Постанова № 39256063, 02.06.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року Справа №903/81/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Петухов М.Г. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Станішевський І.С. (довіреність №14-69 від 22.03.2013р.)

відповідача - Ткачук А.А. (довіреність №2085 від 01.07.2013р.)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 01 квітня 2014 року у справі №903/81/14 (суддя Слупко В.Л.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Підприємства теплових мереж "Ковельтепло"

про стягнення 2 255 638, 85 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2014 року, рішенням господарського суду Волинської області було частково задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПТМ "Ковельтепло" про стягнення 2 255 638, 85 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 1513782,10 грн., в тому числі: 1384510,00 грн. - боргу, 94863,53 грн. - 3% річних, 6770,69 грн. - інфляційних втрат, 27 638,00 грн. - пені, 45112,78 грн. - судового збору, припинено провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 630000,00 грн. у зв'язку зі сплатою, а в решті позову - відмовлено.

Позивач, не повністю погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині зменшення пені та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 110 550,90 грн., вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки відповідачем не було надано належних та допустимих доказів того, що обставини, на які він посилається для зменшення пені, є винятковими, а суд не надав належної оцінки цим обставинам та не врахував негативні наслідки, які виникнуть для позивача. Вказує на відсутність вини позивача в утворенні боргу, а важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком, в розумінні п.3 ст. 83 ГПК України, для зменшення неустойки.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Вважає, що суд правомірно скористався наданим йому правом - у виняткових випадках зменшувати розмір нарахованої пені, оскільки порушення грошового зобов'язання з боку відповідача сталося з об'єктивних причин, на які він не міг вплинути.

05 травня 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04 червня 2014 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

30 вересня 2011 року, між НАК "Нафтогаз України", як продавцем, та ПТМ "Ковельтепло", як покупцем, було укладено Договір №14/2333/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю імпортований природний газ для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями в обсязі 27457,0 тис. м3 з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, по ціні 1309,20 грн. за 1000 м3(з ПДВ), оплата якого здійснюється шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, з остаточним розрахунком 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. (а.с.9-14)

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов оплати, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

11 жовтня 2011 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору на купівлю-продаж природного газу №14/2404/11, якою було узгоджено ціну газу в залежності від теплоспоживачів. (а.с.15)

01 серпня 2012 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору на купівлю-продаж природного газу №14/2404/11, якою було змінено обсяг газу, що передавався покупцеві. (а.с.16)

30 листопада 2012 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору на купівлю-продаж природного газу №14/2404/11, якою з п.7.2Договору було виключено можливість сплатити покупцем штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу за прострочення понад 30 днів. (а.с.17)

31 жовтня 2011 року, 30 листопада, 31 грудня 2012 року, згідно актів приймання передачі газу, підписаних сторонами та скріплених їх печатками, позивач передав відповідачу Договір №14/2333/11 від 30 вересня 2011 року, природний газ на загальну суму 9885312,30 грн.

Відповідач частково сплатив поставлений йому газ, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 2 014 510,00 грн. (а.с.25)

24 квітня 2013 року, територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області Волинської ОДА було проведено засідання, на якому було узгоджено обсяг заборгованості, з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню державним комунальним підприємством "Ковельтепло", яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, у розмірі 2 349 477,00 грн. (а.с.63-65)

02 лютого 2014 року, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ПТМ "Ковельтепло" про стягнення 2255638, 85 грн., у тому числі 2014510,00 грн. - заборгованості, 138188,90 грн. - пені, 8076,42 - інфляційних втрат, 94863,53 - 3% річних. (а.с.2-4)

06 березня 2014 року, спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №480 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, між сторонами було проведено взаєморозрахунок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 березня 2005 року на суму 630000,00 грн. за спожитий природний газ у 2012 році за Договором №14/2333/11, та погоджено що сума боргу відповідача становить 1384510,00 грн., з розміром якої позивач погодився. (актом звіряння розрахунків від 26 березня 2014 року). (а.с.75-77, 110-111)

01 квітня 2014 року, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені до 10%, оскільки газ постачався і використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась населенням та релігійними організаціями, а заборгованість виникла у зв'язку з невідшкодованою з бюджету різницею в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, яка утворилась внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органом місцевого самоврядування. Також, вказував, що розмір заявленої до стягнення пені в сумі 138188,90 грн. для комунального підприємства є значним та просить врахувати факт сплати вартості газу, крім різниці в тарифах, а також проведену оплату власними коштами боргу в сумі 630000,00 грн.

01 квітня 2014 року, рішенням господарського суду Волинської області було даний позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 1513782,10 грн., в тому числі: 1384510,00 грн. - боргу, 94863,53 грн. - 3% річних, 6770,69 грн. - інфляційних втрат, 27638,00 грн. - пені, 45112,78 грн. - судового збору, припинено провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 630000,00 грн. у зв'язку зі сплатою, а в решті позову - відмовлено. (а.с.123-124)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами спору було укладено Договір №14/2404/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціям, а покупець в свою чергу - прийняти та оплатити газ на умовах договору. Надалі позивачем було поставлено відповідачу природного газу на загальну суму 9885312,30 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 201 року, 30 листопада, 31 грудня 2012 року, підписаними та скріпленими печатками сторін. (а.с.5-14)

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач, взяті на себе зобов'язання по оплаті за отриманий природний газ, виконав лише частково в розмірі 630000,00 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1384510,00 грн., яка погоджується спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №480 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 06 березня 2014 року (а.с.75-77), та актом звірки від 26 березня 2014 року, підписаним сторонами та скріпленим їхніми печатками (а.с.110).

В той час позивач, у позовній заяві, просив стягнути основну заборгованість у розмірі 2014510,00 грн., отже господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 1384510,00 грн. та припинення провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 630000,00 грн. у зв'язку зі сплатою на підставі ч.11 ст.80 ГПК України.

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з перерахунком інфляційних втрат, проведеним місцевим господарським судом та часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмір 6770,69 грн. Також, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про підставність стягнення з відповідача заявлених в позові 3% річних в сумі 94863,53 грн.

За приписами ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2. укладеного Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з перерахунком проведеним господарського судом першої інстанції в нарахуванні пені, по періодах, в межах шестимісячного строку і висновком суду про вірне нарахування цих сум у розмірах, визначених позивачем.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п.1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України№18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011року, роз'яснено, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, суд першої інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, врахував інтереси сторін, об'єктивні обставини які призвели до виникнення боргу, а також ступінь виконання боржником зобов'язання по Договору та прийшов до правильного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України: господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов Договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 549, 551, п.3 ст. 611 ЦК України, п.7.2 Договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції вправі був скористатись наданим йому правом, відповідно до ч.3 ст. 83 ГПК України, виходячи із принципу розумності і співрозмірності, зменшити розмір пені до 20% від заявленої в позові.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарський суд, зменшуючи розмір пені, обґрунтовано взяв до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, стягнення з відповідача додатково інфляційних втрат та 3% відсотків річних, важливість збереження господарської діяльності відповідача як підприємства, невідшкодування відповідачеві різниці в тарифах на теплову енергію яка складає за 2012 рік 2349477,00 грн., а також те, що заборгованість населення та інших споживачів газу перед відповідачем за спожиті комунальні послуги станом на 01 березня 2013 року складає понад 84551000,00 грн.

Із врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанцій вірно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1513782,10 грн., у тому числі 1384510 грн. - боргу, 94863,53 грн. - 3 % річних, 6770,69 грн. - інфляційних втрат, та зменшенні пені до 27638,00 грн., що складає 20% від заявленої суми пені.

Інші заперечення позивача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія вважає, що посилання позивача, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими, такими, що належним чином були досліджені ще судом першої інстанції при розгляді даного спору та не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в апеляційній інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 01.04.14 р. у справі №903/81/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/81/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Саврій В.А.