Ухвала суду № 39253283, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2014 р. м. Київ К/9991/24402/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Федорова М.О.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Риль В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр, ЛТД»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011

та касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011

у справі № 2а-5974/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр, ЛТД»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.04.2007 № 0001742301/0/842 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 86726,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28739,50 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Будівельна фірма «Центр ЛТД» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 апеляційну скаргу ТОВ «Будівельна фірма «Центр, ЛТД» залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 - без змін.

ТОВ «Будівельна фірма «Центр, ЛТД» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 в частині відмови в задоволенні позову та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, наголошуючи на тому, що всі бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV. Також посилається на порушення судами норм процесуального права: ст. 10, ст. 11, ст. 71, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 в частині задоволення позову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 79, ст. 189 Господарського кодексу України, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст. 3 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-ХІІ, а також - норм процесуального права: ст. 9, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 12.04.2007 № 0001742301/0/842 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 112025,00 грн. основного платежу та 45280,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки планової виїзної документальної перевірки за період з 01.10.2005 по 30.09.2006, викладені в акті від 02.04.2007 № 189/23-120/21074215, про порушення вимог п. 5.9, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закону № 334/94-ВР).

Позиція відповідача полягає в тому, що валові витрати позивача є завищеними на суму збитків від реалізації ним за договором від 09.11.2005 будівельно-монтажних робіт ЗАТ «Укртатнафта», отриманих внаслідок заниження їх собівартості (собівартість будівельно-монтажних робіт за півріччя 2006 року складає 4568796 грн., а доход від реалізації таких робіт - 3559432 грн., відповідно збиток - 1009364). Своєю чергою, собівартість занижена внаслідок заниження рівня тарифів та показників від встановлених та затверджених Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України. Відповідач вважає, що позивач зобов'язаний був відкоригувати валові витрати за півріччя 2006 року на суму збитку, в т.ч. за 1 квартал 2006 року на суму 914299 грн., за 2 квартал 2006 року на суму 95065 грн. Не здійснивши такого коригування, позивач порушив вимоги п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Також відповідач вважає, що позивач зобов'язаний був збільшити валові доходи на суму непогашеної кредиторської заборгованості, що обліковувалась на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 61233 грн., за якою минув 90-й календарний день з дня граничного терміну погашення такої заборгованості. Не виконавши такого обов'язку, позивач занизив валові доходи за 4 квартал 2005 року в сумі 54426 грн. та за 2 квартал 2006 року в сумі 6807 грн.

За висновками відповідача позивач також неправомірно відніс до складу валових витрат витрати за операціями з придбання у ТОВ «Торгово-промислова компанія «Сокос» за договором від 03.10.2005 № 18 юридичних послуг в загальній сумі 13863 грн., які не підтверджені первинними документами. При цьому відповідач не визнає як первинні документи акти приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2005 № 591, № 592, № 593, № 594, оскільки такі акти не містять такого реквізиту як зміст і обсяг господарської операції із зазначенням дати виконання та конкретної вартості кожної із них.

Окрім того, позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати за операціями з придбання у ТОВ Торгово-промислова компанія «Порт-Франко» послуг із технічного обслуговування та ремонту комп'ютерної техніки та локальних комп'ютерних сіток в загальній сумі 87333 грн. При цьому відповідач не визнає як первинні документи акти приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2005 № 28, № 29, № 30, № 31, № 32, оскільки такі акти не містять такого реквізиту як зміст і обсяг господарської операції із зазначенням дати виконання та конкретної вартості кожної із них.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилаються сторони в касаційних скаргах, та вважає, що суди повно встановили обставини і надали їм правову оцінку.

І. Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем валових витрат в результаті поставки ним будівельно-монтажних робіт ЗАТ «Укртатнафта». При цьому виходить з такого.

Порядок та підстави формування валових витрат на час виникнення спірних відносин, обмеження щодо включення витрат до складу валових витрат на час виникнення спірних відносин визначалися ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Таким чином, платник податку формує валові витрати з витрат, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідач не заперечує права на формування позивачем валових витрат за певними господарськими операціями (конкретний перелік операцій відповідачем не наведений) за 1, 2 квартали 2006 року, однак вважає, що позивач зобов'язаний був зменшити валові витрати за ці періоди на суму збитків від господарських операцій з поставки ним будівельно-монтажних робіт ЗАТ «Укртатнафта», отриманих в цих періодах внаслідок заниження собівартості таких робіт.

Однак, Закон № 334/94-ВР не передбачає вимоги для платника податків зменшувати загальні валові витрати певного звітного періоду, сформовані за певними господарськими операціями з придбання товарів (робіт, послуг), у разі отримання в такому періоді збитків від здійснення цим платником господарської операції з поставки товарів (робіт, послуг).

До того ж судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснив поставку будівельно-монтажних робіт ЗАТ «Укртатнафта» за договірною ціною, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін, адже іншого відповідачем у передбаченому п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР порядку не доведено. На підставі договору судами встановлено, що ціна формувалася з врахуванням норм ДБН Д.1.1-1-2000 (Правила визначення вартості будівництва), що введені в дію наказом від 27.08.2000 № 174 Державного комітету з будівництва, архітектури та житлової політики України.

ІІ. Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для збільшення позивачем валового доходу за 4 квартал 2005 року та за 2 квартал 2006 року на суму непогашеної кредиторської заборгованості, що обліковувалась на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і становила 61233 грн..

Відповідно до п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Оскільки визнання заборгованості у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса у податковому періоді, на який припадає 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості передбаченого договором, не відбулося, суди дійшли правильного висновку про відсутність у позивача обов'язку збільшувати валовий доход на суму зазначеної заборгованості.

ІІІ. Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про завищення позивачем валових витрат за операціями з придбання у ТОВ «Торгово-промислова компанія «Сокос» за договором від 03.10.2005 № 18 юридичних послуг в загальній сумі 13863 грн. та за операціями з придбання у ТОВ Торгово-промислова компанія «Порт-Франко» послуг із технічного обслуговування та ремонту комп'ютерної техніки та локальних комп'ютерних сіток в загальній сумі 87333 грн.

З положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР випливає, що у податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що розкривають зміст господарських операцій, обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували реальний характер господарських операцій, обґрунтованість понесених витрат, зокрема розкривали зміст та обсяг господарської операції, підстави для висновку про правомірне віднесення до складу валових витрат суми вартості таких послуг відсутні.

За встановленої судами попередніх інстанцій обставини щодо відсутності факту підтвердження господарських операцій позивача достатніми первинними бухгалтерськими документами формування валових витрат не може бути визнано обґрунтованим.

Враховуючи наведене, з огляду на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених на підставі оцінених цими судами доказів обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр, ЛТД» та Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді М.О. Федоров

Ю. І. Цвіркун