Рішення № 39255988, 16.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8434/14 16.06.14За позовом Державного підприємства „Завод ім. В.О.Малишева"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий проект"

про стягнення 155674,79 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Данько О.О. - за довіреністю

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

05.05.2014 року Державне підприємство „Завод ім. В.О.Малишева" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий проект" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 149086,40 грн. основного боргу, 1490,86 грн. інфляційних витрат, 5097,53 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору про закупівлю № 1032дп від 09.07.2012 перерахував відповідачу аванс у розмірі 149086,40 грн., однак відповідач в порушення умов укладеного договору свого обов'язку з поставки передплаченого позивачем товару не виконав. У зв'язку з закінченням строку дії договору позивач вважає, що відповідач зберігає отримані грошові кошти без достатніх правових підстав і наполягає на їх поверненні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2014.

В судове засідання 16.06.2014 представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2014, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду була вручена відповідачу 12.05.2014.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.06.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.07.2012 року Державним підприємством „Завод ім. В.О.Малишева" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий проект" (Постачальник) укладено договір про закупівлю № 1032дп.

Відповідно до п.1.1 договору, Постачальник зобов'язується протягом 2012 року надавати Замовнику напівфабрикати з алюмінію (код 27.42.2 згідно з ДК 016-97), а Замовник - прийняти і оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару за цим договором викладена в специфікації до договору (п. 1.2 договору).

Згідно із пунктами 3.1, 3.2 договору ціна цього договору становить 2911027,20 грн., у т.ч. ПДВ 485171,20 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Розрахунки за отриманий товар проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після підписання замовником товарно-транспортної/видаткової накладної (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору строк (термін) поставки товару визначається згідно з письмовою заявкою замовника.

Замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, постачальний зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п. 6.1.1, 6.3.1).

У якості додатків до укладеного між сторонами договору, сторонами підписано специфікації, в яких погоджено найменування товару, марка матеріалу, сортамент, ГОСТ, ОСТ, ТУ, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість та строк поставки.

06.08.2012р. позивач направив відповідачу заявку № 261/33 на поставку труби АМГ6М ф 12х1,5-150 кг та труби АМГ2М ф 30х1,5-150 кг.

27.07.2012 відповідачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000816 на замовлену продукцію на суму 30164,40 грн., який був оплачений позивачем 02.08.2012 згідно з платіжним дорученням № 4310.

08.10.2012р. позивач направив відповідачу заявку № 246/33 на поставку профілю АМГ6М ПР420228 - 1000 кг, профілю АМГ6М ПР410848 - 500 кг, труби АМГ2М 30х1,5 - 450 кг.

17.10.2012 відповідачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0001254 на замовлену продукцію на суму 118922,40 грн., який був оплачений позивачем 14.11.2012 згідно з платіжним дорученням № 6534.

Між тим, за твердженням позивача, відповідач порушив свої зобов'язання за договором №1032дп від 09.07.2012 року, оплачений позивачем товар так і не поставив.

У зв'язку з викладеним, 25.12.2013 року ДП «Завод ім. В.О.Малишева» надіслало на адресу відповідача претензію № 3100/16 з проханням повернути безпідставно збережені грошові кошти у сумі 149086,40 грн.

На вказаний лист відповідачем було надано відповідь від 23.01.2014 Вих. № 14/01-2014, в якій останній вказав, що після погашення заборгованості за договором про закупівлю № 1217дп від 19.09.2012, ТОВ «Український промисловий проект» перерахує на поточний рахунок позивача суму перерахованих коштів за договором № 1032дп від 09.07.2012.

Згідно з п. 10.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до їхнього повного виконання

Оскільки, доказів укладання сторонами додаткової угоди до договору щодо продовження строку дії останнього суду не надано, суд дійшов висновку, що строк дії договору, в силу п. 10.1 закінчився 31.12.2012 року.

Доказів поставки позивачу товару на суму 149086,40 грн. чи повернення зазначеної суми відповідачем не надано. Отже, відповідач зберігає зазначені кошти без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установлення порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13.

Враховуючи те, що станом на момент судового розгляду справи договір про закупівлю № 1032дп від 09.07.2012 року, на виконання якого були сплаченні грошові кошти у сумі 149086,40 грн., є припиненим, суд дійшов висновку про відсутність правової підстави для сплати спірних грошових коштів, а відтак, вимога про стягнення 149086,40 грн. безпідставно отриманих коштів, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань позивач крім стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, просить стягнути з відповідача 1490,86 грн. інфляційних витрат, 5097,53 грн. 3 % річних.

Проте, такі вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Предметом позовних вимог позивача у дані справі є стягнення з відповідача грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зобов'язання, які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, включають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили, оскільки саме суд встановлює факт безпідставно отриманих коштів.

Таким чином, на безпідставно отримані грошові кошти не можуть нараховуватися 3% річних та збитки від інфляції, оскільки такі кошти не можна вважати боргом, який виник внаслідок невиконання умов договору, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних та збитків від інфляції відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті судового збору покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий проект" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414, код ЄДРПОУ 31084651) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства „Завод ім. В.О.Малишева" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) 149086,40 грн. (сто сорок дев'ять тисяч вісімдесят шість гривень 40 копійок) безпідставно отриманих коштів, 2981,73 грн. (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят одну гривню 73 копійки) судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення: 17.06.2014р.

Суддя О.А.Грєхова