Рішення № 39255224, 10.06.2014, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2380/13-ц

Провадження № 2/545/32/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2014 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Кіндяк І.С.

з участю секретаря Бутирін О.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залів суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації, Щербанівська сільська рада Полтавського району, ДП ВАТ «Павлівське» Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка в особі ліквідатора Терещенко О.В., прокуратура Полтавського району про вселення та усунення перешкод в користуванні будинком, визнання права власності на майно та зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, -

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Полтавського районного суду з позовом про вселення та усунення перешкод в користуванні будинком та стягнення моральної шкоди, в обґрунтування своїх вимог зазначили, що на даний час позивачі не мають змоги проживати в будинку за адресою: АДРЕСА_1, так як їхнім батьком ОСОБА_3 та його другою дружиною ОСОБА_5 оспорюється це право і їх не пускають до будинку.

Відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися до Полтавського районного суду з зустрічним позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання її особою такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, в обґрунтування своїх вимог зазначили, що реєстрація відповідачка на зазначеній житловій площі не проживає з 2005 року, коли приходить в гості утворює перешкоду у здійсненні права позивачів на користування та розпорядження майном, а саме: постійно вчиняє сварки, тому вони вимушені звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивачі уточнили позовні вимоги та просили суд встановити порядок користування житловим приміщенням з врахуванням інтересів позивача та її неповнолітніх дітей.

В подальшому позивачі заявили про зміну підстав та предмету позову, а саме: просили суд

- визнати права власності на 1/3 частину за ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1, що в с. Щербані Полтавського району Полтавської області та виділити вказану частку в натурі,

- визнати права власності на 1/3 частину за ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1, що в с. Щербані Полтавського району Полтавської області та виділити вказану частку в натурі,

- визнати права власності на 1/3 частину за ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1, що в с. Щербані Полтавського району Полтавської області та виділити вказану частку в натурі.

В ході судового розгляду позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог, просили суд

- визнати права власності на 1/3 частину за ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1, що в с. Щербані Полтавського району Полтавської області,

- визнати права власності на 1/3 частину за ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1, що в с. Щербані Полтавського району Полтавської області,

- визнати права власності на 1/3 частину за ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1, що в с. Щербані Полтавського району Полтавської області,

- усунути з боку ОСОБА_3 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, в с. Щербані Полтавського району Полтавської області,

- вселити ОСОБА_1 та її дітей в квартиру АДРЕСА_1, що в с. Щербані Полтавського району Полтавської області.

В подальшому позивачі подали заяву про уточнення позовних вимог та просили суд

- усунути з боку ОСОБА_3 перешкоди у користуванні ОСОБА_1 та її дітьми ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2) квартирою АДРЕСА_1, в с. Щербані Полтавського району Полтавської області,

- вселити ОСОБА_1 та її дітей ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2) в квартиру АДРЕСА_1, що в с. Щербані Полтавського району Полтавської області.

- встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, в с. Щербані Полтавського району Полтавської області, виділивши ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2) у користування кімнату площею 11,7 кв.м.; коридор пл.8,8 кв.м., туалет пл.1,3 кв.м.» ванна пл.3,5 кв.м., кухня пл.8,7 кв.м. залишити в загальному користуванні.

Позивачі 22.05.2014 р. подали до суду заяву, якою позовні вимого про визнання права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1, що в с. Щербані Полтавського району Полтавської області, - залишити без розгляду.

В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали вимоги про усунення перешкод в користування майном та вселення позивача ОСОБА_1, надали пояснення аналогічні позовній заяві, проти зустрічного позову заперечили просили відмовити в його задоволенні.

Відповідач та його представник не заперечили проти заяви про залишення позовних вимог щодо визнання права власності на квартиру без розгляду інші позовні вимоги не визнали просили відмовити в їх задоволенні, свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні позовній заяві.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги позивачів підтримав частково, а саме щодо усунення перешкод в користуванні житловим майном, щодо вселення заперечив, вказавши, що позивача ніхто не виселяв і тому дані вимоги задоволенню не підлягають, проти зустрічного позову заперечив.

В судовому засіданні представник третьої особи: органу опіки і піклування Полтавської РДА позовні вимоги позивачів підтримав, проти зустрічного заперечив.

Представники третіх осіб: Щербанівської сільської ради Полтавського району, ДП ВАТ «Павлівське» Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка в особі ліквідатора Терещенко О.В. в судове засідання не зявилися, надавши заяви про розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14, підтвердили, що сімя ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 і до одруження позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали так, але післі тогшо як вийшли заміж виїхали і більше там не проживають, також підтвердили, що у ОСОБА_1 напружені відносини з батьком ОСОБА_3

Заслухавши пояснення сторін, представників, свідків, суд прийшов до наступного висновку.

Ухвалою Полтавського районного суду від 10.06.2014 р. позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно - залишено без розгляду.

Відповідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ч. 1 ст. 57 ЦПК України,

Відповідно ч. 2 ст. 58 ЦПК України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 27.03.1992р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , який діяв по дорученню Ім. Т.Г. Шевченко, укладено договір купівлі - продажу, що Радгосп Імені Т.Г. Шевченка Полтавського району продав ОСОБА_3, трьох кімнатну в двохквартирному житловому будинку , що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 75,9 кв.м. та житловою площею 53.6 кв.м. за ціною - 293662 карб. Даний договір посвідчено ОСОБА_10, секретарем Щербанівської сільської Ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області та зареєстровано в реєстрі під № 53 (а.с. 140-143, 161-162)

Згідно реєстраційного запису на документі (договору купівлі-продажу від 27.03.1992р.) про право особистої власності, встановлено, що квартира номер АДРЕСА_1 зареєстрована в Полтавському міському бюро технічної інвентаризації на право особистої власності за гр. ОСОБА_3, та записано в реєстраційну книгу № 2 за реєстровим номером 284, 03 квітня 1992року (а.с. 74, 143)

Враховуючу зазначені докази, встановлено, що будинок який знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 75,9 кв.м. та житловою площею 53.6 кв.м. є власністю ОСОБА_3, який його придбав на підставі договору купівлі - продажу і не являється службовим житлом і не є об'єктом приватизації.

Згідно довідки № 3785 виданої Щербанівською сільською радою Полтавського району від 07.08.2013р., судом встановлено, що в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано вісім осіб:

- ОСОБА_3 - власник домоволодіння;

- ОСОБА_5 дружина;

- ОСОБА_1 - дочка;

- ОСОБА_14 - дочка дружини;

- ОСОБА_8 - син;

- ОСОБА_7 - онук;

- ОСОБА_6 - онук;

- ОСОБА_15 - онук (а.с. 23).

Згідно довідки № 02-12/504 виданої Щербанівською сільською радою від 16.09.2013р., встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , рахується земельна ділянка 0,06га. виділена рішенням сільської ради від 12.03.1992р. гр.. ОСОБА_3(а.с. 75).

В судовому засіданні також встановлено, що 29.11.2012р. ОСОБА_16 (наймодавець) та ОСОБА_1 (наймач) уклали договір оренди приміщення б/н, згідно з яким наймодавець передає у строкове платне користування наймачу за плату житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, з орендною платою за місяць 1650 грн. строком на один рік(а.с. 166).

Встановлено, що на даний час в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та фактично проживають: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_14 та її син - ОСОБА_15.

В 2008 році ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_17, після чого вона виїхала з постійного місця: АДРЕСА_1 в інше місце проживання. Виїхавши з квартиру за місцем реєстрації ОСОБА_1 не виписалась та відмовилась виконувати зобов'язання по сплаті комунальних послуг, прибиранням, уходу за квартирою, тощо.

Згідно ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. В даній ситуації такої домовленості не було.

Згідно ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово

Відповідно до ч. 2 ст. 310 ЦК України, фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну.

Відповідно до положень ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, який постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про-виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що їй постійно перешкоджали проживати в будинку і вона з даного приводу зверталася до Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області, але в матеріалах справи є постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за заявами останньої, щодо сварок з батьком на побутовому ґрунті, а не заяви, що останню не пускають в помешкання, тобто про усунення перешкод в проживанні.

В судовому засіданні встановлено факт того, що ОСОБА_1, фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 більше п'яти років, а тому є всі підстави вважати , що вона втратила право на користування даним житлом.

Суд вважає, оскільки ОСОБА_1 більше одного року, не оплачує плату за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню спірної квартири та не приймає участі у спільному побуті, не є членом сім'ї ОСОБА_3, тому вона вважається такою, що втратила право користування нею.

Враховуючи викладене, за даних обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані, не доведені в судовому засіданні, і задоволенню не підлягають, тому слід відмовити за недоведеністю, а позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 є обґрунтованими, доведеними в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 72, 156 ЖК України, ст., ст.. 15, 29, 310, 405 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 292 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод в користуванні будинком - відмовити за недоведеністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, якщо рішення було ухвалено без участі особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. С. Кіндяк