965,77 грн. 3% річних.

При новому розгляді справи судом розглядаються позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 94659,08 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 94659,08 грн., підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до умов п.7.3.1 договору сторони встановили, за несвоєчасну оплату спожитого газу, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку із порушенням відповідачем умов п.4.1. договору, позивач на підставі п.7.3.1. договору, за період з 21.02.2011р. по 21.10.2011р. нарахував відповідачу 94659,08 грн. пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Суд відхиляє дане клопотання, оскільки відповідно до пункту 9.3 договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлено тривалістю у 3 (три) роки.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Згідно статті 256 ЦК України позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до приписів ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Умови договору свідчать, що сторони скористались таким правом і за домовленістю в п. 9.3 договору встановили позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки тривалістю у три роки, що відповідає вимогам Закону.

Таким чином, клопотання відповідача про застосування річного строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, є безпідставним та необґрунтованим.

Матеріали справи свідчать, що позивач нараховує пеню за період з 21.02.2011р. по 21.10.2011р. Отже, строк позовної давності тривалістю у три роки спливає 21.10.2014р. Даний позов заявлено позивачем 20.09.2013р.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення пені, заявлена в межах строку позовної давності.

Доказів сплати нарахованої суми пені у розмірі 94659,08 грн., відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам договору.

Разом з тим, суд приймає до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 гривні, яке викидане ним у відзиві на позовну заяву.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на ті обставини, що прострочення виконання зобов'язання відбулося внаслідок тяжкого майнового стану підприємства, у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, оскільки основними споживачами КП "Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР є фізичні особи, розмір діючого тарифу не покриває фактичної вартості теплової енергії, держава вчасно не виконує свої зобов'язання з відшкодування різниці в тарифах. Несвоєчасність виконання зобов'язання сталася з незалежних від волі КП "Цюрупинск-Сервіс" ЦМР обставин. Втрати позивача, що виникли внаслідок несвоєчасного виконання КП "Цюрупинськ-Сервіс" ЦМР своїх зобов'язань відшкодовані шляхом нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних. Вказані суми, а саме: 17659,62 грн. - інфляційні втрати, 53965,77 грн. - 3% річних та 1433,07 грн. - витрати позивача по сплаті судового збору, були перераховані позивачу у повному обсязі.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги те, що предметом договору №06/10-26/8ТЕ-33 від 20.12.2010р. є постачання газу, який використовується відповідачем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, добровільне виконання відповідачем наказу №923/1324/13 від 09.01.2014р. (а.с. 154), а також те, що КП "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради є соціально значимим підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення та релігійних організацій в місті Цюрцпинську, що прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через несвоєчасний розрахунок споживачів за надані відповідачем послуги з теплопостачання, а також, несвоєчасне надходження від держави відшкодування різниці в тарифах за поставлену відповідачем теплову енергію споживачам, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача, та відповідно до ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України зменшити нараховану суму пені на 10%.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягає частковому задоволенню, лише у розмірі 85193,17 грн.

Правової позиції щодо можливості зменшення нарахованих штрафних санкцій також дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 27.03.2013р. по справі №5023/3165/12 та постанові від 19.04.2013р. по справі №18/1805/12.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1893,18 грн. відшкодовується йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику відповідача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради (75101, Херсонська область, м. Цюрупинськ, вул. Миру, 3-А, код ЄДРПОУ - 34988325) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ - 31301827) 85193,17 грн. пені та 1893,18 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені відмовити.

Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.06.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко