Постанова № 39255353, 02.06.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року о 15 год. 22 хв.Справа № 0870/10221/12 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - Подколзіна Д.О.,

відповідача - Мілєйко А.В., Мостової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій»

до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №430 від 25.05.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Пенсійним фондом неправомірно прийнято оскаржуване рішення, оскільки відповідачем нараховано фінансові санкції на заборгованість, яка виникла до 2011 року, що не передбачено законодавством. Крім того, позивач посилається на ст.250 Господарського кодексу України та зазначає, що Пенсійним фондом пропущено строк передбачений для застосування адміністративно-господарських санкцій. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що Пенсійним фондом правомірно прийнято оскаржуване рішення та відповідно до абзацу 5 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховано фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків, яка виникла до 2011 року. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 25 травня 2012 року відповідачем прийнято рішення №430 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 119368,75 грн. Позивач, не погодившись з рішенням Пенсійного фонду, звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали матеріали планової перевірки, викладені в акті перевірки №71 від 15.08.2011 р. В пункті 3 розділу ІІІ акту перевірки, №71 від 15.08.2011 р., Пенсійний фонд дійшов висновку про порушення позивачем п.2 ч.6 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.5 ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в результаті чого донараховано страхових внесків за ставкою 1-5% за листопад, грудень 2007 року, 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік на загальну суму 96301,61 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу №4870 від 15.08.2011 р., якою позивача зобов'язано сплатити заборгованість в розмірі 96301,61 грн.

На підставі акту перевірки №71 від 15.08.2011 р. Пенсійним фондом прийнято рішення №430 від 25.05.2012 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким за порушення п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу донараховано 96301,61 грн. та на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 119368,75 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем в судовому порядку оскаржувалась вимога Пенсійного фонду №4870 від 15.08.2011 р. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. по справі №0870/4985/12 у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування вимоги про сплату боргу відмовлено повністю. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. по справі №0870/4985/12 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. - без змін.

Отже, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. по справі №0870/4985/12 набрала законної сили 21.01.2014 р.

Таким чином, вимога Пенсійного фонду №4870 від 15.08.2011 р. узгодилась з моменту набрання рішенням суду законної сили. Крім того, представником позивача до матеріалів справи надано платіжне доручення №340 від 27.03.2014 р., яким сплачено на користь УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя грошові кошти в розмірі 96301,61 грн.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили узгоджено вимогу, якою зобов'язано позивача сплатити страхові внески за ставкою 1-5% за листопад, грудень 2007 року, 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік на загальну суму 96301,61 грн., а позивачем після закінчення судового оскарження у добровільному порядку сплачено вказану суму коштів.

Суд зазначає, що згідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Відповідно до п.9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі-Інструкція), затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року. Згідно п.9.3 Інструкції фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, у таких розмірах: за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованих (своєчасно не обчислених) та не сплачених страхових внесків, то за кожне таке донарахування накладається штраф у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Таким чином, при розгляді справи судом встановлено, що у зв'язку з встановленням при перевірці факту несплати страхових внесків на загальну суму 96301,61 грн. Пенсійним фондом було накладено штраф в розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Суд не приймає посилання представника позивача на ст.250 Господарського кодексу України та те, що відповідачем пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки Пенсійним фондом до позивача не застосовувались адміністративно-господарські санкції, а було накладено штрафні санкції у відповідності до п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зазначене правило є загальним, а застосуванню до спірних відносин підлягає спеціальне, встановлене частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією висловленої Верховним Судом України у постанові від 11.03.2014 (справа №21-465а13) та постановах від 25 червня, 2 та 4 липня 2011 року (№№ 21-146а11, 21-163а11, 21-160а11 відповідно).

Щодо правомірності нарахування Пенсійним фондом штрафу в розмірі 5 відсотків, яка виникла до 01.01.2011 р., суд зазначає наступне. При проведенні перевірки в 2011 році Пенсійним фондом встановлено, що позивачем не сплачувались страхові внески за період листопад, грудень 2007 року, 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік на загальну суму 96301,61 грн.

01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Абзацом 5 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. Абзацом 6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховний Суд України в постанові у справі 21-71а13 від 26.03.2013 р., зазначив, що пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Із набранням чинності Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень зазначеного Закону). Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли за 2004 рік та квітень-грудень 2005 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція щодо застосування абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19 лютого 2013 року у справі № 21-432а12.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №430 від 25.05.2012 р.

Разом з тим, суд не може погодитись з застосуванням Пенсійним фондом до позивача штрафних санкцій в розмірі 119368,75 грн., з огляду на наступне.

З наданого представником відповідача до матеріалів справи розрахунку фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум не обчислених та не сплачених страхових внесків до акту перевірки від 15.08.2011 р. №71, судом встановлено, що відповідачем нараховано суми штрафу наростаючим підсумком починаючи з листопада 2007 по грудень 2010 року.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Разом з тим, вказана норма права не дає підстав для визначення суми штрафу наростаючим підсумком у випадку, коли попередньо борг зі сплати страхових внесків не був визначений. Отже, сума штрафу не може перевищувати 5 відсотків донарахованих внесків, а саме 4815,08 грн. (96301,61 грн. х 5% = 4815,08 грн.).

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду України викладена у постановах від 7 травня 2012 року (справа №21-300а12) і 3 грудня 2013 року (справа №21-436а13).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №430 від 25.05.2012 р., в частині застосування до приватного акціонерного товариства «Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» штрафних санкцій в розмірі 114553,67 грн. прийнято необґрунтовано, а отже наявні підстави скасування рішення в цій частині та задоволення позовних вимог. В іншій частині, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем частково не доведено правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач частково діяв необґрунтовано, тобто без врахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

А відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства «Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №430 від 25.05.2012 року, в частині застосування до приватного акціонерного товариства «Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» штрафних санкцій в розмірі 114553,67 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» судовий збір в розмірі 1145,54 грн. (одна тисяча сто сорок п'ять гривень 54 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Мінаєва