Ухвала суду № 39255489, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/656/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Малого колективного підприємства "Таволожан" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року адміністративний позов МКП "Таволожан" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про зобов'язання вчинити дії - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що МКП "Таволожан" є юридичною особою, що зареєстрована 17 грудня 1991 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби з 20 грудня 1991 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 14 травня 1999 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 27 лютого 2012 по 2 березня 2012 ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на підставі п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 статті 78, п. 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "ІН-БУД-КИЇВ" за період квітень, червень, серпень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12 березня 2012 року № 41/23-1/13709220, висновками якого встановлено порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 3.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166; ч. 1, 5 статті 203, ч. 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 21 733,34 грн. та, відповідно, заниження позитивного значення за квітень 2010 року в розмірі 10 400,00 грн., за червень 2010 року в розмірі 7 166,67 грн., за серпень 2010 року в розмірі 4 166,67 грн., завищення суми від'ємного значення в розмірі 10 400,00 грн., а також заниження податку на прибуток в розмірі 27 166,67 грн., в тому числі за півріччя 2010 року в розмірі 21 958,34 грн., за 9 місяців 2010 року в розмірі 5 208,34 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2012 року № 0000212304, яким збільшено суму грошового зобов'язання МКП "Таволожан" з податку на додану вартість на 14 166,68 грн. ( в тому числі за основним платежем на 11 333,34 грн. та 2 833,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000222304, яким збільшено суму грошового зобов'язання МКП "Таволожан" з податку на прибуток на 33 958,35 грн. ( в тому числі за основним платежем на 27 166,68 грн. та 6 791,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000202304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 000,00 грн. ( в тому числі за основним платежем 10 400,00 грн. та 2 600,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ "ББМУ-35" укладено договір підряду № 28/04, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи на об'єкті: дитячий оздоровчий табір "Лісовий" в м. Києві по вул. Юнкерова, 2 (с. Пуща-Водиця).

Як вбачається з акту перевірки, вказані відповідачем порушення податкового законодавства пов'язані з наданням ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" послуг субпідряду, згідно договору субпідряду від 22 квітня 2010 року № 22/04-10.

Згідно умов договору, позивач (Генпідрядник) доручає, а ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ" зобов'язується виконати роботи по реконструкції дитячого табору в Пущі-Водиці. Факт виконання робіт оформлюється актами прийняття виконаних робіт, податковими накладними та кошторисом.

На виконання умов цих договорів було складено локальний кошторис, акти приймання виконаних будівельних робіт. Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтвердилось банківськими виписками, які додані до матеріалів справи.

Згідно п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні первинні документи, які складались для певного виду господарської операції - кошторисом, податковими накладними та актами приймання виконаних будівельних робіт, договорами підряду та субпідряду.

Судом встановлено, а апелянтом не спростовується, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою послуг контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договору.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.2.6. п. 7.2. вказаної статті - податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п.7.3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що зазначені вище первинні документи, в тому числі податкова накладна, виписана позивачу його контрагентом, містять усі необхідні реквізити та надані відповідачу як докази реальності укладеного між позивачем та його контрагентом договору.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання між позивачем та ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" договору субпідряду від 22 квітня 2010 року № 22/04-10.

Крім того, на момент видачі на адресу позивача податкової накладної ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, з Реєстру виключено не було, а отже мало право складати податкові накладні.

В апеляційній скарзі, як на підтвердження фіктивності укладеного між позивачем та ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" договору, відповідач посилався на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06 квітня 2011 року №751/23-08/36925136 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період лютий - грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року.

Згідно даного акту за зареєстрованою юридичною адресою ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" не знаходиться, а фактичне місце знаходження встановити неможливо, у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, згідно пояснень ОСОБА_3 від 28 травня 2011 року, наданих ст. о/у з ОВС УПМ ДПА м. Києва, майору ПМ ОСОБА_4, що у вересні 2009 року ним було втрачено паспорт, після чого у подальшому він дізнався від працівників податкової міліції, що є директором товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-БУД-КИЇВ", тому ніякого відношення до господарської діяльності вказаного товариства він не має.

Проте, згідно довідки Головного управління статистики у місті Києві від 13 липня 2012 року № 12-239/510, на момент укладання та виконання позивачем договору з ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ", директором ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" була ОСОБА_5, що спростовує твердження ОСОБА_3 про те, що він був директором ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ".

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Проте, в матеріалах справи не міститься рішень суду про визнання правочину недійсним на підтвердження посилань податкового органу.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем дотримано всіх передбачених Законами України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як це було вірно встановлено Київським окружним адміністративним судом.

Таким чином, вірним є рішення суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.