Постанова № 39256742, 23.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 р. Справа № 805/3540/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення №3128/1/26-70-52-05 від 11.03.2014 року та зобов'язати відновити режим вільної торгівлі, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (далі - ТОВ "Меркурій", позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Київської регіональної митниці, в якій просив: скасувати рішення №3128/1/26-70-52-05 від 11.03.2014 року та зобов'язати відновити режим вільної торгівлі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.09.2011 року позивач надав Митниці заяву на відновлення преференційного режиму товару воску захисного парафінового нафтового ЯВ-1 разом з сертифікатом про походження товару форми CT-1 RUUA 1021009672, яким підтверджено країну походження товару та проханням повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 2 % від митної вартості товару, а саме: мито - 13 851,49 грн., ПДВ - 2770,30 грн. Згідно з п. 4 ст. 284 Митного кодексу України з дати отримання Східною митницею зазначених сертифікатів вбачається виконання заявником умов на отримання права на звільнення від сплати мита, оскільки вони надані протягом року з дня митного оформлення товарів, але відповідач в порушення наведеної норми не відновив режим найбільшого сприяння вільної торгівлі та не звільнив позивача від сплати мита у розмірі 16 621,79 грн.

Таким чином, позивач просить у судовому порядку визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви про відновлення режиму вільної торгівлі, а також зобов'язати відповідача прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду заяви від 08.09.2011 року № 08-09/11-1 про відновлення режиму вільної торгівлі.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, 23.04.2014 року через відділ діловодства та документообігу надав клопотання відповідно до якого просив розглянути справу без участі його представника, в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився 14.04.2014 року через відділ діловодства та документообігу надав клопотання відповідно до якого просив розглянути справу без участі його представника. Надав заперечення, зазначає, що в зв'язку з фактичним закінченням терміну застосування для цілей надання режиму вільної торгівлі сертифікату СТ-1№RUUA 1021009678(1107101) від 20.07.2011 року, а також закінчення терміну відновлення режиму вільної торгівлі - один рік, з дня митного оформлення, у Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відсутні підстави для відновлення режиму вільної торгівлі до товару «віск парафіновий нафтовий ЯВ-1», митне оформлення якого було проведено ТОВ «Меркурій» згідно МД від 30.11.2012 №124000031/2012/420064 на підставі викладеного просив суд відмовити в задоволені позову ТОВ «Меркурій».

Приймаючи до уваги положення ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а також ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ТОВ «Меркурій» відповідно до Довідки серії А00 №742164 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 10.09.1997 року, ідентифікаційний код 25105958, місцезнаходження - 83045, м. Донецьк, вул. Воровського, буд. 9.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Меркурій" 30.11.2010 року була подана до Митниці вантажно-митна декларація (далі ВМД) за № 124000031/2010/420064, якою задекларовано імпорт товару - віск захисний парафіновий нафтовий ЯВ-1.

Після митного оформлення зазначеного ВМД ТОВ "Меркурій" звернулося до Митниці з заявою від 08.09.2011 року № 08-09/11-1 про вирішення питання відновлення преференційного режиму імпортованого товару за вказаною ВМД разом з наданням сертифікату про походження товару форми CT-1 RUUA 1021009672 та повернення зайво сплачених коштів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/6553/13-а від 05.08.2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви від 08.09.2011 року № 08-09/11-1 про відновлення режиму вільної торгівлі та зобов'язання прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду заяви від 08.09.2011 року № 08-09/11-1 про відновлення режиму вільної торгівлі було задоволено.

Позивач вдруге звернувся до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з заявою від 08.09.2011 року № 08-09/11-1. Відповідач надав відповідь на зазначену скаргу позивача листом від 11.03.2014 року № 3128/1/26-70-52-05, в якій повідомив, що у зв'язку з закінченням терміну застосування для цілей надання режиму вільної торгівлі сертифіката про походження товару форми СТ-1 № RUUA 1021009672 (1107101) від 20.07.2011 року, а також закінченням терміну відновлення режиму вільної торгівлі - один рік з дати митного оформлення, у Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відсутні підстави для відновлення режиму вільної торгівлі до товару «віск захисний парафіновий нафтовий ЯВ-1», митне оформлення якого було проведено ТОВ «Меркурій» згідно МД від 30.11.2010 року № 124000031/2010/420064.

Згідно п. 21 Правил від 30.11.2000 року до товарів, зазначених в абзаці 3 пункту 20, може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння або преференційний режим за умови отримання належного посвідчення про їхнє походження не пізніше ніж через рік після поставки (випуску) товару.

Також, на підставі п. 5.4 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року (дата набрання чинності для України: 14.09.2011 року) (надалі - Правила від 20.11.2009 року) стосовно товарів, зазначених у пункті 5.3 цих Правил, може застосовуватися (відновлюватися) режим вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження (надання сертифіката форми СТ-1 та за необхідності інших документів, що підтверджують країну походження товарів) до закінчення 12 місяців з дня реєстрації митної декларації в країні ввезення (крім випадків фальсифікації сертифіката форми СТ-1).

Враховуючи наведене, Митниця зазначила, що у зв'язку з відсутністю уточнених відомостей про виконання критерію походження товарів за закінченням терміну, передбаченого п. 21 Правил від 30.11.2000 року та п. 5.4 Правил від 20.11.2009 року - один рік з дати митного оформлення у Митниці відсутні підстави для повторного розгляду питання щодо відновлення режиму вільної торгівлі до товару віск захисний парафіновий нафтовий ЯВ-1.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вказує на те, що товар вважається походженням з відповідної країни з моменту отримання сертифікату протягом року з дня митного оформлення товару. Отже, позивач виконав цю умову та надав Митниці (08.09.2011 року) належний сертифікат форми СТ-1 в межах одного року з дня митного оформлення імпортованого товару (30.11.2010 року), а тому вважає протиправною бездіяльність відповідача у неприйнятті рішення за наслідками розгляду заяви про відновлення режиму вільної торгівлі, відтак, відповідь Митниці від 11.03.2014 року № 3128/1/26-70-52-05 є неправомірною.

У відповідності до приписів Правил від 30.11.2000 року прямо встановлено, що оригінал сертифікату про походження товару надається разом з вантажною митною декларацією та іншими документами, необхідними під час митного оформлення (п. 15 Правил).

У разі виникнення сумнівів щодо бездоганності сертифікату про походження або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввозу може звернутися до уповноваженого органу, які засвідчили сертифікат, або до інших компетентних органів країни походження товарів, з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнюючі відомості, з урахуванням прохання, що пов'язане з простими вибірковими перевірками сертифікатів (п. 16 Правил).

Згідно з Порядком роботи відділу митних платежів регіональної митниці, митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, та прийняття рішень про визначення країни походження товару, затвердженого наказом Державної митної служби України від 9 листопада 2009 року № 1070, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2009 року за № 1268/17284 (надалі Порядок № 1070) (наказ втратив чинність

згідно з наказом Міністерства фінансів України від 5 грудня 2012 року № 1278, проте чинний на момент надання позивачем на адресу відповідача листа від 08.09.2011 року № 08-09/11-1), який визначає послідовність дій посадових осіб відділу митних платежів регіональної митниці, митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товарів під час здійснення процедур митного контролю та митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму, рішення про відновлення режиму вільної торгівлі/найбільшого сприяння приймається після підтвердження уповноваженим органом достовірності (автентичності) сертифіката (у тому числі преференційного) чи відомостей, що в ньому містяться, або на підставі інформації (документів) уповноваженого органу, що видав преференційний сертифікат, яка уточнює відомості, зазначені у преференційному сертифікаті.

Водночас, суд зазначає, що відповідач не надав до суду вказані документи на підтвердження цього факту.

Відповідно до Правил визначення країни походження товарів від 30.11.2000 року - сертифікат походження товару - документ, одночасно який свідчить про країну походження товару та виданий органом держави-експортеру, уповноваженим у відповідності з національним законодавством.

Приписами зазначених Правил передбачено, що на підтвердження країни походження товару у конкретній країні - учаснику Угоди необхідно надання митним органам країни ввозу сертифіката походження товару форми СТ-1 або декларації походження товару.

Декларація про походження товару являє собою заяву про країну походження товару, виготовлене виробником, продавцем або особою, пересуваю щему товари, на комерційному рахунку або іншому документі, що має відношення до товару.

Сертифікат походження товару оформлюється, як правило, на кожну окрему поставку товару, яка здійснюється одним або більше транспортними засобами одному й тому же вантажоодержувачу від одного й того же вантажовідправника (п. 10 Правил).

Під час експорту товарів від країн - учасників Угоди сертифікат походження товару надається уповноваженим органом у відповідності з національним законодавством держави-експортера.

Сертифікат оформлюється на спеціальному захисному бланку формату А4 (210 х 297 мм), виготовленому типографським способом. Строк дії сертифікату форми СТ-1 становить 12 місяців з дня видачі (п. 11 Правил).

Згідно ст. 276 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

За ч. 1, 2 ст. 277 Митного кодексу України визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень Митного кодексу України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Порядок визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1864.

У відповідності до п. 4 даного Порядку декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.

На підставі п. 5 зазначеного Порядку, у разі, коли в декларації про походження товару та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в декларації, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або додаткові відомості, на підставі яких відповідно до положень Митного кодексу України щодо визначення країни походження та порядку, встановленого Держмитслужбою, митним органом визначається країна походження товару.

Вказана норма кореспондується з приписами ст. 282 Митного кодексу України, яка передбачає, що для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Режим вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією встановлено Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Дана угода ратифікована Законом України від 06 жовтня 1999 року № 1125-XIV, дата набуття чинності для України: 15.12.1999 року (надалі - Угода).

Статтею 3 цієї Угоди встановлене, що договірні Сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і/або вивіз товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території інших Договірних Сторін. Країна походження товару визначається відповідно до Правил від 30.11.2000 року.

У відповідності до п. 21 Правил до товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження (за формою СТ-1) чи інших необхідних документів протягом одного року з дати митного оформлення.

Зазначене узгоджується з приписами статті 284 Митного кодексу України, якою встановлено, що до товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше ніж через один рік з дати здійснення митного оформлення.

Проаналізувавши зазначені норми, суд дійшов висновку, що сертифікат походження товару є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування тарифів та митних платежів.

Відповідно до п. 16 Правил від 30.11.2000 року у разі виникнення сумнівів щодо бездоганності сертифіката або відомостей, що містяться в ньому, митний орган країни ввозу товару може звернутися до уповноваженого органу, що засвідчив сертифікат, чи до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнюючі відомості, включаючи прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів.

Аналогічну норму щодо права звернення митного органу з метою підтвердження автентичності сертифікату та відомостей, що в ньому зазначені, містить ч. 4 ст. 283 Митного кодексу України, в якій визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей. Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

Відповідно до п. 9.3 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року (дата набрання чинності для України - 14.09.2011 року) сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлявся до Московської торгово-промислової палати Російської Федерації тільки один лист-запит від 27.09.2011 року № 40/7-23/12299 на підтвердження достовірності сертифіката про походження товару форми CT-1 RUUA 1021009672/1107101 від 20.07.2011 року, відповідь на який отримано 18.11.2011 року (лист № 30-1/1792).

Оскільки на думку відповідача відповідь Московської торгово-промислової палати Російської Федерації не надала вичерпної інформації для підтвердження країни походження імпортованого позивачем товару, то згідно з наведеним п. 9.3 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, відповідач мав надіслати Московській торгово-промисловій палаті Російської Федерації повторний запит.

Відповідачем не надано доказів надіслання повторного запиту на адресу Московської торгово-промислової палати Російської Федерації, тому суд вважає, що такий запит взагалі не надсилався. Таким чином, відповідач здійснюючи свої владні управлінські функції не довів, що вжив належних та оперативних заходів для своєчасного відправлення запитів та отримання на них відповідей.

Крім того, як випливає з матеріалів справи, рішення про визначення країни походження товару відповідачем також не приймалось.

Згідно з Порядком № 1070 рішення про визначення країни походження товару - це документ установленої форми, який оформлюється посадовими особами митного органу під час здійснення процедур митного контролю та митного оформлення товарів або після випуску товарів у вільний обіг відповідно до заявленого митного режиму.

Послiдовнiсть дiй посадових осiб вiддiлу при здiйсненнi контролю за правильнiстю визначення країни походження товарiв пiсля випуску їх у вiльний обiг вiдповiдно до заявленого митного режиму у розділі 4 Порядку № 1070.

Так, у відповідності до п. 4.1 Порядку якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору, укладеного в установленому законом порядку, в частині визначення країни походження товару, митний контроль може здійснюватися посадовими особами відділу незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує, шляхом:

- підготовки звернень до відповідних органів іноземних держав, уповноважених видавати преференційні сертифікати щодо підтвердження достовірності преференційного сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, поданого під час митного оформлення (у тому числі в разі необхідності перевірки критерію достатньої переробки);

- підготовки звернень до Держмитслужби з приводу перевірки на достовірність сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару (звернення повинно відповідати вимогам пункту 3.4 глави 3 цього Порядку);

- перевірки сертифіката (в тому числі преференційного), необхідного для відновлення режиму вільної торгівлі/найбільшого сприяння;

- проведення перевірок згідно з Порядком проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1730;

- проведення верифікації сертифікатів про походження товарів з України, якщо це передбачено міжнародними договорами.

Згідно п. 4.2.3 Порядку № 1070 для відновлення до товару режиму вільної торгівлі/найбільшого сприяння декларантом/суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності (далі - суб'єкт ЗЕД) протягом року з дати митного оформлення має бути подано до митного органу заяву довільної форми разом з належним чином оформленим сертифікатом (у тому числі преференційним).

Рішення про відновлення режиму вільної торгівлі/найбільшого сприяння приймається після підтвердження уповноваженим органом достовірності (автентичності) сертифіката (у тому числі преференційного) чи відомостей, що в ньому містяться, або на підставі інформації (документів) уповноваженого органу, що видав преференційний сертифікат, яка уточнює відомості, зазначені у преференційному сертифікаті.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає, що з письмової відповіді Митниці на адресу ТОВ "Меркурій" не вбачається обґрунтованих причин (сумніви з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару), що виступили підставою для направлення Митницею запиту щодо підтвердження країни походження імпортованого товару до Московської торгово-промислової палати.

Крім того, як було встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року відповідача вже було зобов'язано відновити режим вільної торгівлі, але відповідач не виконав рішення суду та повторно розглянув заяву.

З урахуванням наведених обставин та норм митного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач формально підійшов до своїх владних управлінських функцій, не довів, що вжив належних та обґрунтованих заходів на підтвердження країни походження товару - воску захисного парафінового нафтового ЯВ-1, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачем суду не надано, а отже позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-11, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення № 3128/1/26-70-52-05 від 11.03.2014 року та зобов'язати відновити режим вільної торгівлі - задовольнити.

Скасувати рішення Київської міжрегіональної Митниці Міндоходів від 11 березня 2014 року № 3128/1/26-70-52-05 про відмову у відновлені режиму вільної торгівлі.

Зобов'язати Київську міжрегіональну Митницю Міндоходів відновити режим вільної торгівлі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (ідентифікаційний код 25105958, місцезнаходження - 83045, м. Донецьк, вул. Воровського, буд. 9) судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 23 квітня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Галатіна О.О.