Рішення № 39257932, 17.06.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2014 р. Справа № 918/630/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Терлич"

про стягнення в сумі 630 558 грн. 80 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Андрієнко І.В.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" про стягнення заборгованості в сумі 630 558 грн. 80 коп., з яких 562 072 грн. 29 коп. - основний борг, 29 303 грн. 39 коп. - 3% річних, 39 183 грн. 12 коп. - інфляційні втрати. Свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов Договору поставки №310/11 від 01.08.2011 р. в частині оплати вартості отриманого товару.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю. Просить стягнути з відповідача 630 558 грн. 80 коп. боргу.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав. Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, вимог не заперечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції адресату (арк.с. 39, 45).

Суд зазначає, що відповідачу було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач не був позбавлений права направити докази по справі поштовим зв'язком.

Статтею 22 ГПК України встановлено права та обов'язки сторін в судовому процесі. Зокрема вказаною статтею передбачено, що сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Відповідно до норм вказаної статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не забезпечивши явку свого представника в судове засідання відповідач не виявив бажання скористатися наданими йому вищевказаними нормами ГПК правами. Крім того, ухвалами суду від 19.05.2014 р. та від 03.06.2014 р. не було визнано явку сторін в судове засідання обов'язковою.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

16 травня 2014 року позивачем була подана заява №264 від 15 травня 2014 року про вжиття заходів забезпечення позову, згідно якої просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТзОВ "Терлич" в межах ціни позову в розмірі 630 558 грн. 80 коп. Суд не вбачав необхідним задовільняти вказану заяву позивача, оскільки ТзОВ "Прод Майстер" належними та допустимими доказами не підтвердив, що невжиття таких заходів утруднить та зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі. Відтак господарським судом було відмовлено у задоволенні даної зави про вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терлич" (Покупець) укладено Договір поставки №310/11 від 01.08.2011 р., за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (арк.с. 9).

У період з грудня 2011 року по січень 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" фактично передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Терлич" отримало товар на підставі підписаних сторонами та скріплених відбитками їх печаток видаткових накладних : №ПМ-0001241 від 22.12.2011 р. на суму 47 496 грн. 00 коп., №ПМ-0001243 від 22.12.2011 р. на суму 32 141 грн. 95 коп., №ПМ-0000354 від 26.01.2012 р. на суму 48 657 грн. 23 коп., №ПМ-0000355 від 30.01.2012 р. на суму 48657 грн. 23 коп., №ПМ-0002348 від 27.06.2012 р. на суму 8 911 грн. 20 коп., №ПМ-000258 від 31.07.2012 р. на суму 29 691 грн. 36 коп., №ПМ-0002598 від 01.08.2012 р. на суму 56 955 грн. 84 коп., №ПМ-0003635 від 24.10.2012 р. на суму 14 426 грн. 64 коп., №ПМ-0003651 від 24.10.2012 р. на суму 59 870 грн. 10 коп., №ПМ-0003654 від 24.10.2012 р. на суму 59 348 грн. 22 коп., №ПМ-0003655 від 24.10.2012 р. на суму 59 273 грн. 16 коп., №ПМ-0003656 від 24.10.2012 р., №ПМ-0003657 від 24.10.2012 р. на суму 51 298 грн. 57 коп., №ПМ-0000217 від 18.01.2013 р. на суму 38 996 грн. 16 коп. (арк.с. 11-24). Загальна вартість товару складає 581081 грн. 58 коп.

Проте відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару виконав частково, сплативши 19 009 грн. 29 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті товару на момент звернення позивача до суду з даним позовом складає 562 072 грн. 29 коп. Вказане підтверджується витягом з журналу-ордеру по рахунку 631 (арк.с. 26).

Покликаючись на ст.625 ЦК України, з огляду на прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивач нарахував 29 303 грн. 39 коп. - 3% річних та 39183 грн. 12 коп. - інфляційних втрат (розрахунок на арк.с. 27).

Надані суду розрахунки заборгованості перевірено та визнано правильними.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача перед позивачем становить 630 558 грн. 80 коп. (562 072 грн. 29 коп. + 29 303 грн. 39 коп. + 39 183 грн. 12 коп. = 630558 грн. 80 коп.).

Судом прийнято до уваги той факт, що у видаткових накладних немає посилання на укладений між сторонами Договір поставки. Разом з тим, відповідач отримав товар та підписав товарно-розпорядчі документи на нього - накладні, а отримавши пропозицію оплатити вартість товару - виконав її частково. Отже, фактично між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, тому покупець (відповідач у даному випадку) на підставі ст.692 ЦК України був зобов'язаний повністю оплатити товар після його прийняття, чого зроблено не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" заборгованості в сумі 630 558 грн. 80 коп., з яких 562 072 грн. 29 коп. - основний борг, 29 303 грн. 39 коп. - 3% річних, 39 183 грн. 12 коп. - інфляційні втрати, підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Крім того, судом встановлено, що позивачем було надлишково сплачено судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №1879 від 15.05.2014 р.

За умовами пункту 1 частини першої статті 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У даному випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч.2 ст.7 даного Закону).

У п.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК). За необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України. Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума переплаченого судового збору у розмірі 1 827 грн. 00 коп., сплаченого позивачем згідно платіжного доручення №1879 від 15.05.2014 р. , підлягає поверненню ТзОВ "Прод Майстер".

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт.Млинів, вул.Народна, буд.50 кімн.4, код ЄДРПОУ 36921849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" (33024, м.Рівне, вул.Млинівська, 23, код ЄДРПОУ 37796780) - 562 072 грн. 29 коп. - основного боргу, 29 303 грн. 39 коп. - 3% річних, 39 183 грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 12 611 грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" (33024, м.Рівне, вул.Млинівська, 23, код ЄДРПОУ 37796780) судовий збір у сумі 1 827 грн. 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення №1879 від 15.05.2014 р., про що видати відповідну ухвалу.

Суддя Бережнюк В.В.

Повне рішення складено "17" червня 2014 року