Постанова № 39256012, 17.06.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2014 року Справа № 904/1418/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження голови суду від 16.06.2014р.)

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача – не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача – не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2014 року по справі № 904/1418/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт», м.Київ

до публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», м.Дніпропетровськ

про стягнення 96 831,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2014 року у справі № 904/1418/14 (суддя Кеся Н.Б.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт», м.Київ до публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», м.Дніпропетровськ про стягнення 96 831,65 грн. позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 90 557,20 грн. основного боргу, 3073,96 грн. пені та 1872,62 грн. судового збору, в решті позову – відмовлено (а.с.65-68).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань по повній та своєчасній оплаті поставленого товару; в частині відмови в позові – невірним розрахунком позивачем суми пені; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.193, 232, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст.16, 20, 611, 629 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач – ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом не було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, чим позбавлено скаржника на захист своїх прав та інтересів;

- також господарським судом неправомірно була стягнена з відповідача пеня, оскільки до спірних відносин має бути застосована ст.258 ЦК України, а позивачем був пропущений строк позовної давності по цій частині позовних вимог;

- крім того, господарським судом не було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим останнього було позбавлено можливості заявити в суді першої інстанції клопотання про розстрочку виконання рішення.

Одночасно, з апеляційною скаргою скаржником подано заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду від 06.05.2014р. з оплатою боргу рівними частинами строком на чотири місяці, до 30 числа кожного місяця. Зазначена заява обґрунтована тим, що підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому стані та одночасна виплата суми заборгованості за цим рішенням є неможливою; в якості додатку до заяви надані копії балансів підприємства станом на 31.12.2013р. та на 31.03.2014р.

16.06.2014р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з відпусткою представника. Зазначене клопотання, на думку колегії суддів, не підлягає задоволенню, оскільки відповідач є підприємством з певною штатною чисельністю працівників та відповідач не позбавлений права направити в судове засідання іншого представника або звернутись до фахівців в галузі права для захисту своїх прав та представництва інтересів в апеляційному господарському суді, крім того, зазначене клопотання свідчить про факт належного сповіщення скаржника про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції.

Позивач по справі правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався (ст.96 ГПК України), як і не скористався правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України), про час та місце судового засідання сповіщений належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2014р. зі штампом канцелярії суду про розсилку, вчиненим згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28.

Враховуючи факт належного сповіщення сторін про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами (ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2012р. між ТОВ «Заваллівський графіт» м.Київ («постачальник» за договором, позивач по справі) та ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» м.Дніпропетровськ, який змінено на Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (“покупець” за договором, відповідач по справі, скаржник) був укладений договір поставки № 511122225, відповідно до предмету якого “постачальник” зобов’язався поставити, а “покупець” зобов’язався прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (товар); найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни поставки товару визначаються у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є його невід’ємною частиною; по взаємній домовленості сторін в процесі виконання цього договору можуть бути змінені конкретні дані, внесені до договору або його додатка , що оформлюється у вигляді додаткових угод до договору (п.п.1.1, 1.2 р.1 договору (а.с.9-12)).

Пунктами 2.1- 2.4 розділу 2 договору сторони погодили, що ціна товару по договору визначається в гривнях і вказується в специфікаціях до договору, вона не включає ПДВ; ціна товару визначена з урахуванням умов постачання згідно Інкотермс 2000, передбачених відповідною специфікацією до договору; ціна товару є фіксованою і не підлягає збільшенню, а сума договору складається з сум специфікацій.

Пунктами 3.1-3.5, 3.7 розділу 3 договору сторони визначили, що товар за цим договором поставляється на умовах, вказаних у специфікаціях до договору, згідно Інкотермс 2000; товар поставляється партіями в терміни, узгоджені в специфікаціях; «постачальник» сповіщає «покупця» про готовність твору до відвантаження по телефону, факсу або телеграфу; разом з товаром «постачальник» передає «покупцю» документи, вказані в специфікаціях; вантажовідправником товару є «постачальник» або виробник товару; дата поставки і дата переходу права власності зазначаються у специфікаціях.

Пунктами 4.1-4.4 розділу 4 договору сторони передбачили, що розрахунки за цим договором здійснюються «покупцем» шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок «постачальника» в порядку і терміни, вказані в специфікаціях; при проведенні розрахунків сторони повинні посилатися на номер і дату договору; розрахунки здійснюються за умови попередньої оплати при наданні «постачальником» оригіналу рахунку, за умови оплати по факту поставки – оригіналу рахунку і податкової накладної; в разі надання «постачальником» цих документів з порушенням терміну, вказаного в договорі «покупець» звільняється від відповідальності за невчасне здійснення платежу.

Пунктом 7.5 розділу 7 договору сторони передбачили майнову відповідальність «покупця» за невчасне здійснення розрахунків у вигляді пені в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що договір діє з моменту підписання і до 31.12.2012р., а в частині невиконаних зобов`язань до повного їх виконання.

12.10.2012р. між сторонами була підписана специфікація № 1 до цього договору, відповідно до якої «постачальник» мав поставити «покупцю» товар – графіт ГЛ-1 (ГОСТ 5279-74), в кількості 15 тон вартістю 100 499,94 грн. (з ПДВ); умовами оплати визначена 100% оплата по факту поставки 30 календарних днів; термін поставки – до 25.10.2012р. Також сторони узгодили, що «постачальник» передає «покупцеві» разом з товаром наступні документи – сертифікат якості на товар від виробника, висновок санітарно-гігієнічної експертизи, рахунок, податкову та видаткову накладні; право власності на товар від «постачальника» до «покупця» переходить в момент передачі товару перевізникові, що підтверджується відміткою в товарно-транспортних накладних (а.с.13).

05.11.2012р. між сторонами була підписана специфікація № 2 до цього договору, відповідно до якої «постачальник» мав поставити «покупцю» товар – графіт ГЛ-1 (ГОСТ 5279-74), в кількості 22 тони вартістю 147 399,91грн. (з ПДВ); умовами оплати визначена 100% оплата по факту поставки 30 календарних днів; термін поставки – до 25.11.2012р., товар поставляється на умовах «FCA» (Інкотермс 2000) смт.Завалье Гайворонського району Кіровоградської області. Також сторони узгодили, що «постачальник» передає «покупцеві» разом з товаром наступні документи – сертифікат якості на товар від виробника, висновок санітарно-гігієнічної експертизи, рахунок, податкову та видаткову накладні; право власності на товар від «постачальника» до «покупця» переходить в момент передачі товару перевізникові, що підтверджується відміткою в товарно-транспортних накладних (а.с.14).

Докази визнання недійсним, розірвання, будь-яких інших змін в встановленому законом порядку договору № 511122225 від 10.10.2012р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов договору № 511122225 позивачем була здійснена поставка товару – графіту ГЛ-1:

- 22.11.2012р. в кількості 13,516 т на підставі довіреності відповідача № 5662 від 21.11.2012р. (а.с.18-19) по видатковій накладній № ЗФ-000825 (а.с.15) на суму 90557 грн. 20 коп.;

- 22.11.2012р. в кількості 10,242 т на підставі довіреності відповідача № 5662 від 21.11.2012р. (а.с.18-19) по видатковій накладній № ЗФ-000827 (а.с.16) на суму 68 621,40 грн.;

- 30.11.2012р. в кількості 15 т на підставі довіреності відповідача № 5662 від 21.11.2012р. (а.с.18-19) по видатковій накладній № ЗФ-000871 (а.с.17) на суму 100500 грн. 00 коп.

Таким чином, фактично протягом листопада 2012 року відповідач отримав 38,758 тон графіту на загальну суму 259 678,60 грн., що підтверджується вищевикладеними накладними, довіреностями, не спростовано відповідачем жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджується фактом часткової оплати. Отже, факти поставки товару в кількості, визначеній в накладних доведено належними доказами та матеріалами справи. Також відсутні будь-які докази, підтверджуючи, що позивачем не виконано належним чином обов`язку за договором щодо передачі повного пакету документів, що слідували з товаром.

Отже, з урахуванням проведеної часткової оплати заборгованість відповідача перед позивачем становила 90 557,20 грн., що підтверджується довідкою позивача від 05.05.2014р. № 203-2014 (а.с.61), визнається скаржником, не спростовується ні в апеляційній скарзі, ні жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Докази оплати решти товару – 90 557,20 грн. – по вищенаведенім накладним в повному обсязі та в порядку, строки, передбачені договором, відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи судами обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України.

Докази повернення поставленого за договором товару позивачу також відсутні, таке повернення не здійснювалось, докази протилежного відсутні.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 ст.548 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст.549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом правомірно стягнуто з відповідача 90 557,20 грн. суми боргу за поставлений товар, а також 3073,96 грн. пені з урахуванням шестимісячного терміну нарахування даного виду штрафних санкцій (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України), виходячи із наступних обставин та розрахунку. Звернення з позовом відбулось 03.03.2014р. (за поштовим штемпелем на конверті (а.с.22)), тобто, з урахуванням позовних вимог нарахування пені здійснюється з 06.04.2013р. (розрахунок позивача – а.с.4) до 30.06.2013р. (за шість місяців (ч.6 ст.232 ГК України) – з 31.12.2012р. по 30.06.2013р.), тобто, з 06.04.2013р. по 09.06.2013р. за 63 дні (90557,20х15%:365х63= 2344,55 грн.) та з 10.06.2013р. по 30.06.2013р. за 21 день (90557,20х14%:365х21 день=729,41 грн.).

Щодо заперечень відповідача на сплив строку позовної давності по даному виду нарахування, то слід зазначити наступне.

Матеріали справи не містять доказів про те, що в суді першої інстанції відповідачем було подано заяву у відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України про застосування строків позовної давності, також в суді апеляційної інстанції скаржником в апеляційній скарзі не наведено жодної поважної причини та не подано жодного доказу на їх підтвердження щодо неможливості подання такої заяви до господарського суду (ч.1 ст.101 ГПК України).

Строк позовної давності в один рік підлягає застосуванню щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Разом з тим, треба мати на увазі, що вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов'язання, які встановлені законом або договором. У випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені), за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги.

Враховуючи, що звернення з позовом відбулось 03.03.2014р., позивачем не був пропущений строк позовної давності за основним зобов`язанням – стягнення боргу за поставлений товар, то вимоги про стягнення пені є законними та обґрунтованими.

Щодо заяви скаржника про розстрочку виконання рішення господарського суду, то вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду , що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст.121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами пленуму від 16.01.2013р., 29.05.2013р., 17.12.2013р. №№ 2, 3, 9, 13 (відповідно)) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 1 ст.43 ГПК України регламентовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ч.1 ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Отже, аналізуючи надані матеріали справи, подані в якості додатку до заяви скаржника докази, колегія суддів вважає, що відповідачем ніяким чином не обґрунтовано та не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України стосовно обставин надання розстрочки виконання рішення, передбачених ч.1 ст.121 ГПК України, оскільки з наданих балансів підприємства за 2013 рік та перший квартал 2014 року не вбачається, що неплатоспроможність відповідача обумовлена заборгованістю інших кредиторів перед ним, тобто, виникла внаслідок об`єктивних обставин, що не залежать від вини та дій відповідача. Крім цього, слід відзначити, що основна частина присудженої до стягнення за рішенням суми є основною заборгованістю та вона не сплачена за поставку товару, проведену ще в листопаді 2012 року, тобто майже 2 роки тому. Одночасно, колегія суддів зазначає, що ст.121 ГПК України не обмежує суб`єктів, визначених в ч.1 цієї статті кількістю звернень з такими заявами, тобто, відповідач не позбавлений права звернення з такою заявою і в подальшому при її належному обґрунтуванні доданими доказами.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 06.05.2014р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги – відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2014 року у справі № 904/1418/14 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», м.Дніпропетровськ – залишити без задоволення.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко